Софійський університет Святого Климента Охридського

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Софійський університет cвятого Климента Охридського
Софийски университет „Св. Климент Охридски“
SUStKlOhridski.jpg
42°41′36″ пн. ш. 23°20′06″ сх. д. / 42.69361111111099660° пн. ш. 23.335000000000000853° сх. д. / 42.69361111111099660; 23.335000000000000853Координати: 42°41′36″ пн. ш. 23°20′06″ сх. д. / 42.69361111111099660° пн. ш. 23.335000000000000853° сх. д. / 42.69361111111099660; 23.335000000000000853
Країна Болгарія
Розташування Софія
Засновано 1 жовтня 1888
Ректор Іван Ілчев
Студентів 14 000
Складається з Q12276223?, Q12281905?, Faculty of Chemistry and Pharmacy, Sofia University[d], Q12297469?, Q12297573?, Q12297470?, Q12297644?, Q12295456?, Q12297472?, Q12299578?, Q12297473?, Faculty of Theology, Sofia University[d], Q20500187? і Q12286376?
Випускники :Категорія:Випускники Софійського університету
Адреса Софія бул. Царя Освободителя № 15
Сайт www.uni-sofia.bg/
CMNS: Софійський університет Святого Климента Охридського на Вікісховищі

Софійський університет (болг. Софийски университет „Св. Климент Охридски“), що носить ім'я святого Климента Охридського, одного з основоположників слов'янської писемності, — найстаріший вищий навчальний заклад Болгарії. Заснований у 1888 році. Сучасна будівля споруджена в 1924—1934 роках за проектом українського архітектора Михайла Паращука. Університет має 16 факультетів, 3 відділення, 14 тисяч студентів, видавництво, комп'ютерний центр, спортивний центр. Ректор — Іван Ілчев (2010).

Історія[ред.ред. код]

Меморіальна дошка

Університет заснований через 10 років після звільнення Болгарії, спочатку мав лише один факультет (історико-філологічний) та 7 викладачів: 4 професори й 3 приват-доценти. Першим ректором став 29-річний болгарський лінгвіст Олександр Теодоро-Балан. Теодоро-Балан, запровадив у болгарську мову кілька поширених слів, прожив майже 100 років і, відповідно, 70 років пропрацював в університеті. У 1889 році був відкритий фізико-математичний факультет, а в 1892 — юридичний. У 1901 році в університет надійшли перші абітурієнти-жінки (25 осіб). У 1902 році університетським святом став день св. Климента Охридського — 25 листопада (8 грудня н. ст.).

У 1907 році софійські студенти влаштували в театрі обструкцію князеві (майбутньому царю) Фердинанду I, після чого університет на деякий час було закрито. У 1917 році створено медичний факультет, у 1921 — агрономічний, а в 1923 році два нових факультети: теологічний і ветеринарний.

30 червня 1924 року на гроші братів Георгієвих споруджується нова будівля університету. Перед фасадом будівлі, закінченї в 1934 році, стоять пам'ятники обом братам. Значні відступні довелося виплатити французькому архітекторові Бреансону, який розробив проект ще до Першої світової війни і потім подав до суду на архітектора Йордана Міланова за порушення авторських прав.

У 1929 році в Болгарії були запроваджені вчені ступені, тож у Софійському університеті стали захищатися докторські дисертації. Першим доктором став Василь Цанков.

Після 1944 року роботу в університеті втратили професори, який не погодилися співпрацювати з комуністичною владою. З'явилися нові факультети, деякі з існуючих було перетворено на окремі інститути. З того часу кількість студентів залишається стабільною (близько 14 тисяч). В 1985 році було завершено перервані війною роботи з розширення будівлі університету (прибудовано два крила).

До сторіччя університету (1988) на його честь було названо гірський масив Софійського університету в Антарктиці (Земля Олександра I).

Структура[ред.ред. код]

16 факультетів[ред.ред. код]

Факультет математики й інформатики

3 відділення[ред.ред. код]

  • Відділення вивчення мов
  • Відділення перепідготовки вчителів
  • Відділення фізичної культури

До складу університету входить також Національний центр дослідження Антарктики.


Відомі випускники та викладачі[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]