Кузьменко Петро Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Петро Павлович Кузьменко
Народився 19 жовтня 1954(1954-10-19) (69 років)
м. Умань, Черкаська область
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність політик
Alma mater Юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка і ВНТУ
Членство Верховна Рада України VI скликання, Верховна Рада України V скликання і Верховна Рада України IV скликання
Посада народний депутат України[1], народний депутат України[2] і народний депутат України[3]
Партія безпартійний
Нагороди
Заслужений працівник промисловості України
Заслужений працівник промисловості України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Україна Народний депутат України
4-го скликання
безпартійний 14 травня 2002 25 травня 2006
5-го скликання
безпартійний (БЮТ) 25 травня 2006 15 червня 2007
6-го скликання
ВО «Батьківщина» (БЮТ) 23 листопада 2007 12 грудня 2012

Петр́о Па́влович Кузьме́нко (нар. 19 жовтня 1954, м. Умань, Черкаська область) — український політик. Колишній Народний депутат України.

Освіта[ред. | ред. код]

З 1970 до 1974 року навчався на факультеті суднобудування Херсонського судно-механічного технікуму за фахом суднобудівник, а з 1977 до 1983 року — на факультеті «Технологія механізації верстатобудування» Вінницького політехнічного інституту за фахом інженер-механік. Також закінчив юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Володіє німецькою мовою.

Кар'єра[ред. | ред. код]

  • 19731974 — збиральник корпусів металевих суден на Херсонському суднобудівному заводі.
  • 19741976 — служба в армії.
  • 19761977 — майстер інструментального цеху на заводі «Уманьсільмаш».
  • 19771979 — головний механік автоколони 2234, м. Умань.
  • 19791986 — заступник начальника, начальник цеху, заступник начальника відділу, начальник відділу, головний технолог заводу «Уманьсільмаш».
  • 19861990 — головний інженер, генеральний директор ВО «Уманьфермермаш».
  • 19901991 — голова Комітету з сільськогосподарського машинобудування при Раді Міністрів УРСР.
  • 19912002 — директор ТОВ «Шанс».

Колишній член партії ВО «Батьківщина».

Парламентська діяльність[ред. | ред. код]

Народний депутат України 4-го скликання з травня 2002 до травня 2006 за виборчім округом № 199 Черкаської області, самовисування. «За» 21.56 %, 13 суперників. На час виборів: директор ТОВ фірма «Шанс» (м. Умань), безпартійний. Член фракції СДПУ(О) (травень 2002 — грудень 2004), позафракційний (грудень 2004), член фракції партії «Єдина Україна» (грудень 2004 — лютий 2006), член фракції «Блок Юлії Тимошенко» (з лютого 2006). Секретар Комітету з питань промислової політики та підприємництва (з червня 2002).

Народний Депутат України 5-го скликання з травня 2006 до червня 2007 від «Блоку Юлії Тимошенко», № 100 в списку. На час виборів: народний депутат України, безпартійний. Член фракції «Блок Юлії Тимошенко» (з травня 2006). Член Комітету з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва (з липня 2006). 15 червня 2007 достроково припинив свої повноваження під час масового складення мандатів депутатами-опозиціонерами з метою проведення позачергових виборів до Верховної Ради.

Народний депутат України 6-скликання з листопада 2007 до грудня 2012 від «Блоку Юлії Тимошенко», № 97 в списку. На час виборів: тимчасово не працював, член партії ВО «Батьківщина». Член фракції «Блок Юлії Тимошенко» (листопад 2007 — вересень 2010). Виключений з фракції «за співпрацю із більшістю». Член фракції Партії регіонів (з жовтня 2010). Заступник голови Комітету з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва (з грудня 2007).

Сім'я[ред. | ред. код]

Українець. Батько Павло Леонтійович (19171962). Мати Анастасія Герасимівна (19211993). Дружина Галина Іванівна (1961) — педагог, референт ТОВ «Шанс» (м. Умань). Син Олександр (1978) — помічник-консультант народного депутата України. Дочка Інна (1982) — студентка Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Нагороди[ред. | ред. код]

Заслужений працівник промисловості України (лютий 2004). Почесна грамота Кабінету Міністрів України (грудень 2003).

Діяльність[ред. | ред. код]

27 квітня 2010 року голосував за ратифікацію угоди Януковича — Медведєва, тобто за продовження перебування ЧФ Росії на території України до 2042 р.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]