Крастьо Крастев

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Крастьо Крастев
болг. Кръстьо Кръстев
Krastyo Krastev, 1910.jpg
Народився 31 травня 1866(1866-05-31)
Пирот, Сербія
Помер 15 квітня 1919(1919-04-15) (52 роки)
Софія, Болгарія
Громадянство
(підданство)
Flag of Bulgaria.svg Болгарія
Діяльність літературний критик
письменник
публіцист
перекладач
громадський діяч
Alma mater Лейпцизький університет
Науковий ступінь доктор філософії
Заклад Софійський університет Святого Климента Охридського
Учасник Сербсько-болгарська війна
Членство Болгарська академія наук
Жанр статті
рецензії
У шлюбі з Радка Крастева

Крастьо Крастев (болг. Кръстьо Кръстев); нар. 31 травня 1866, Пірот — пом. 15 квітня 1919, Софія — перший болгарський професійний літературний критик, письменник, публіцист, перекладач, громадський діяч, учасник літературного гуртка «Мисъл».

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 31 травня 1866 в місті Пірот. Мав брата — художника Михаїла Крастева. Закінчив болгарську середню школу в рідному місті. У 1878 навчався в нещодавно відкритій першій Софійській вищій школі. У 1885 навчався в Лейпцизькому університеті.

У 1888 захистив дисертацію. У Лейпцигу сформував свої ідеалістичні філософські погляди й отримав вчений ступінь «доктор філософії».

У 18881890 був директором і викладачем трикласного училища в місті Казанлик. З 1890 до жовтня 1891 — викладач логіки, психології та етики в перший Софійській гімназії для хлопчиків. Активно співпрацює з періодичними виданнями, розміщаючи в них статті з критикою та відгуками. У 1890редактор літературно-наукового журналу, а в 1891 розпочав видавати журнал «Критика». У 1892 він почав видавати найавторитетніший болгарський літературний журнал на межі XIX і XX століття — «Мисъл» (1892-1907).

Помер 15 квітня 1919 в Софії.

Бібліографія[ред. | ред. код]

Твори[ред. | ред. код]

  • Курс по философия. Т. 1. Психология. София, 1891.
  • Етюди и критики. С., 1894.
  • Към историята на Висшето училище. С., 1897 (Второ допълнено издание — Нашият университет. Статии. С. 1907).
  • Литературни и философски студии. Пловдив, 1898.
  • Певец на воля и младост. С., 1906.
  • Алеко Константинов. Литературен силует. Тутракан, 1907.
  • Млади и стари. Критически очерки върху днешната българска литература. Тутракан, 1907 (преиздадена 2004: ISBN 9547394460).
  • Петко Тодоров (П. Ю. Тодоров: Идилии). С., 1908.
  • Поглед в новата българска литература. Т. 1. От Петко до Пенчо Славейков. С., 1910.
  • Христо Ботйов — П. П. Славейков — П. Тодоров — П. К. Яворов. С., 1917.
  • Алеко Константинов. Шест статии. С., 1917.
  • Етюди, критики, рецензии. С., 1978.
  • Съчинения. Том 1. С., 1996.
  • Съчинения. Том 2. С., 2001 (ISBN 9544308008)
  • Злочестините на България. Публицистика. Увод, съставителство и подготовка за печат Петър Трендафилов. София: Кралица Маб, 2016. ISBN 978-954-533-150-3.

Преводи

  • Линиченко. История на поезията. С., 1891.
  • Лесинг Г. Е. Емилия Галоти. Пловдив, 1891.

Джерела[ред. | ред. код]