Курібаясі Тадаміті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Курібаясі Тадаміті
栗林忠道
Tadamichi Kuribayashi.jpg
генерал-лейтенант Курібаясі Тадаміті
Народився 7 липня 1891(1891-07-07)
префектура Наґано, Японія
Помер 26 березня 1945(1945-03-26) (53 роки)
Іодзіма, Японія
Місце народження префектура Наґано, Японія
Місце смерті Іодзіма, Японія
Країна Японія Японія
Приналежність War flag of the Imperial Japanese Army.svg Імперська армія Японії
Рід військ кавалерія
піхота
Роки служби 19141945
Звання 帝國陸軍の階級―襟章―中将.svg генерал-лейтенант
Командування Імперська армія Японії
Війни/битви Друга світова війна (Битва за Гонконг, Битва за Іодзіму)
Нагороди

Орден Сходячого сонця (2-й, 3-й клас)
Орден дорогоцінної корони,
Велика корона Ордену Священного Скарбу

Курібаясі Тадаміті (яп. 栗林忠道, 7 липня 189126 березня 1945) — японський полководець, генерал-лейтенант Імперської армії Японії, що прославився організацією і проведенням оборони острова Іодзіма під час Другої світової війни. Вшановується як синтоїстьке божество в токійському Святилищі Ясукуні.

Короткі відомості[ред.ред. код]

Молодий Курібаясі у ранзі полковника.

Курібаясі Тадаміті народився 7 липня 1891 року у селі Сайдзьо повіту Ханіка (суч. місто Наґано) префектури Наґано. Його батько походив з васалів роду Санада, давнього самурайського роду 16 століття. У 1911 році Тадаміті закінчив префектуральну середню школу Наґано. Його твори, написані за часи навчання, свідчать, що майбутній генерал мав неабиякий літературний хист і був обдарованим хлопцем.

По закінченню школи Курібаясі прагнув стати журналістом і успішно склав іспити до Гуманітарної Східноазійської академії (東亜同文書院), проте за наполягань і рекомендацій вчителів поступив у 1914 році до військового офіцерського училища Японської імперської армії. Після випуску 1918 року Курібаясі став лейтенантом кавалерії. Згодом, отримавши ранг капітана, він одружився, у грудні 1923 року.

За успіхи Курібаясі було відправлено на стажування до США і Канади. З 1927 по 1930 рік новопризначений майор виконував функції помічника японського військового аташе у окрузі Вашингтону, одночавсно навчаючись у Гарвардському університеті. З 1931 року Курібаясі працював як прикріпний аташе у посольстві Імперії в Канаді. У 1937 році йому було присвоєно звання полковника.

Завдяки довгому перебуванню закордоном і вивченню міжнародної обстановки, Курібаясі послідовно виступав за підтримання союзницьких відносин між Японською імперією і США. Через свої "проамериканські" настрої, він конфліктував з токійським Генштабом.

З початком Другої світової війни Курібаясі командував військами у Маньчжурії і Китаї, а також взяв участь у грудневій битві за Гонконг 1941 року. За військові успіхи він отримав ранг генерал-лейтенанта. У травні 1944 японський уряд призначив Курібаясі командиром корпусу Оґасавара для захисту острова Іодзіма. Перед вильотом на фронт генерал-лейтенант був удостоєний почесної аудієнції імператора Сьова.

Генерал-лейтенант Курібаясі роздає вказівки по обороні Іодзіми.

Впродовж другої половини 1944 року Курібаясі всіляко укріпляв острови Оґасавара, особливо Іодзіму, яку збиралися захопити США. Він усвідомлював чисельну і технічну перевагу противника, тому вирішив провести оборону в глибині острова, використовуючи його рельєф. За наказом Курібаясі Іодзіма була перетворена на справжню фортецю, з розгалуженою мережею підземних укріплень і тунелів.

Битва за Іодзіму тривала з 19 лютого по 26 березня 1945 року. 21-тисячний корпус Курібаясі спромігся більше місяця відбивати атаки 100-тисячної експедиційної армії ворога. Це була єдина наземна операція японських сил, у якій втрати армії США перевищили втрати Японії.

З наближенням фіналу битви, 16 березня генерал-лейтенант Курібаясі відправив прощальну телеграму до Генштабу у Токіо:

« Наступив час останнього бою. З моменту прибуття ворога, [мої] підлеглі офіцери і солдати воювали завзято, немов демони. Я радий, що не зважаючи на неймовірні наземні, морські і повітряні атаки чисельно переважаючого [противника], [наші воїни] блискуче продовжували боротьбу...Через безперестанний натиск ворога, [вони] полягли один-за-одним. Всупереч Вашим очікуванням, [мені] нічого не залишається як передати острів у руки противника. З невиразним жалем у серці, я уклінно осмілююсь пробачити мене. Зараз, коли вичерпались снаряди, висохла питна вода і всі бажають ринутися у останній бій, [я] постійно думаю про ласку імператора і не жалкуватиму [за неї] свого життя. Знаю, що імператорські землі не матимуть спокою допоки Іодзіма не відвойована. Тому навіть якщо я стану привидом, присягаю обов'язково повернути її. Перед останнім боєм, висловлюю Вам свої істинні помисли і, безперестанно молячись за перемогу нашої Монаршої держави, навіки прощаюсь з Вами...[1]  »

У відповідь Генштаб нагородив Курібаясі рангом генерала, проте повідомлення про нагородження до адресата не встигло дійти.

У ніч з 25 на 26 березня була проведена остання атака японців. Курібаясі особисто очолив декілька сот вояків і щосили вдарив по позиціях противника. Завдяки раптовості удару, війська США зазнали значних втрат. Захисники острова полягли всі, включаючи генерала 53-річного Курібаясі. Він кинувся у останній бій, попередньо скинувши з себе генеральські петлиці і ордени. Саме через це солдати противника не змогли розпізнати його тіла.

Виноски[ред.ред. код]

  1. Повний текст прощального повідомлення японською мовою

Джерела[ред.ред. код]

  • 文藝春秋『栗林忠道硫黄島からの手紙』 (Листи Курібаясі Тадаміті з острова Іодзіма)、2006年8月、ISBN 4163683704
  • 吉田津由子編『「玉砕総指揮官」の絵手紙』(Листи в картинках "головнокомандуючого-самогубці")、小学館、2002年4月、ISBN 4094026762

Посилання[ред.ред. код]