Вінницький національний технічний університет

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук


Вінницький національний технічний університет
ВНТУ
Емблема
Vinnytsia Khmelnytske Highway 25.jpeg
49°14′01″ пн. ш. 28°24′42″ сх. д. / 49.233765099999999393° пн. ш. 28.41178800000000138° сх. д. / 49.233765099999999393; 28.41178800000000138Координати: 49°14′01″ пн. ш. 28°24′42″ сх. д. / 49.233765099999999393° пн. ш. 28.41178800000000138° сх. д. / 49.233765099999999393; 28.41178800000000138
Засновано 1960
Ректор Грабко Володимир Віталійович
Студентів: 8600
Веб-сайт: vntu.edu.ua
Юридична адреса: 21021, Україна, Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 95

Вíнницький націона́льний технічний університе́т — вищий навчальний заклад четвертого рівня акредитації.

Історія[ред.ред. код]

В 1960 році у Вінниці був створений загальнотехнічний факультет Київського інституту харчової промисловості, який через рік став складовою частиною Київського політехнічного інституту i на базі якого ще через рік був створений Вінницький філіал КПІ.

Рішенням Вінницької обласної ради народних депутатів для розбудови у Вінниці вищого навчального закладу політехнічного профілю на околиці міста було виділено 25 гектарів землі, на яких уже в 1967 році було зведено два перших навчальних корпуси, перший студентський гуртожиток та декілька господарських приміщень.

В 1974 році на базі Вінницького філіалу КПІ було створено Вінницький політехнічний інститут — сьомий в Україні в цій групі вишів.

Ще через 20 років в 1994 році Вінницький політехнічний інститут на виконання одного із положень програми входження в світовий освітній простір та для забезпечення адекватності аналогічним вишам країн заходу реорганізований у Вінницький державний технічний університет, а в 2003 році йому надано статус національного.

Першим керівником вишу з 1960 по 1976 роки був заслужений працівник народної освіти України, кандидат економічних наук, професор Роман Кігель, а другим з 1976 по 1989 роки — заслужений діяч науки і техніки УРСР, доктор технічних наук, професор Іван Кузьмін.

Роман Кігель заснував виш, домігся створення на його базі політехнічного інституту, відкрив перших одинадцять спеціальностей і створив першу третину матеріальної бази.

Іван Кузьмін вивів Вінницький політехнічний інститут в число провідних вищих навчальних закладів освіти України, відкрив ще 5 спеціальностей і створив другу третину матеріальної бази.

Борис Мокін перетворив політехнічний інститут на технічний університет, домігся статусу національного, інтегрував виш у систему Європейської і світової вищої освіти, відкрив ще п'ятнадцять спеціальностей, постійно оновлював стару і створював нову матеріальну базу. Мокін є дійсним членом державної Академії педагогічних наук, ряду громадських Академій, Заслуженим діячем науки і техніки України. З 1990 по 1994 роки ректор Борис Мокін був одночасно членом Верховної Ради України, Головою підкомісії з вищої освіти.

Сьогодні ВНТУ — це найбільший навчальний заклад в Подільському економічному регіоні, що охоплює три адміністративні області, єдиний представник від України в IFIA — Міжнародній організації винахідницьких організацій з центром в Женеві. Університет, один із небагатьох вишів України, що прийняті до Міжнародної асоціації університетів, який є не лише центром освіти і науки, але і центром культури в регіоні, який навчає студентів за власними оригінальними навчальними планами і виховує за власною оригінальною концепцією виховання[1].

Структура університету[ред.ред. код]

Факультети та навчально-наукові інститути[ред.ред. код]

До складу ВНТУ входять сім факультетів та один навчально-науковий інститут:

Інтегральні інститути[ред.ред. код]

Також до складу ВНТУ входять сім Інтегральних інститутів, призначених для забезпечення навчального процесу:

  • Інститут магістратури, аспірантури та докторантури (ІнМАД)
  • Інститут гуманітарно-педагогічних проблем та виховання (ІнГППВ)
  • Інститут інтеграції навчання з виробництвом (ІнІНВ)
  • Інститут міжнародних зв'язків (ІнМЗ)
  • Інститут довишівської підготовки (ІнДП)
  • Інститут організаційного та методичного забезпечення навчання (ІнОМЗН)
  • Інститут прогресивних освітніх технологій (ІнПОТ)

Кафедри[ред.ред. код]

Навчально-наукову діяльність в університеті здійснюють 47 кафедр, 26 із яких мають філії на підприємствах м. Вінниці та області, 36 очолюються докторами наук, професорами, близько 84 % викладачів випускаючих кафедр та 72 % викладачів університету мають наукові ступені та звання; 2 % викладачів кафедр мають почесні звання «Заслужений», а 10 % є академіками та членами-кореспондентами державних галузевих та громадських Академій.

На стаціонарних відділеннях університету навчається шість тисяч студентів, на заочних — півтора тисячі, в аспірантурі та докторантурі — сто, на підготовчому факультеті — 1000.

Навчальний і науковий процес[ред.ред. код]

ВНТУ єдиний в Україні та на терені СНД вищий навчальний заклад, в якому ще з 1991 року навчальний рік побудований по триместровій схемі, в якій 2 триместри є навчальними, за програмою вищої школи, а один триместр — робочим. Особливістю робочих триместрів є те, що під час їх проведення на 1-ому курсі всі студенти отримують робочі професії, які відповідають майбутнім інженерним, а на наступних курсах студенти працюють на робочих місцях на підприємствах, самостійно виконуючи робочі завдання та підвищуючи свою робочу кваліфікацію; керує робочими триместрами кафедра інтеграції навчання з виробництвом, представництва якої є в усіх промислових містах України.

