Стара Ягільниця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Стара Ягільниця
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Чортківський
Рада/громада Староягільницька сільська рада
Код КОАТУУ 6125587601
Облікова картка Стара Ягільниця 
Основні дані
Населення 525 (2014)
Територія 2.479 км²
Густота населення 272.29 осіб/км²
Поштовий індекс 48540
Телефонний код +380 3552
Географічні дані
Географічні координати 48°58′43″ пн. ш. 25°41′38″ сх. д. / 48.97861° пн. ш. 25.69389° сх. д. / 48.97861; 25.69389Координати: 48°58′43″ пн. ш. 25°41′38″ сх. д. / 48.97861° пн. ш. 25.69389° сх. д. / 48.97861; 25.69389
Водойми Черкаська
Відстань до
районного центру
6 км
Найближча залізнична станція Стара Ягільниця
Місцева влада
Адреса ради 48540, с. Стара Ягільниця
Карта
Стара Ягільниця is located in Україна
Стара Ягільниця
Стара Ягільниця
Стара Ягільниця is located in Тернопільська область
Стара Ягільниця
Стара Ягільниця

Стара́ Ягі́льниця — село Чортківського району Тернопільської області. Центр сільради, якій підпорядковане село Черкавщина. До Старої Ягільниці приєднано хутір Ставки.

Розташування[ред.ред. код]

Розташоване у долині р. Черкаська (права притока Серету, басейн Дністра), за 10 км від районного центру, залізнична станція. Західною околицею села пролягла залізниця Тернопіль–Заліщики.

Територія — 2,48 кв. км. Дворів — 255.

Назва[ред.ред. код]

За переказами, назва села походить від імені Ягайла — родоначальника династії польських королів Ягелонів, великих князів литовських, які на цих землях мали володіння. За іншими версіями, від зупинок, які козаки називали «Ягіль». Відомі перекази, що спочатку виникло поселення Ягільниця (Стара), згодом Ягільниця (Нова).

Хутір[ред.ред. код]

  • Ставки — хутір, приєднаний до с. Стара Ягільниця; розташований за 2,5 км від нього. У 1949 р.на хуторі 38 будинків, 150 осіб; функціонувала початкова школа.[1]

Історія[ред.ред. код]

Давні часи[ред.ред. код]

Під час розкопок у руслі р. Черкаська знайдено монети римських та інших періодів; у скелях збереглися закам'янілі рибки.

Середньовіччя, Новий Час[ред.ред. код]

Перша письмова згадка датована 1477 роком.

1785 р. у селі проживали 695 осіб.

XX століття[ред.ред. код]

У Старій Ягільниці в 1900 р. — 1336 жителів, 1910—1492, 1921—1271, 1931—1620 жителів; у 1921 р. — 283, 1931—326 дворів.

У 1915 році від епідемії тифу померло кількадесят жителів села.

До УГА зі Старої Ягільниці зголосилися Григорій та Максим Біловуси, Микола Голінастий, Григорій, Роман та Яків Гордії, Яків Заліпа, Тимофій Запотічний, Григорій Коцюлим, Василь Кучерський, Михайло й Осип Пильні, Іван Полевий, Юліан Савків, Іван Сосновський, Павло Старовський, Гнат, Йосиф і Михайло Тильні, Михайло Тимофтей, Іван Цибульський, Іван та Степан Ченкалюки, Олексій Червоняк, Дмитро Шевчук, Іван і Петро Юрківи.

Під час пацифікації (1930 р.) польські жандарми заарештували в селі кількох свідомих українців. Радянська влада у 1940 р. виселила в Сибір родини Герасимових, Грижиних, Казимириків, Крижанівських, Кузівих, Майовських (хутір Ставки), Поплавських, Процюків, Стельмащуків, Харевичів, Чуйкових, Шкварків; за переховування підпільника-оунівця розстріляла Андрія Яремка і виселила його родину в Сибір.

Під час німецько-нацистської окупації ґестапівці 27 листопада 1942 р. вивезли на поле між Чортковом і Старою Ягільницею 52 в'язнів чортківської тюрми й розстріляли. За підпал фільварку в Шульганівці та вбивство німецького солдата.

12 березня 1944 р. нацисти спалили 120 господарств, розстріляли 140 мешканців Старої Ягільниці.

В УПА воювали жителі села: Ярослав Андрейків, Мар'ян Базишин, Федір Басістий, Емілія Бзова («Юрчик»), Володимир та Михайло Біловуси, Михайло Вовк, Михайлина Голіната, Павло Грицишин («Смілий»), Михайло Катинський («Крук»), Максим Король («Бородатий»), Петро Мищук («Троян»), Василь («Пром») та Іван («Непорадний») Павлиніви, Степанія Сапіщук-Яремко, Євген («Рись») і Степан («Чортик») Цибульські, Петро Юрків («Чорнота»).

Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти у Червоній армії 38 жителів із Старої Ягільниці:

  • Данило Антонишин (1910 р. н.),
  • Йосип (1919 р. н.) та Роман (1919 р. н.) Бабії,
  • Василь Барасюк (1918 р. н.),
  • Михайло Басістий (1910 р. н.),
  • Ярослав Бзова (1919 р. н.),
  • Роман Білик (1906 р. н.),
  • Григорій (1912 р. н.) і Йосип (1912 р. н.) Білоуси,
  • Євстахій Ворожбицький (1917 р. н.),
  • Василь Голінатий (1908 р. н.),
  • Василь Грицишин (1913 р. н.),
  • Михайло Добровецький (1918 р. н.),
  • Михайло (1903 р. н.), Павло (1902 р. н.) й Теодор (1906 р. н.) Злагоди,
  • Дмитро Кавчук (1900 р. н.),
  • Павло Катинський (1914 р. н.) та інші.

Освіта[ред.ред. код]

За Австро-Угорщини працювала 1-класна школа з українською мовою навчання, за Польщі — 2-класна утраквістична (двомовна); шкільні приміщення побудовані у 1914 році.

Нині діє Староягільницька загальноосвітня школа I—II ступенів.[2]

Релігія[ред.ред. код]

Пам'ятники[ред.ред. код]

Насипано могили воякам УПА (1944 р.) і Борцям за волю України (1991 р.)

Споруджено пам'ятники

  • Тарасу Шевченку (1989 р.).

На церковному подвір'ї є Меморіальний комплекс полеглим у XX ст.: земляний курган зі сходинками, на ньому гранітний подіум і обеліск — стилізований тризуб із хрестом усередині, на вер[ній частині двоступінчатого постаменту викарбувані тризуб і напис: «Вічна пам'ять», на нижній — образ Богородиці й напис: «Плачу над жертвами трагічного ХХ століття», знизу: «Слава Україні — Героям Слава!»; з боків є ще два гранітних обеліски з текстами: «Загиблим 12. ІІІ. 1944 р. Загинули на фронтах ІІ св. війни. Коли ви вмирали, вам дзвони не грали», «Воїнам УГА 1917—1922. ОУН і УПА 1940—1950. Ми полягли, щоб славу, і волю, і честь, рідний краю, здобути тобі». Ще одна таблиця на подіумі: «Спіть, скалічені, порвані, вбиті. Спіть, окурені димом борні. Спіть, тугою і смутком повиті. Хай вам Воля присниться у сні». Біля підніжжя кургану, оточеного кам'яним бордюром, — 10 гранітних таблиць з іменами поле- глих односельців (1999 р.; проект виконав Максим Король). Споруджено на кошти громади та підприємця з м. Чернівці Йосипа Ченкалюка, інших вихідців із села;

Соціальна сфера, господарство[ред.ред. код]

Великими місцевими землевласниками були ґрафи Лянцкоронські, зокрема ґрафиня Ельжбета мала фільварок; працював млин. Малоземельні мешканці еміґрували на заробітки в США, Канаду, Арґентину.

Діяли читальня «Просвіти» (від 1900 р.), філії.товариств «Просвіта», «Січ», «Сокіл», «Сільський господар», «Рідна школа»; театральний і хоровий гуртки; споживча кооператива «Надія», молочарня, вакаційні (під час шкільних канікул) дитячі садки.

Діяльним у громадському житті перед Першою світовою війною був о. Маріян Крушельницький (1870—1915), який заснував касу-«Райффайзенку», провадив курси неграмотних, опікувався молоддю, організував театральний гурток при читальні «Просвіта».

Нині працюють Будинок культури, бібліотека, ФАП, дитячий садочок, відділення зв'язку, торговий заклад. У селі на базі колишнього колгоспу створено ПАП «Довіра» (керівник І. Войцишин); діють фермерські господарства «Стадник», «Світлана», ПАП «Золотий колос», ПАП «Чортківська машино-технологічна станція»

Відомі люди[ред.ред. код]

Народилися[ред.ред. код]

Перебували[ред.ред. код]

  • Петро Голінатий (нар. 1939) — хоровий дириґент, педагог, самодіяльний композитор, вокаліст, заслужений працівник культури України (2006 р.);
  • Стефан Грицьків (нар. 1935) — ортопед-травматог, громадський діяч, публіцист.

У літературі[ред.ред. код]

  • Микола Гордій видав книжку «Трагічні сторінки історії села Стара Ягільниця»;
  • М. Старовський — «Славна історія села Стара Ягільниця: минувщина і сьогодення» (2004 р.).

Література[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. В. Уніят Стара Ягільниця // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 511. — ISBN 978-966-457-246-7.
  2. Староягільницька школа
  3. Когут Андрій. 63 документи ОУН опублікували в Е-архіві