Вінницький національний технічний університет

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вінницький національний технічний університет
ВНТУ
Vntu logo.jpg
Vinnytsia Khmelnytske Highway 25.jpeg
49°14′01″ пн. ш. 28°24′42″ сх. д. / 49.233765100027774508° пн. ш. 28.41178800002778004° сх. д. / 49.233765100027774508; 28.41178800002778004Координати: 49°14′01″ пн. ш. 28°24′42″ сх. д. / 49.233765100027774508° пн. ш. 28.41178800002778004° сх. д. / 49.233765100027774508; 28.41178800002778004
Тип технічний університет і навчальний заклад[1]
Країна Flag of Ukraine.svg Україна[1]
Розташування Вінниця
Засновано 1960
Акредитація IV рівня
Ректор Грабко Володимир Віталійович
Студентів 8600
Членство у Асоціація університетів Європи[2]
Складається з НТБ ВНТУ
Випускники Категорія:Випускники Вінницького технічного університету
Адреса 21021, Україна, Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 95
Телефон/факс (0432) 56-08-48
факс (0432)46-57-72
Сайт vntu.edu.ua

Вíнницький націона́льний технічний університе́т — вищий навчальний заклад четвертого рівня акредитації.

Історія[ред. | ред. код]

1960 р. - у Вінниці створено загальнотехнічний факультет Київського інституту харчової промисловості
1962 р. - загальнотехнічний факультет виділений на самостійний баланс
1964 р. - Вінницький загальнотехнічний факультет підпорядковано Київському політехнічному інституту (КПІ) як Вінницький філіал (ВФ КПІ)

Рішенням Вінницької обласної ради народних депутатів для розбудови у Вінниці вищого навчального закладу політехнічного профілю на околиці міста було виділено 25 гектарів землі, на яких уже в 1967 році було зведено два перших навчальних корпуси, перший студентський гуртожиток та декілька господарських приміщень.

1974 р. - на базі Вінницького філіалу КПІ було створено Вінницький політехнічний інститут — сьомий в Україні в цій групі закладів вищої освіти
1994 р. - Вінницький політехнічний інститут на виконання одного із положень програми входження в світовий освітній простір та для забезпечення адекватності аналогічним вишам країн заходу реорганізований у Вінницький державний технічний університет, а в 2003 році йому надано статус національного

Першим керівником вишу з 1960 по 1976 роки був заслужений працівник народної освіти України, кандидат економічних наук, професор Роман Кігель, а другим з 1976 по 1989 роки — заслужений діяч науки і техніки УРСР, доктор технічних наук, професор Іван Кузьмін.

Роман Кігель заснував навчальний заклад, домігся створення на його базі політехнічного інституту, відкрив перших одинадцять спеціальностей і створив першу третину матеріальної бази.

Іван Кузьмін вивів Вінницький політехнічний інститут в число провідних вищих навчальних закладів освіти України, відкрив ще 5 спеціальностей і створив другу третину матеріальної бази.

Борис Мокін перетворив політехнічний інститут на технічний університет, домігся статусу національного, інтегрував виш у систему Європейської і світової вищої освіти, відкрив ще п'ятнадцять спеціальностей, постійно оновлював стару і створював нову матеріальну базу. Мокін є дійсним членом державної Академії педагогічних наук, ряду громадських Академій, Заслуженим діячем науки і техніки України. З 1990 по 1994 роки ректор Борис Мокін був одночасно членом Верховної Ради України, Головою підкомісії з вищої освіти.

Сьогодні ВНТУ — це найбільший навчальний заклад в Подільському економічному регіоні, що охоплює три адміністративні області, єдиний представник від України в IFIA — Міжнародній організації винахідницьких організацій з центром в Женеві. Університет, один із небагатьох вишів України, що прийняті до Міжнародної асоціації університетів, який є не лише центром освіти і науки, але і центром культури в регіоні, який навчає студентів за власними оригінальними навчальними планами і виховує за власною оригінальною концепцією виховання[3].

