Кравчучка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кравчучка

Кравчу́чка — доволі поширена в Україні жаргонно-жартівлива назва візка для ручного перевезення вантажів, зробленого у вигляді L-подібної металевої рами з двома колесами (у всіх інших країнах — ручний візок).

Кравчучка — ручний візок, відрізняється від інших засобів перевезення (возики, сумки, валізи) компактністю та простотою виготовлення. Вона мало важить, її можна скласти та перевозити у невеликому пакеті. Крім того, цей візок витримує навантаження до 100 кілограмів.

Кравчучки набули особливого поширення в Україні на початку дев'яностих років XX століття. Особливо часто використовувалися роздрібними торговцями (човниками) та дачниками.

Назва походить від прізвища тогочасного Президента України Леоніда Кравчука, в період правління якого такий промисел з таким знаряддям набув масового характеру.

Після зміни Президента, в Україні з'явився модернізований різновид кравчучки, який в народі почали називати «кучмовіз». Це дещо більший за розмірами двоколісний возик для перевезення пакунків з одягом, речами, який може витримувати більшу за кравчучку вагу.[1] В багатьох регіонах України «кучмовозами» називали тролейбуси виробництва Південного машинобудівного заводу, парторгом і директором якого був Леонід Кучма. Поява цих тролейбусів на вулицях міста збіглася з появою Кучми на посту Президента.[2][3]

Кравчучки часто виготовлялись кустарним способом у домашніх умовах, проте найбільшого поширення набули возики заводського виробництва. Перші візки почали випускати на київському авіазаводі у 1991 році[4], згодом їх виробництво було налагоджено й на інших заводах, у тому числі військових у рамках конверсії. За даними газети «Волинь», винахідником візка типу кравчучка є інженер-конструктор київського авіазаводу Олексій Сергеєв. Перший візок він розробив і змайстрував у 1983 році.[4] У 2011 році в Україні була винайдена «велокравчу́чка» — розбірний симбіоз ручного візка та велосипеда і в підсумку отримано універсальний вантажний велосипед.

Кравчучка у фольклорі та мистецтві[ред.ред. код]

Олександр Садовський. Кравчучка, полотно, олія, 80х90. 1998
Ручний візок в Чехії

Завдяки своїй зручності та компактності кравчучка набула великої популярності серед українців. Про неї поширювалось багато приказок, віршів та анекдотів.

« На ринку жінка симпатична
Лаштує тачку чи візок.
Погодьтеся, картина звична:
Малого бізнесу зразок.
«Кравчучка», — хтось лукаво гляне,
А жінка по прилавку — грюк:
«Це — винахід мого Степана,
І ні до чого тут Кравчук!»
 »
Вадим Скомаровський[5]

Перед парламентськими виборами 2006 року, у зв'язку з появою опозиційного блоку «Не так!», в який входив колишній Президент Л. Кравчук, набув поширення анекдот, що політрада СДПУ(о) вирішила перейменувати кравчучки. Відтепер вони будуть називатися «нетачками».


Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]