Перейти до вмісту

Південний машинобудівний завод

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Південний машинобудівний завод
Державне підприємство «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова»
ТипДержавне підприємство
Правова формадержавне підприємство Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьмашинобудування і авіакосмічна промисловістьd Редагувати інформацію у Вікіданих
СпеціалізаціяОборонна промисловість
Космічна промисловість
Аерокосмічна промисловість
Засновано21 липня, 1944; 81 рік тому (1944-07-21) у Дніпропетровську, СРСР
Штаб-квартираКриворізька вулиця, 1, Дніпро, Україна
АдресаКриворізька вулиця (1)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Попередні назвиЮжмаш
ПродукціяРакети-носії, балістичні ракети, ракетні двигуни, космічні апарати, шассі літальних апаратів, трактори, , трамваї, тролейбуси, виливки, поковки
Співробітники6,300
Холдингова компаніяДержавне космічне агентство України Редагувати інформацію у Вікіданих
Код ЄДРПОУ14308368
yuzhmash.com
CMNS: Південний машинобудівний завод у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Державне підприємство «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова» (Південний машинобудівний завод, Південмаш, ВО ПМЗ) — українське підприємство із виробництва ракетно-космічної техніки та технологій оборонного, наукового та народногосподарського призначення в місті Дніпрі. Виробляло ракети-носії на екологічно чистих видах палива[2]. За їхньою допомогою у космос відправляли комерційні вантажі у рамках міжнародного проєкту «Морський старт»[3].

Крім ракет, завод випускав тролейбуси ЮМЗ-Т1, ЮМЗ-Т2 та ЮМЗ Е186; автобус А186; трактори ЮМЗ-6, ЮМЗ 8040.2, ЮМЗ 8244.2, ЮМЗ 8080.

Виробництво

[ред. | ред. код]

У виробництві поєднані технології, що об'єднують металургійну, металообробну, збирально-зварювальну, інструментальну галузі виробництва.

Продукція

[ред. | ред. код]

Станом на 2011 рік, в складі «Південмашу» перебувало 86 цехів та 82 відділів, де працювало приблизно 6300 осіб. За шість місяців 2011 року було вироблено промислової продукції на суму понад 135 мільйонів гривень, що становило понад 128 % до відповідного періоду минулого року.

На той час діяльність «Південмашу» було зосереджено на виконанні наступних завдань:

  • серійне виробництво супутників та космічних систем «Зеніт» — ракетно-космічний комплекс для виводу на орбіту корисного вантажу масою до 12 т;
  • реалізація міжнародної програми «Морський старт», у рамках якої було здійснено 28 успішних запусків ракети-носія «Зеніт-3SL» із закордонними комерційними супутниками;
  • виготовлення тракторів з маркою ЮМЗ, які використовувалися в 11 країнах світу;
  • виготовлення комбайнів КЗС-11 «Дніпро-350» із використанням комплектуючих фірми Claas (Німеччина)
  • виготовлення тролейбусів розробки КБ «Південне» для внутрішнього і зовнішнього ринків;
  • виготовлення трамваїв за конструкторсько-технічною документацією СП «Татра-Юг»;
  • виготовлення автоматизованих ліній для виробництва маргарину, майонезу, обладнання для м'ясопереробної продукції та інше;
  • виготовлення вітротурбіни за ліцензією фірми «Windpower» з горизонтальним ротором USM 56 100 потужністю 110 кВт;
  • початок виготовлення ґрунтооброблювальної машини за ліцензією німецької фірми «Dutzi», що агрегується з трактором потужністю 220 — 250 к.с.;
  • виготовлення 120-метрової сівалки з централізованим дозуванням;
  • розробка та виготовлення шасі для літаків розробки АНТК імені Олега Антонова: Ан-140, Ан-148 та Ан-178.

Історія

[ред. | ред. код]

Створення

[ред. | ред. код]
Центральна прохiдна заводу

У 1944 році, під час німецько-радянської війни керівництво СРСР вирішило збудувати нові автомобільні й автоскладальні заводів в Кутаїсі, Дніпропетровську (нині Дніпро), Одесі, Новосибірську та Іркутську.

