Кьойджегіз (озеро)
| Кьойджегіз | ||||
|---|---|---|---|---|
.jpg) | ||||
| 36°54′44″ пн. ш. 28°39′19″ сх. д. / 36.91224000002777217° пн. ш. 28.65534000002777759° сх. д.Координати: 36°54′44″ пн. ш. 28°39′19″ сх. д. / 36.91224000002777217° пн. ш. 28.65534000002777759° сх. д. | ||||
| Розташування | ||||
| Країна |
 Туреччина[1] | |||
| Регіон | Мугла[1] | |||
| Геологічні дані | ||||
| Розміри | ||||
| Площа поверхні | 52 км² | |||
| Висота | 8 м | |||
| Вода | ||||
| Басейн | ||||
| Інше | ||||
| Статус спадщини | Важлива орнітологічна територія[2] | |||
| Geonames | 306191 | |||
  Кьойджегіз (озеро) (Туреччина) | ||||
| ||||
|
| ||||
 Кьойджегіз у Вікісховищі | ||||
Кьойджегіз (тур. Köyceğiz Gölü) — озеро площею 5200 га[3] в провінції Мугла, що є одним з найбільших прибережних озер Туреччини. Воно отримало свою назву по місту Кьойджегіз[en], розташованому на його північному березі. Озеро сполучене зі Середземним морем вузьким каналом Дальян, який протікає по території однойменного селища і древнього міста Кавн (Каунос); канал впадає в море в районі пляжу Черепашачого берега Ізтузу[4][5][6].
Берега озера в і берега моря біля місця впадіння, є важливим природним заповідником і популярним туристичним напрямком. Сьогодні озеро і канал є частиною заповідника Кьойджегіз-Дальян[en].
Озеро живиться річками Намнам та Юварлакчай, а також декількома невеликими гірськими поточками. Річкова вода та вода, що утворюється при таненні снігу — а також місцеві джерела з прісною водою змішуються з теплою сірчистою водою, яка звільняється з гірського розлому і є злегка солонуватою та насиченою киснем. Глибина озера коливається від 20 до 60 метрів; сама водойма рясніє рибою.
На північному сході і південному сході береги озера Кейджегіз рівнинні, решта берегів оточено пагорбами. Найвищі з них — гора Олемез (937 м) на південному заході і Бозбурун-Тепесі (556 м) на півдні. У самому озері розташовуються п'ять незаселених островів, один з яких відомий як «Гапішане-Адасі» (Тюремний острів). Спочатку цей острів використовувався у військових цілях, а потім — перетворено на в'язницю. На початок ХХІ сторіччя він більше не використовується як місце ув'язнення і є нежилим[7].
Озеро Кьойджегіз утворилося близько 5500 років до Р.Х., коли серія землетрусу відбулась по всій східній частині Середземного моря. На південній стороні озера є геологічний розлом, що прямує NW - SE, і в якому знаходяться декілька сірчистих гарячих джерел: серед найвідоміших — «Султаніє-Спа».
Стародавнє поселення Каунос було описано давньогрецьким письменником і географом Страбонон (бл. 64/63 до Р. Х. - бл. 23/24 по Р. Х.) Як місто з корабельнями і гаванню. Це означає, що близько 2000 років тому берегова лінія знаходилася всього за 2-3 км від сучасної — а озеро Кьойджегіз існувало вже тоді. Є і ще один доказ великого віку озера — це написи в Каунос, з які сучасні дослідники дізналися, що «річка» Дальян існувала вже в ті дні і використовувалася місцевим населенням для риболовлі[8].
У XX і XXI століттях озеро Кьойджегіз перетворилося в екологічно важливий для всього регіону район. Разом зі своїми берегами і пляжами — а також вузьким каналом Дальян — воно було включено до заповідника Кьойджегіз-Дальян з метою екологічного захисту унікального місця.
На берегах на північ від Султаніє-Спа, на північний захід від Хаміткьой, в Кейджегіз, в Кавакарасі та в Тепеарасі все ще є великі болотисті ліси з ендемічними типами рослинності — зокрема, Liquidambar orientalis[en]. Даний вид, головним чином, зустрічається в провінції Мугла, поблизу Мармариса і в Кьойджегіз-Дальян.
Невеликі водно-болотні угіддя навколо озера Кьойджегіз також цікаві через птахів, які в них мешкають. Ці райони щорічно привертають безліч місцевих і зарубіжних орнітологів. Область навколо озера також багата різними рептиліями — декількома видами черепахам і змії — і комахами, особливо бабками[9]. Серед видів риб, що живуть в озері, також є два ендемічних карликових бичка (Knopowitschia byblisia та Knopowitschia caunosi), які були науково описані в 2011 році.[10]
Невелике місто Кьойджегіз, що дало назву і самому озеру, розташовано на його північному березі — на автодорозі з Мармарису до Фетхіє. В основному звідси починають численні «плавучі» екскурсії по водоймі, що включають і відвідування грязьових і мінеральних басейнів в Султаніє з подальшим проходженням по каналу Дальян, повз стародавні лікійські гробниці, до морського пляжу Істузу.
Каунос — місто, розташоване на протилежному боці Дальяна — було древнім поселенням і тепер є місцевою визначною пам'яткою для туристів. Його назва неодноразово змінювалося в історії. Мавзолос — король Карії в Перській імперії протягом IV століття — зміцнював місто, яке було на той момент важливим південним форпостом його імперії[11].
Найяскравіша особливість археологічної пам'ятки в наші дні — це некрополь царів над Дальяном. Руїни середньовічного замку візантійської епохи доповнюють картину. Довжелезний мур оперізував колись старе місто, у якого була гавань в тому місці, де сьогодні знаходиться озеро Сюлюклю. Руїни театру, ринку (агора), лазень, храмів і деяких інших будівель — все це все ще можна побачити навколо озера. З 1967 року Університет Анкари щорічно проводить тут розкопки[11].
- ↑ а б GEOnet Names Server — 2018.
- ↑ http://datazone.birdlife.org/site/factsheet/köyceğiz-lake-iba-turkey
- ↑ Kili, Kasparek, 1989, с. 29.
- ↑ Franzen et al., 2008.
- ↑ A. Kasparek, M. Kasparek, 1992.
- ↑ Ahnelt, 2011, с. 22-30.
- ↑ Die Amphibien und Reptilien der Südwest-Türkei; M. Franzen, M. Bußmann, Th. Kordges. B. Thiesmeier; Laurent Verlag; 2008; ISBN 978-3-933066-38-1
- ↑ Kili, Kasparek, 1989, с. 1—2.
- ↑ Cantecleer Natuur reisgidsen Turkije, blz. 81-86; Aygün Kasparek en Max Kasparek; 1992; ISBN 90-213-1000-7
- ↑ Ahnelt, H. (2011). Two new sympatric Knipowitschia species Teleostei: Gobiidae) from an eastern Mediterranean coastal lake - examples of different dispersal patterns? Zootaxa 3114: 22-30.
- ↑ а б Kili, Kasparek, 1989, с. 3.