Ректори[ред. | ред. код]

Володимир Віталійович народився у 1960 році. Закінчив Вінницький політехнічний інститут у 1984-му. У 1990 р. захистив кандидатську дисертацію, а в 2004 р. — докторську. Науковий напрямок досліджень полягає у розробці математичних методів та моделей процесів, що протікають в енергетичних та електромеханічних системах, синтезі інформаційно-вимірювальних систем автоматичного і автоматизованого керування цими процесами. Автор 290 публікацій, серед яких 9 монографій та понад 150 патентів. Член двох спеціалізованих рад із захисту докторських та кандидатських дисертацій.

Структура університету[ред. | ред. код]

Факультети та навчально-наукові інститути[ред. | ред. код]

До складу ВНТУ входять сім факультетів та один навчально-науковий інститут:

[5]

Інтегральні інститути[ред. | ред. код]

Також до складу ВНТУ входять сім Інтегральних інститутів, призначених для забезпечення навчального процесу:

Науково-технічна бібліотека (НТБ)[ред. | ред. код]

До складу НТБ ВНТУ входять:

Керівництво університету[ред. | ред. код]

Ректор — Грабко Володимир Віталійович, доктор технічних наук, професор.

Проректори:

  • перший проректор з науково-педагогічної роботи по організації навчального процесу та його науково-методичного забезпечення — Васілевський Олександр Миколайович, доктор технічних наук, професор;
  • проректор з наукової роботи — Павлов Сергій Володимирович, доктор технiчних наук, професор;
  • в.о. проректора з науково-педагогічної роботи по організації виховного процесу — Денисюк Світлана Георгіївна, доктор політичних наук, професор;
  • проректор з науково-педагогiчної роботи по iнтеграцiї навчання з виробництвом та мiжнароднiй iнтеграцiї — Мiзерний Вiктор Миколайович, кандидат технiчних наук, доцент;
  • проректор з науково-педагогiчної роботи по матерiально-технiчному забезпеченнi навчального та наукового процесiв — Ковальчук Василь Iванович.

Навчальний і науковий процес[ред. | ред. код]

ВНТУ єдиний в Україні та на терені СНД вищий навчальний заклад, в якому ще з 1991 року навчальний рік побудований по триместровій схемі, в якій 2 триместри є навчальними, за програмою вищої школи, а один триместр — робочим. Особливістю робочих триместрів є те, що під час їх проведення на 1-му курсі всі студенти отримують робочі професії, які відповідають майбутнім інженерним, а на наступних курсах студенти працюють на робочих місцях на підприємствах, самостійно виконуючи робочі завдання та підвищуючи свою робочу кваліфікацію; керує робочими триместрами кафедра інтеграції навчання з виробництвом, представництва якої є в усіх промислових містах України.

Навчання в ВНТУ, який акредитовано за найвищим в Україні IV рівнем акредитації, здійснюється за схемою «бакалавр — інженер — магістр» за навчальними планами, в яких інтегровано найкращі риси вітчизняної та канадської систем вищої освіти.

Крім опанування основної спеціальності студенти-відмінники мають можливість по заочній формі набути другу спеціальність. I лише в нашому університеті в Україні студентам будь-якої спеціальності, які мають видатні спортивні досягнення, надається можливість паралельно опанувати спеціалізацію «Менеджмент організацій фізкультури і спорту».

Особливістю навчання в ВНТУ є також те, що після закінчення чотирирічного курсу підготовки по програмі бакалавра за фаховим напрямком широкого профілю, на магістерську підготовку зараховуються лише ті випускники бакалаврату, які отримали дипломи бакалавра з відзнакою і продемонстрували здатність до наукової чи навчальної роботи.

Студенти ряду спеціальностей в ВНТУ вивчають англійську мову на рівні технічного перекладача і вже за рік до завершення навчання здатні працювати в іноземних представництвах та за кордоном.

Університетські корпуси займають 25 гектарів землі в місті, ще на 10 гектарах за 100 кілометрів від Вінниці розкинувся спортивно-оздоровчий табір університету.

