Рєуцький Костянтин Сергійович
| Костянтин Рєуцький | |
|---|---|
 | |
| Народився |
20 листопада 1974 (49 років) Хабаровськ |
| Громадянство | Україна |
| Діяльність | правозахисник, журналіст |
| Alma mater | Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля |
| Заклад | Громадське телебачення і Восток-SOS |
| У шлюбі з | Олександра Дворецька |
Костянтин Рєуцький (нар. 20 листопада 1974, Хабаровськ) — український правозахисник, журналіст.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився в Хабаровську, на Далекому Сході. Через два роки сім'я переїхала в Луганськ[1].
Працював слюсарем широкого профілю на Луганському тепловозобудівному заводі[1].
Навчався на інженера-технолога в Східноукраїнському державному університеті, який закінчив у 2001 році.
В 2000 році був співзасновником Луганської обласної громадської організації «Поступ» (зараз — Правозахисний центр «Поступ»), є головою правління організації[1][2]. Був учасником Літературного угруповання «СТАН»[3].
В січні 2012 року був обраний до складу правління Української Гельсінської спілки з прав людини[4].
Під час Майдану був співзасновником Громадського сектору луганського Євромайдану. В березні 2014 року, під час анексії Криму працював там журналістом[1].
У квітні 2014 року, під час проросійських виступів у Луганську, потрапив у полон до бойовиків, які захопили будівлю луганського обласного управління СБУ[1][5]. Навесні 2014 року був вимушений переїхати з Луганська.
З 2014 року — співкоординатор Громадської організації Восток-SOS[6]. Працював журналістом Громадського телебачення та сайту informator.lg.ua.
В січні 2015 року Костянтина Реуцького на блок-посту в Харківській області побили колишні працівники спецпідрозділу «Беркут»[7][8].
В липні 2016 року був учасником конфлікту між Громадським телебаченням та Штабом АТО.
Політична діяльність[ред. | ред. код]
10 червня 2019 року оголосив, що припиняє співпрацю з Громадським телебаченням і буде брати участь у парламентських виборах[9]. Балотувався як самовисуванець на 113 виборчому окрузі в Луганській області[10]. За словами Рєуцького, він вирішив піти на вибори після того, як дізнався, що до Верховної Ради буде балотуватися Володимир Струк, якого він звинувачує в організації та озброєнні проросійських бойовиків у 2014 році[11]. Під час виборчої кампанії команда Костянтина Рєуцького пікетувала агітаційні концерти Струка[12]. За результатами виборів набрав 0,4% голосів на своєму окрузі[13].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д Живая библиотека Донбасса. Константин Реуцкий, правозащитник
- ↑ історія — Правозахисний центр «Поступ»
- ↑ У Луганську немає любові | інтерв'ю з Ярославом Мінкіним (укр.). Процитовано 7 червня 2018.
- ↑ Головою правління Української Гельсінської спілки з прав людини став Євген Захаров
- ↑ Рефлексії про "російську весну" на Луганщині
- ↑ О проекте Восток-SOS. Архів оригіналу за 21 липня 2017. Процитовано 15 червня 2017.
- ↑ Журналіста і правозахисника Костянтина Рєуцького побив екс-Беркут під Харковом
- ↑ Настя Станко і Костянтин Реуцький про напад на блокпосту: «Йдуть спроби зам’яти цей інцидент». telekritika.ua. Процитовано 7 червня 2018.
- ↑ Костянтин Рєуцький припинив співпрацю з «Громадським» та йде на парламентські вибори
- ↑ Рєуцький Костянтин Сергійович — ЦВК
- ↑ За оновлення влади: як активісти йдуть до Ради проти ексрегіоналів на Луганщині // Громадське, 18.07.2019.
- ↑ Безкоштовні окуляри та бювети: як на Луганщині балотується людина, якій закидали сепаратизм
- ↑ Відомості про підрахунок голосів виборців в одномандатному виборчому окрузі №113 — ЦВК
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