Навчання в ВНТУ, який акредитовано за найвищим в Україні IV рівнем акредитації, здійснюється за схемою «бакалавр — інженер — магістр» за навчальними планами, в яких інтегровано найкращі риси вітчизняної та канадської систем вищої освіти.

Крім опанування основної спеціальності студенти-відмінники мають можливість по заочній формі набути другу спеціальність. I лише в нашому університеті в Україні студентам будь-якої спеціальності, які мають видатні спортивні досягнення, надається можливість паралельно опанувати спеціалізацію «Менеджмент організацій фізкультури і спорту».

Особливістю навчання в ВНТУ є також те, що після закінчення чотирирічного курсу підготовки по програмі бакалавра за фаховим напрямком широкого профілю, на магістерську підготовку зараховуються лише ті випускники бакалаврату, які отримали дипломи бакалавра з відзнакою і продемонстрували здатність до наукової чи навчальної роботи.

Студенти ряду спеціальностей в ВНТУ вивчають англійську мову на рівні технічного перекладача і вже за рік до завершення навчання здатні працювати в іноземних представництвах та за кордоном.

Університетські корпуси займають 25 гектарів землі в місті, ще на 10 гектарах за 100 кілометрів від Вінниці розкинувся спортивно-оздоровчий табір університету.

Особливістю виховного процесу в ВНТУ є те, що всі студенти першого, другого та третього курсів мають можливість зустрітись під час «Часів зустрічей» з видатними письменниками, музикантами, художниками, артистами театру та кіно, політиками і релігійними діячами, представниками правоохоронних органів та іншими цікавими людьми, що сприяє створенню в університету аури культу загальнолюдських цінностей. Видається часопис «Імпульс».

Університет має ефективну систему підготовки наукових кадрів вищої кваліфікації, яка не має аналогів. Підготовку науково-педагогічних кадрів здійснюють в аспірантурі з 19 спеціальностей і докторантурі з 4 спеціальностей, функціонують 5 спеціалізованих рад по захисту докторських та кандидатських дисертацій з 12 спеціальностей. За останні 10 років науковцями університету захищено 36 докторських і 255 кандидатських дисертації.


Публічна діяльність[ред.ред. код]

Університет випускає громадсько-політичний часопис «Імпульс» [1], який користується попитом в усьому регіоні, та наукові журнали [2], визнані Вищою атестаційною комісією України фаховим в галузях технічних, економічних та педагогічних наук: «Вісник Вінницького політехнічного інституту», «Оптико-електронні інформаційно-енергетичні технології»", «Інформаційні технології та комп'ютерна інженерія». Нещодавно відкритий новий журнал «Сучасні технології, матеріали і конструкції в будівництві». Журнал «Sententiae» спеціалізується в галузі філософських наук.

ВНТУ — колективний член Українського відділення Всесвітнього товариства інженерів — енергоменеджерів, Всесвітнього оптичного товариства (SPIE), Європейського товариства «Ергономіка та людський фактор», Міжнародної академії наук вищої школи, Міжнародної кадрової академії, Міжнародної асоціації комп'ютерної техніки (АСМ) (м. Нью-Йорк). З 1994 р. ВНТУ є єдиним від України асоційованим членом Міжнародної асоціації винахідницьких організацій (IFIA) з штаб-квартирою в м. Женеві. З 2004 року — колективний член Міжнародної асоціації університетів.

Вінницький національний технічний університет має двосторонні угоди про наукове та науково-технічне співробітництво з технічними університетами міст Яси, Сучава, Бакеу (Румунія), Датським технічним університетом, Лундським технологічним інститутом (Швеція), Шаньдунским університетом (інститут вірусології) м. Цзинань (КНР), університетом м. Євле (Швеція), Люблінським технічним університетом (Польща), університетом м. Дананга (В'єтнам); Санкт-Петербурзьким державним технічним університетом (Росія); Грузинським технічним університетом (м. Тбілісі); Міжнародною Академією інформатизації при ООН (Москва, Росія); Бакинським державним університетом (Азербайджан) і іншими.

ВНТУ також співпрацює з Єрусалимським технологічним інститутом (Ізраїль), університетом м. Саутгемптона (Велика Британія), університетом «The Universite du littoral Core d' Opale» (Франція), Вищою школою комерції м. Клермонт- Феранц (Франція), політехнічним інститутом Сетубалу (Сетубал, Португалія), інститутом ISCTE (м. Лісабон, Португалія), національним технічним університетом м. Афіни (Греція), Далекосхідним державним технічним університетом (Владивосток, Росія), Таганрозьким державним радіотехнічним університетом (Росія), рядом підприємств Китаю, Індії тощо.

ВНТУ готує фахівців з вищою освітою рівня магістра та доктора філософії з технічних наук для 69 країн Африки, Азії, Південної та Центральної Америки.

Ректори[ред.ред. код]

2 вересня 2010 року відбулась конференція трудового колективу університету з виборів ректора ВНЗ, на яких новим ректором ВНТУ був обраний Грабко Володимир Віталійович.

Володимир Віталійович народився у 1960 році. Закінчив Вінницький політехнічний інститут у 1984-му. У 1990 р. захистив кандидатську дисертацію, а в 2004 р. — докторську. Науковий напрямок досліджень полягає у розробці математичних методів та моделей процесів, що протікають в енергетичних та електромеханічних системах, синтезі інформаційно-вимірювальних систем автоматичного і автоматизованого керування цими процесами. Автор 290 публікацій, серед яких 9 монографій та понад 150 патентів. Член двох спеціалізованих рад із захисту докторських та кандидатських дисертацій.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Освіта Це незавершена стаття про освіту.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.