Після звільнення Дніпропетровська радянськими військами, 21 липня 1944 року Державний комітет оборони (ДКО) ухвалив постанову про будівництво нового автомобілебудівного заводу — Дніпропетровського автомобільного заводу (ДАЗ)[4]. В жовтні 1944 року почалося будівництво заводу на території незакінченого через початок війни авіамоторного заводу. За планом, у першому кварталі 1946 року мали добудувати складальний і допоміжний цехи, в першому кварталі 1947 року — моторний, ковальський і ливарний цехи, у грудні 1947 року — решту цехів, необхідних для повного циклу виробництва вантажних автомобілів. Планова виробнича потужність заводу становила 30 тис. автомобілів на рік з подальшим нарощуванням до 75 тис..

Директором заводу призначили О. І. Романова. У 1944 році основу конструкторського бюро склали переведені фахівці Горьківського автомобільного заводу на чолі з Віталієм Грачов. Спочатку планували збирати ГАЗ-51, в липні 1945 року рішення змінили на ЗІС-150. 16 серпня того ж року на базі заводу № 490 організовано філію ДАЗа — Завод допоміжного обладнання (ЗВО). Одночасно потужність заводу вирішили збільшити до 300 тис. автомобілів. Через післявоєнну розруху будівництво йшло повільно. Для поліпшення ситуації в 1946 році ЦК КП(б)У і Рада Народних Комісарів УРСР оголосили Дніпропетровський автозавод ударним будівництвом республіки. На будівництво додатково направили 3 тис. комсомольців. У грудні 1946-го Завод допоміжного обладнання зібрав два автомобіля ЗІС-5 і виконав дорожні випробування. Через зрив встановлених ДКО термінів здачі об'єктів, 27 травня 1947 року новим директором призначено К. В. Власова.

Автобудівництво

[ред. | ред. код]

У 1947 році на заводі зібрана перша дослідна вантажівка ДАЗ-150 — перероблений другий дослідний зразок ЗІСа-150. В січні — лютому 1948 року ДАЗ-150 пройшов короткі випробування в НАМІ для порівняння з московським ЗІСом-150. До кінця 1948 року затвердили виробництво ДАЗа-150. На заводі одночасно з його будівництвом велася підготовка виробництва 4-тонної вантажівки (індекс шасі — ДАЗ-120). Силові агрегати передбачалося отримувати з Москви, а згодом виробляти на ДАЗі разом з КПП.

1 липня 1948 року на ДАЗі почався серійний випуск автокранів К-31 на шасі ЗІС-5. У 1948—1949 рр. за завданням Інженерного комітету Радянської Армії розроблені і виготовлені зразки тривісного плавучого автомобіля ДАЗ-485. У квітні 1949-го випущено 1000-й автокран К-31, а в червні завод перейшов на випуск автокранів До-32 на шасі ЗІС-150.

У грудні 1949 року Рада Міністрів СРСР доручила заводу організувати серійний випуск самоскидів ЗІС-585, 1 вересня 1950 року завод почав серійний випуск (в кооперації з московським і кутаїським автозаводами). До початку 1951 року на заводі побудували і запустили пресовий корпус площею 40 тис. кв.м з двома лініями пресів, ливарний цех ковкого чавуну, великий експериментальний цех, цех задніх мостів, а також ресорний, колісний, арматурний цехи і будувався ливарний цех сірого чавуну.

Перепрофілювання

[ред. | ред. код]

Наприкінці 1950 р. утворена урядова комісія на чолі з міністром озброєння Дмитром Устиновим почала пошук найбільш придатного заводу для налагодження виробництва балістичних ракет Р-1 (аналог німецьких Фау-2,[5][6] конструктор — Сергій Корольов). Комісія обрала Дніпропетровський автозавод. Цей вибір схвалив Сталін і 9 травня 1951 р. вийшла постанова Ради Міністрів СРСР № 1528—768 «Про передачу Міністерству озброєння Дніпропетровського автомобільного заводу Міністерства автомобільної і тракторної промисловості і Дніпропетровського шинного заводу Міністерства хімічної промисловості та об'єднання їх в єдиний Дніпропетровський машинобудівний завод № 586 Міністерства озброєння».

14 липня схвалено постанову ради Міністрів СРСР про припинення на заводі № 586 випуску автомобільних кранів К-32 із серпня 1951 року і самоскидів ЗІС-585 з вересня 1951 року.

В середині 1951 р. частину конструкторів ДАЗу перевели на ЗІС, де освоєний випуск амфібій ДАЗ-485 під назвою ЗІС-485.

