Рєуцький Костянтин Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Костянтин Рєуцький
No to capitulation! Kyiv, 2019.10.14 - R03-crop.jpg
Народився 20 листопада 1974(1974-11-20) (46 років)
Хабаровськ
Громадянство Україна
Діяльність правозахисник, журналіст
Alma mater Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля
Заклад Громадське телебачення і Восток-SOS
У шлюбі з Олександра Дворецька

Костянтин Рєуцький (нар. 20 листопада 1974(19741120), Хабаровськ) — український правозахисник, журналіст.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в Хабаровську, на Далекому Сході. Через два роки сім'я переїхала в Луганськ[1].

Працював слюсарем широкого профілю на Луганському тепловозобудівному заводі[1].

Навчався на інженера-технолога в Східноукраїнському державному університеті, який закінчив у 2001 році.

В 2000 році був співзасновником Луганської обласної громадської організації «Поступ» (зараз — Правозахисний центр «Поступ»), є головою правління організації[1][2]. Був учасником Літературного угруповання «СТАН»[3].

В січні 2012 року був обраний до складу правління Української Гельсінської спілки з прав людини[4].

Під час Майдану був співзасновником Громадського сектору луганського Євромайдану. В березні 2014 року, під час анексії Криму працював там журналістом[1].

У квітні 2014 року, під час проросійських виступів у Луганську, потрапив у полон до бойовиків, які захопили будівлю луганського обласного управління СБУ[1][5]. Навесні 2014 року був вимушений переїхати з Луганська.

З 2014 року — співкоординатор Громадської організації Восток-SOS[6]. Працював журналістом Громадського телебачення та сайту informator.lg.ua.

В січні 2015 року Костянтина Реуцького на блок-посту в Харківській області побили колишні працівники спецпідрозділу «Беркут»[7][8].

В липні 2016 року був учасником конфлікту між Громадським телебаченням та Штабом АТО.

Політична діяльність[ред. | ред. код]

10 червня 2019 року оголосив, що припиняє співпрацю з Громадським телебаченням і буде брати участь у парламентські виборах[9]. Балотувався як самовисуванець на 113 виборчому окрузі в Луганській області[10]. За словами Рєуцького, він вирішив піти на вибори після того, як дізнався, що до Верховної Ради буде балотуватися Володимир Струк, якого він звинувачує в організації та озброєнні проросійських бойовиків у 2014 році[11]. Під час виборчої кампанії команда Костянтина Рєуцького пікетувала агітаційні концерти Струка[12]. За результатами виборів набрав 0,4% голосів на своєму окрузі[13].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Живая библиотека Донбасса. Константин Реуцкий, правозащитник
  2. історія — Правозахисний центр «Поступ»
  3. У Луганську немає любові | інтерв'ю з Ярославом Мінкіним (uk). Процитовано 2018-06-07. 
  4. Головою правління Української Гельсінської спілки з прав людини став Євген Захаров
  5. Рефлексії про "російську весну" на Луганщині
  6. О проекте Восток-SOS
  7. Журналіста і правозахисника Костянтина Рєуцького побив екс-Беркут під Харковом
  8. Настя Станко і Костянтин Реуцький про напад на блокпосту: «Йдуть спроби зам’яти цей інцидент». telekritika.ua. Процитовано 2018-06-07. 
  9. Костянтин Рєуцький припинив співпрацю з «Громадським» та йде на парламентські вибори
  10. Рєуцький Костянтин Сергійович — ЦВК
  11. За оновлення влади: як активісти йдуть до Ради проти ексрегіоналів на Луганщині // Громадське, 18.07.2019.
  12. Безкоштовні окуляри та бювети: як на Луганщині балотується людина, якій закидали сепаратизм
  13. Відомості про підрахунок голосів виборців в одномандатному виборчому окрузі №113 — ЦВК