Крос-медійна журналістика

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Крос-медійна журналістика (англ. crossmedia journalism) — передбачає використання більш ніж одного ЗМІ, як аналогового так і цифрового. Контент може транслюватися на різні пристрої, такі як: комп'ютер, мобільний телефон, телевізор. Суть крос-медіа в тому, що один і той же контент може поширюватися по різних платформ. Термін «крос-медіа» можна вважати синонімом «мультимедійної журналістики», так як вони обидва вказують на створення журналістського продукту як мінімум для двох медіа. [1]

Виникнення крос-медійної журналістики[ред. | ред. код]

Сучасні технології комунікації і поширення інформації стрімко змінюються. Розвиток інтернету створює новий простір і нові можливості для споживання і популяризації інформаційного продукту. Текст як одиниця змісту піддається дигіталізації, тобто переноситься в цифровому просторі. Передумовами для розвитку крос-медійної журналістики стали:

  • Занепад «старих медіа» (традиційні газети, радіо, журнали, ТБ стали не єдиними каналами, де можна отримати оперативну, повну інформацію)
  • Нові канали комунікацій: цифрові (текст, аудіо, відео), інтернет (вебсторінки, пошта, блоги, RSS і т.д.)
  • Поява нових медіа (інтернет-ЗМІ, цифрове мовлення, створення персоналізованого контенту);
  • Інтерактивність: статистика відвідуваності дає поняття про те, що бажають люди. Користувачі (користувачі) можуть брати участь у створенні контенту.

Перші крос-платформи виникли десять років тому в результаті розвитку нових технологій, різкого спаду інтересу до традиційного телебачення і документальному кіно. У спробі утримати глядача такі прогресивні канали, як британський Channel 4, шведський SVT, франко-німецький Arte, створили свої крос-платформи, а користувачі активно їм у цьому допомагали.[2]

Рівні крос-медіа[ред. | ред. код]

Геррі Хейс виділяв чотири рівні крос-медіа: Сrossmedia 1.0, Сrossmedia 2.0, Сross -media 3.0 і Сrossmedia 4.0.

  1. Сrossmedia 1.0 - Pushed (англ. висувати, штовхати). Однаковий або з незначними варіаціями контент розміщується на різні медіаплатформи в різних форматах.
  2. Crossmedia 2.0 - додатковий контент створюється одночасно з основним і поширюється на платформи, які відрізняються від основних і редакційно від них не залежать.
  3. Crossmedia 3.0 - автор спеціально структурує історію для різних медіаплатформи з метою посилення впливу на аудиторію. Контент, розміщений на одній платформі, є своєрідним «містком», який спонукає споживача перейти на іншу медіаплатформи.
  4. Crossmedia 4.0 - передбачає нелінійне розподіл контенту між багатьма платформами, створення умов своєрідної гри, коли учасник живе вибираючи власний шлях розвитку історії. Crossmedia 4.0 об'єднує елементи перших трьох рівнів, є більш динамічним, оскільки автор крос-медійного проекту повинен «жити» в історії разом зі своєю аудиторією і грати з аудиторією на її умовах. [3]

Наслідки для журналіста[ред. | ред. код]

Крос-медійних процеси мають для журналіста кілька вагомих наслідків: -тепер журналіст повинен навчитися працювати для різних платформ, щоб працюючи з вмістом, запропонувати його і газеті, і інформ-агенції, і телеканалу; -змінилися вимоги до журналіста. Обов'язковою є розуміння специфіки адаптації контенту для кожної платформи, вміння працювати з різними цифровими носіями. Нерідко при цьому доводиться поєднувати ролі автора, фотокора, телеоператора, звукорежисера; -крос-медійність ЗМІ породжує нові інтегровані жанри такі як інфотейнмент. Сьогодні поєднання новини з розвагою або гри з навчанням нікого не здивує, і це тільки початок шляху крос-медійних жанрів. [4]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 14 травня 2019. Процитовано 23 травня 2019. 
  2. Архівована копія. Архів оригіналу за 25 квітня 2019. Процитовано 23 травня 2019. 
  3. Архівована копія. Архів оригіналу за 25 квітня 2019. Процитовано 23 травня 2019. 
  4. Архівована копія. Архів оригіналу за 5 червня 2019. Процитовано 23 травня 2019. 

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]