Р-1

[ред. | ред. код]

1 червня 1951 видано постанову Міністерства озброєнь «Про початок серійного виробництва Р-1 на Дніпропетровському заводі № 586», якою виробництво перенесено з заводу № 66.[7]

У червні 1952 завершено виробництво першої дніпропетровської серії Р-1 з деталей, виготовлених на експериментальному заводі НДІ-88.

28 листопада 1952 з заводу вивезена перша ракета, побудована повністю з деталей дніпропетровського виробництва.

Виготовлено 88 Р-1 частково на експериментальному заводі НДІ-88, ракета перебувала на озброєнні у 1950—1952 р.р.

Р-2

[ред. | ред. код]

Перші зразки побудовано на експериментальному заводі НДІ-88.[8] Указом 30 листопада 1951 серійне виробництво доручено заводу № 586. Перша серійна ракета викочена у червні 1953 року, через шість місяців після першої повністю дніпропетровської Р-1.[9]

Двигун РД-101 розроблений бюро Глушка. Продуктивність покращена впровадженням палива більш високої концентрації, ніж використовуваної в РД-100.[9]

Виготовлено 216 Р-2, ракета перебувала на озброєнні з 1951-го по 1960-й р.р.

Р-5

[ред. | ред. код]

За проєктом Р-3 мали створити балістичну ракету дальністю 3000 км з боєголовкою 3000 кг. У 1949 році почато розробку зменшеної версії Р-3A як демонстратора технологій, розробку скасовано в жовтні 1951 року. На заміну почали роботу над Р-5 та Р-11. Завдяки масштабній роботі за проєктом Р-3, 6 томів креслень проєкту Р-5 завершено КБ Янгеля до 30 листопада 1951 року. Офіційний указ в 1952 році санкціонував розробку ракети з зазначеною дальністю 1000 км.

Радіологічна боєголовка Генератор-С для Р-5 розроблена на початку 1950-х років. Для роботи з бойовою частиною ОКБТ Кіровського заводу побудувало екранований маніпуляторний транспорт Об'єкт 805, загальною масою 72 тонни. Після показу 20 травня 1954 року система Генератор-С прийнята на озброєння в 1955 році.

Виготовлено 64 Р-5, ракета перебувала на озброєнні з 1956-го по 1968-й р.р.

Замість Р-5 розгорнуто Р-5M з ядерною боєголовкою. Варіанти Р-5A, Р-5Б, Р-5В використовувалися до 1970-х років для випробувань обладнання і наукових досліджень.[10]

Балістичні ракети стратегічного призначення

[ред. | ред. код]

З 1954 року завод розпочав виробництво балістичних ракет стратегічного призначення Р-12, Р-16, Р-36 розробки КБ «Південне» під керівництвом Михайла Янгеля. Починаючи з 60-х років ВО ПМЗ, крім бойових ракет стає виробником кількох унікальних космічних носіїв, а також космічних апаратів.

Космічні проєкти

[ред. | ред. код]

Завдяки Дніпропетровському проєктному інституту Південмаш став основною ракетно-космічної галузі СРСР, брав участь у найбільших і найсучасніших на той час проєктах космічної галузі. Це відбувалось за активної участі спочатку головного інженера (1956—1960), а в 1960—1985 головного директора проєктного інституту Дмитра Ярмольчука.

Припущення про двигуни для КНДР

[ред. | ред. код]

14 серпня 2017 року[11] у статті американського видання New York Times було висловлено припущення, що двигуни північнокорейських ракет вироблені на українському підприємстві «Південмаш», яке начебто ґрунтувалося на дослідженні Майкла Еллемана[12]. Пізніше дослідник опублікував спростування такого твердження[13]. Висновком дослідження насправді було, що різкий прогрес ракетобудування КНДР пояснюється імпортом технологій, а враховуючи, що ракетний двигун на рідкому паливі, використаний КНДР, базується на радянських двигунах РД-250, розроблених російським підприємством «Енергомаш», і модифікований для виконання ролі стартового ракетного двигуна у північнокорейських ракетах Hwasong-12 та Hwasong-14, то такий імпорт найімовірніше відбувся з пострадянського простору[12] Марія Буджерин, дослідник Belfer Center, Harvard's Kennedy School та Андрій Жалко-Титаренко, колишній віцепрезидент SpacePort у статті для Atlantic Council спростовують можливість причетності українського підприємства до північнокорейської ракетної програми[14]. Президент України Петро Порошенко ініціював розслідування щодо можливого постачання ракетних двигунів до КНДР[15].

