Гавань

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гавань Маріна-Гранді на острові Капрі в Італії. Вигляд з Анакапрі

Га́вань (від нід. haven) — 1. природно захищена від вітру, хвиль, течій і льодоходу частина океану, моря, річки, зручна для стоянки суден, бухта, затока; сага́ (на річці). 2. У переносному значенні. Притулок, сховок, укриття, сховище, пристанище.

Гаванню називають також прилеглу до причалів частину портової акваторії, де розвантажують судна (наприклад, нафтова, лісова, вугільна гавань) або провадять посадку-висадку пасажирів (пасажирська гавань). Є гавань для ремонту суден (ремонтна гавань) або їх відстоювання у міжнавігаційний період (зимівельна гавань), а також для стоянки суден спеціального призначення (гавань військова, рибальська тощо)[1].

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Гавань» // Українська радянська енциклопедія : у 12-ти т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

Література[ред.ред. код]

  • Василь Яременко, Оксана Сліпушко Новий тлумачний словник української мови. — Київ: Аконіт, 2007. — Т. 1. — С. 404. — ISBN 966-8001-10-9. — ISBN 966-8001-11-7.


Гідрологія Це незавершена стаття з гідрології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.