Крос-медійна журналістика

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Крос-медійна журналістика (англ. crossmedia journalism) — передбачає використання більш ніж одного ЗМІ, як аналогового так і цифрового. Контент може транслюватися на різні пристрої, такі як: КПК, мобільний телефон, телевізор. Суть крос-медіа в тому, що один і той же контент може поширюватися по різних платформ. Термін «крос-медіа» можна вважати синонімом «мультимедійної журналістики», так як вони обидва вказують на створення журналістського продукту як мінімум для двох медіа. [1]

Виникнення крос-медійної журналістики[ред. | ред. код]

Сучасні технології комунікації і поширення інформації стрімко змінюються. Розвиток інтернету створює новий простір і нові можливості для споживання і популяризації інформаційного продукту. Текст як одиниця змісту піддається дигіталізації, тобто переноситься в цифровому просторі. Передумовами для розвитку крос-медійної журналістики стали:

  • Занепад «старих медіа» (традиційні газети, радіо, журнали, ТБ стали не єдиними каналами, де можна отримати оперативну, повну інформацію)
  • Нові канали комунікацій: цифрові (текст, аудіо, відео), інтернет (веб-сторінки, пошта, блоги, RSS і т.д.)
  • Поява нових медіа (інтернет-ЗМІ, цифрове мовлення, створення персоналізованого контенту);
  • Інтерактивність: статистика відвідуваності дає поняття про те, що бажають люди. Користувачі (користувачі) можуть брати участь у створенні контенту.

Перші крос-платформи виникли десять років тому в результаті розвитку нових технологій, різкого спаду інтересу до традиційного телебачення і документальному кіно. У спробі утримати глядача такі прогресивні канали, як британський Channel 4, шведський SVT, франко-німецький Arte, створили свої крос-платформи, а користувачі активно їм у цьому допомагали.[2]

Рівні крос-медіа[ред. | ред. код]

Геррі Хейс виділяв чотири рівні крос-медіа: Сrossmedia 1.0, Сrossmedia 2.0, Сross -media 3.0 і Сrossmedia 4.0.

  1. Сrossmedia 1.0 - Pushed (англ. висувати, штовхати). Однаковий або з незначними варіаціями контент розміщується на різні медіаплатформи в різних форматах.
  2. Crossmedia 2.0 - додатковий контент створюється одночасно з основним і поширюється на платформи, які відрізняються від основних і редакційно від них не залежать.
  3. Crossmedia 3.0 - автор спеціально структурує історію для різних медіаплатформи з метою посилення впливу на аудиторію. Контент, розміщений на одній платформі, є своєрідним «містком», який спонукає споживача перейти на іншу медіаплатформи.
  4. Crossmedia 4.0 - передбачає нелінійне розподіл контенту між багатьма платформами, створення умов своєрідної гри, коли учасник живе вибираючи власний шлях розвитку історії. Crossmedia 4.0 об'єднує елементи перших трьох рівнів, є більш динамічним, оскільки автор крос-медійного проекту повинен «жити» в історії разом зі своєю аудиторією і грати з аудиторією на її умовах. [3]

Наслідки для журналіста[ред. | ред. код]

Крос-медійних процеси мають для журналіста кілька вагомих наслідків: -тепер журналіст повинен навчитися працювати для різних платформ, щоб працюючи з вмістом, запропонувати його і газеті, і інформ-агенції, і телеканалу; -змінилися вимоги до журналіста. Обов'язковою є розуміння специфіки адаптації контенту для кожної платформи, вміння працювати з різними цифровими носіями. Нерідко при цьому доводиться поєднувати ролі автора, фотокора, телеоператора, звукорежисера; -крос-медійність ЗМІ породжує нові інтегровані жанри такі як інфотейнмент. Сьогодні поєднання новини з розвагою або гри з навчанням нікого не здивує, і це тільки початок шляху крос-медійних жанрів. [4]

Примітки[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]