Обстріл підприємства

[ред. | ред. код]

15 липня 2022 року, під час російського вторгнення в Україну, окупанти завдали кілька ракетних ударів по Дніпру, пошкодивши завод «Південмаш»[16]. Загинуло троє осіб, 16 було поранено[17].

Запуск «Антареса»

[ред. | ред. код]

1 серпня 2023 року зі східної Вірджинії (США) здійснено запуск космічної ракети «Antares» серії 230 компанії Northrop Grumman. Ракета-носій вивела на орбіту вантажний космічний корабель, який прямував до МКС. Перший ступінь ракети був розроблений в державному конструкторському бюро «Південне» та зібраний на заводі «Південмаш». Політ став останнім для цього типу ракет[18].

Директори заводу

[ред. | ред. код]
Більше путіних в Україні не буде
Переговори керівництва України та Росії на Південмаші, 2001

Інциденти

[ред. | ред. код]
Див. також: Стрілянина на Південмаші (2022)

27 січня 2022 року о 03:40 на території заводу за невідомих обставин розстріляно варту військовослужбовців 1 ПО ОВДО НГУ МВС України. П'ятеро осіб загинули, а ще п'ятеро отримали поранення[19][20][21].

Галерея

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://yuzhmash.com/ua/kontakti/
  2. ↑ Південмаш сьогодні: як живе найбільше ракетно-космічне підприємство України. 13.05.2021, 12:15
  3. ↑ 20 маловідомих фактів про Україну на сайті УП
  4. ↑ Південмаш, машинобудівний завод - Техніка і промисловість - Енциклопедія - Електронна бібліотека України. uateka.com. Процитовано 17 вересня 2019.
  5. ↑ «Південмаш» — Інститут Україніки - міжнародна громадська організація. www.ukrainica.org.ua. Процитовано 17 вересня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  6. ↑ За траєкторією СРСР — Україна: велика історія українського космосу, від Незалежності до наших днів. Люди, заводи та ракети-носії. thebabel.com.ua (укр.). 9 вересня 2019. Архів оригіналу за 10 грудня 2019. Процитовано 17 вересня 2019.
  7. ↑ Ракета Р-1(англ.)
  8. ↑ Балістична ракета Р-2(англ.)
  9. ↑ а б Р-2 Енциклопедія астронавтики(англ.)
  10. ↑ Р-5 Енциклопедія астронавтики(англ.)
  11. ↑ КБ Южное подозревают в передаче двигателей для ракет-носителей боеголовок КНДР. yuzhnoye.com.ua. Архів оригіналу за 22 серпня 2019. Процитовано 22 серпня 2019.
  12. ↑ а б Зануда, Анастасія (16 серпня 2017). Що нам відомо про "українські двигуни" у КНДР?. BBC Україна (брит.). Процитовано 12 грудня 2017.
  13. ↑ Скандал з двигунами для ракет КНДР: автор доповіді дав пояснення по Україні. Апостроф (укр.). Процитовано 12 грудня 2017.
  14. ↑ Америки, Голос. Ось чому двигуни ракет КНДР не з України - докладно з Atlantic Council. VOA (укр.). Процитовано 12 грудня 2017.
  15. ↑ (www.dw.com), Deutsche Welle. Порошенко ініціював розслідування щодо можливого постачання ракетних двигунів до КНДР | Новини — актуальні повідомлення про події в світі | DW | 16.08.2017. DW.COM (укр.). Процитовано 12 грудня 2017.
  16. ↑ Ракетний удар по Дніпру: що відомо на цю мить. РБК-Украина (рос.). Процитовано 17 липня 2022.
  17. ↑ Ракетний удар по Дніпру: пожежу гасили 38 годин, продовжуються пошуки зниклого. РБК-Украина (рос.). Процитовано 17 липня 2022.
  18. ↑ Космічна галузь України після російського вторгнення опинилась на межі виживання. // Автор: Володимир Теравський. 05.09.2023
  19. ↑ Розстріл варти на «Південмаші». Всі подробиці трагедії в Дніпрі з 5 загиблими. 27.01.2022, 16:32
  20. ↑ Нацгвардійцю, який розстріляв військових у Дніпрі, повідомили про підозру за трьома статтями — ДБР. 27.01.2022, 19:07
  21. ↑ У Дніпрі попрощалися із загиблими під час стрілянини на заводі «Південмаш». 29.01.2022, 12:17

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Південний машинобудівний завод
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Південний_машинобудівний_завод&oldid=47811679