Кулачне право
Кулачне право — типове для феодального правопорядку право сильного.
Ця форма вирішення спорів своїми силами, не вдаючись до допомоги державних органів, була широко поширена, особливо в Німеччині в XI—XIII століттях. За допомогою кулачного права могутніші феодали нав'язували свою волю слабшим, що нерідко супроводжувалося захопленням їхніх земель, майна, а також кріпосних селян. Кулачне право санкціонувало розбій і свавілля[1].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Юридична енциклопедія
Посилання[ред. | ред. код]
- Кулачне право [Архівовано 5 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.