Коструба Петро Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Коструба Петро Петрович (25 травня 1903, село Стара Ягільниця, нині Чортківського району — 19 квітня 1979, м. Львів) — вчений-мовознавець, педагог. Брат Теофіля Коструби. Магістр філософії у галузі філологічних наук (1935), кандидат філологічних наук (1947, без захисту дисертації).

Життєпис[ред.ред. код]

Закінчив гуманістичний факультет Львівського університету (1930, нині національний університет).

Працював учителем у Львівській гімназії імені Кокорудзів [1929–1940).

Одночасно працював у комісії мови та етнографічній комісії НТШ у Львові.

1939–1941 — викладач Львівського торговельно-економічного інституту (нині комерційна академія).

1941–1943 — учитель торгової школи.

1943–1944 — учитель Другої Львівської гімназії.

1944–1946 — доцент, завідувач кафедри української мови Львівського університету.

1947–1956 репресований, в ув'язненні перебував у Кемеровській області.

Від 1956 — доцент кафедри української мови у Львівському університеті. Серед його учнів був Василь Кобилюх.

Праці[ред.ред. код]

Автор наукових статей, курсу лекцій «Фонетика сучасної української літературної мови» (1963).

Член авторського колективу праці «Сучасна українська літературна мова» (Т. 1-5; 1969-73).

Праці:

  • «Висловлення як основна одиниця живої мови» (1959),
  • «До питання про поняття і класифікацію неповних речень» (1960),
  • «Навантаження фонем української мови в творах Т. Г. Шевченка» (1961),
  • «Фонетична і фонематична транскрипція українських текстів» (1961),
  • «Питання класифікації комунікативних одиниць мови» (1962),
  • «Про систему приголосних фонем української літературної мови» (1962) та інші.

Створив курс лекцій для студентів філологічного факультету «Фонетика сучасної української літературної мови» (ч. 1-2, 1963) та посібник «Фонетика української мови» (1979, не вид.).

Література[ред.ред. код]