Крива Великого Гетсбі
Крива Великого Гетсбі - це діаграма, що відображає взаємозв'язок між нерівністю та низькою соціальною мобільністю між поколіннями у розвинутих країнах світу.
Огляд[ред. | ред. код]
Крива була представлена у виступі 2012 року головою Ради економічних радників Аланом Крюгером [1] [2] [3] та Економічним звітом президента перед Конгресом [4] використовуючи дані економіста праці Майлза Корака. Назву придумав колишній економіст Ради економічних радників (СЕА) [5] за що йому вручили пляшку вина в якості винагороди. [6] Крива пов’язує еластичність доходів між поколіннями - міру збереження доходів між батьками та їх дітьми - та нерівність у США та дванадцяти інших розвинених країнах, [7] хоча деякі версії кривої включають країни, що розвиваються. [8] Країни з низьким рівнем нерівності, такі як Данія, Норвегія та Фінляндія, мають найбільшу мобільність, тоді як дві країни з найвищим рівнем нерівності - Чилі та Бразилія - мають найнижчу мобільність.
Назва кривої відноситься до роману Ф. Скотта Фіцджеральда "Великий Гетсбі" . Одноіменний персонаж, Джей Гетсбі, втілює (парадоксальну) концепцію мобільності, переходячи від бутлегера до еліти на північному узбережжі Лонг-Айленда. [9]
Журналіст Роберт Ленцнер та адвокатка Нріпендра Чакраварті називають це "дуже лякаючою кривою, яка вимагає уваги з боку політики". [9] Крюгер передбачав, що "збереження переваг і недоліків доходу, який передається від батьків дітям", зросте приблизно на чверть для наступного покоління в результаті зростання нерівності, яка спостерігається в США за останні 25 років. " [7]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Krueger, Alan (12 січня 2012). The Rise and Consequences of Inequality in the United States (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 19 березня 2021. Процитовано 7 квітня 2021.
- ↑ Krugman, Paul (15 січня 2012). The Great Gatsby Curve. New York Times. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 7 квітня 2021.
- ↑ The Great Gatsby Curve - Explained. Bloomberg Visual Data. 6 жовтня 2013. Архів оригіналу за 27 квітня 2021. Процитовано 7 квітня 2021.
- ↑ Economic report of the President (PDF). United States Government Printing Office. February 2012. Архів оригіналу (PDF) за 23 квітня 2018. Процитовано 7 квітня 2021.
- ↑ Nicorvo, Jay Baron (19 квітня 2015). The 1 Percent Plays us for Suckers: There is no Meritocracy and They've Strangled the American Dream. Salon. Архів оригіналу за 4 лютого 2021. Процитовано 7 квітня 2021.
- ↑ Greeley, Brendan (12 грудня 2013). The Gatsby Curve: How Inequality Became a Household Word. Bloomberg. Архів оригіналу за 29 квітня 2021. Процитовано 7 квітня 2021.
- ↑ а б Noah, Timothy (13 січня 2012). White House: Here's Why You Have To Care About Inequality. Архів оригіналу за 27 квітня 2021. Процитовано 7 квітня 2021.
- ↑ Corak graphs 25 countries, Krueger limits his to developed countries and lists 10
- ↑ а б Lenzner, Robert (26 березня 2012). Income Inequality From Generation To Generation. Forbes. Архів оригіналу за 11 квітня 2021. Процитовано 7 квітня 2021.
Література[ред. | ред. код]
- Stewart, Matthew (June 2018). The 9.9 Percent Is the New American Aristocracy. The Atlantic. Архів оригіналу за 4 квітня 2021. Процитовано 7 квітня 2021.