Особливістю виховного процесу в ВНТУ є те, що всі студенти першого, другого та третього курсів мають можливість зустрітись під час «Часів зустрічей» з видатними письменниками, музикантами, художниками, артистами театру та кіно, політиками і релігійними діячами, представниками правоохоронних органів та іншими цікавими людьми, що сприяє створенню в університету аури культу загальнолюдських цінностей. Видається часопис «Імпульс».

Університет має ефективну систему підготовки наукових кадрів вищої кваліфікації, яка не має аналогів. Підготовку науково-педагогічних кадрів здійснюють в аспірантурі з 19 спеціальностей і докторантурі з 4 спеціальностей, функціонують 5 спеціалізованих рад по захисту докторських та кандидатських дисертацій з 12 спеціальностей. За останні 10 років науковцями університету захищено 36 докторських і 255 кандидатських дисертації.

Публічна діяльність[ред. | ред. код]

Університет випускає громадсько-політичний часопис «Імпульс» [1], який користується попитом в усьому регіоні, та наукові журнали [2], визнані Вищою атестаційною комісією України фаховим в галузях технічних, економічних та педагогічних наук: «Вісник Вінницького політехнічного інституту», «Оптико-електронні інформаційно-енергетичні технології», «Інформаційні технології та комп'ютерна інженерія», «Сучасні технології, матеріали і конструкції в будівництві». Нещодавно відкриті нові журнали «Вісник машинобудування та транспорту», «Педагогіка безпеки» та е-видання «Наукові праці Вінницького національного технічного університету». Журнал «Sententiae» спеціалізується в галузі філософських наук.

ВНТУ — колективний член Українського відділення Всесвітнього товариства інженерів — енергоменеджерів, Всесвітнього оптичного товариства (SPIE), Європейського товариства «Ергономіка та людський фактор», Міжнародної академії наук вищої школи, Міжнародної кадрової академії, Міжнародної асоціації комп'ютерної техніки (АСМ) (м. Нью-Йорк). З 1994 р. ВНТУ є єдиним від України асоційованим членом Міжнародної асоціації винахідницьких організацій (IFIA) з штаб-квартирою в м. Женеві. З 2004 року — колективний член Міжнародної асоціації університетів.

Вінницький національний технічний університет має двосторонні угоди про наукове та науково-технічне співробітництво з технічними університетами міст Яси, Сучава, Бакеу (Румунія), Датським технічним університетом, Лундським технологічним інститутом (Швеція), Шаньдунским університетом (інститут вірусології) м. Цзинань (КНР), університетом м. Євле (Швеція), Люблінським технічним університетом (Польща), університетом м. Дананга (В'єтнам); Санкт-Петербурзьким державним технічним університетом (Росія); Грузинським технічним університетом (м. Тбілісі); Міжнародною Академією інформатизації при ООН (Москва, Росія); Бакинським державним університетом (Азербайджан) і іншими.

ВНТУ також співпрацює з Єрусалимським технологічним інститутом (Ізраїль), університетом м. Саутгемптона (Велика Британія), університетом «The Universite du littoral Core d' Opale» (Франція), Вищою школою комерції м. Клермонт- Феранц (Франція), політехнічним інститутом Сетубалу (Сетубал, Португалія), інститутом ISCTE (м. Лісабон, Португалія), національним технічним університетом м. Афіни (Греція), Далекосхідним державним технічним університетом (Владивосток, Росія), Таганрозьким державним радіотехнічним університетом (Росія), рядом підприємств Китаю, Індії тощо.

ВНТУ готує фахівців з вищою освітою рівня магістра та доктора філософії з технічних наук для 69 країн Африки, Азії, Південної та Центральної Америки.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б GRID Release 2017-05-22 — 2017-05-22 — 2017. — doi:10.6084/M9.FIGSHARE.5032286
  2. https://eua.eu/about/member-directory.html
  3. http://vntu.edu.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=4&Itemid=8&lang=uk
  4. екологічної безпеки та моніторингу довкілля (ІнЕБМД)
  5. Наказ Вінницького національного технічного університету № 89 від 03.04.2017

Посилання[ред. | ред. код]

  • vntu.edu.ua — офіційний сайт «Вінницький національний технічний університет».