Кім Ген Хі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кім Ген Хі
кор. 김경희[1]
Кім Ген Хі
Кім Ген Хі
Нині на посаді
Народився 30 травня 1946(1946-05-30) (77 років)
Пхеньян
Відомий як політична діячка, офіцерка
Країна КНДР
Alma mater Університет імені Кім Ір Сена і МДУ
Політична партія Трудова партія Кореї
Батько Кім Ір Сен
Мати Кім Чен Сук
У шлюбі з Чан Сон Тхек
Діти Jang Kum-songd[2] і Jang Kim-songd[3]
Релігія атеїзм
Нагороди
Орден Кім Чен Іра

Кім Ген Хі (кор. 김경희, 金敬姫; нар.. 30 травня 1946) — північнокорейська державна і політична діячка, генерал армії, членкиня Політбюро ЦК Трудової партії Кореї, донька Кім Ір Сена, була одним із найвпливовіших політиків країни в період після смерті Кім Чен Іра.

Життєпис[ред. | ред. код]

Портрет Кім Ген Хі з матір'ю Кім Чен Сук, батьком Кім Ір Сеном та братом Кім Чен Ір

Народилася 1946 року в Пхеньяні, остання дитина від шлюбу Кім Ір Сена та його першої дружини Кім Чен Сук. Під час Корейської війни деякий час жила в провінції Цзілінь (КНР), після війни повернулася до Пхеньяна разом зі старшим братом — Кім Чен Іром. У 1963 році вступила до університету імені Кім Ір Сена, де вивчала політичну економію, в 1966 році продовжила навчання у Вищій партійній школі імені Кім Ір Сена, а в 1968 році почала навчання у МДУ. У 1972 році вийшла заміж за Чан Сон Тхека.

Політична кар'єра Кім Ген Хі почалася в 1971 році з посади в Спілці демократичних жінок Кореї, в 1975 році вона була переведена на посаду заступника директора Відділу міжнародних зв'язків Трудової партії Кореї та призначена першим заступником директора в 1976 році. У цей період КНДР встановила дипломатичні відносини з низкою країн, а також вступила в ООН, і одним із завдань Кім Ген Хі був підбір кваліфікованих дипломатичних кадрів[4].

У 1988 році Кім Ген Хі була обрана членом ЦК ТПК та начальником Відділу легкої промисловості ЦК. З 1990 року — депутат Верховних народних зборів. Вважається, що вона зробила істотний внесок у вироблення економічної політики країни в період голоду 1995—1999 років після смерті Кім Ір Сена.

Згадки про Кім Ген Хі, так само як і про її чоловіка Чан Сон Тхек, зникли з північнокорейських ЗМІ в 2003 році, що зазвичай інтерпретується як їхня тимчасова опала[4]. За свідченням японських ЗМІ, в 2004 році Кім Ген Хі лікувалася в Парижі від алкоголізму[5]. При цьому, якщо Чан Сон Тхек повернувся до політичного життя в 2007 році, то Кім Ген Хі не з'являлася на публіці до 2009 році, але з цього часу грає в політиці КНДР все більш помітну роль, супроводжуючи Кім Чен Іра на багатьох офіційних заходах. За даними південнокорейських джерел, вона працювала як особистий помічник Кім Чен Іра[6]. За заявою газети « Токіо сімбун», Кім Ген Хі керує сімейним бізнесом Кімів, до якого входять видобуток золота, цинку та антрациту, а також контрабанда опіуму, героїну та амфетамінів[5].

27 вересня 2010 року було оголошено, що Кім Ген Хі присвоєно звання генерала Корейської народної армії, одночасно того ж звання був удостоєний молодший син Кім Чен Іра — Кім Чен Ин[7]. Через день, на 3-й конференції Трудової партії Кореї (ТПК), Кім Ген Хі була обрана членом Політбюро ЦК ТПК. На 4-й конференції ТПК (11 квітня 2012 року) її обрано Секретарем ЦК ТПК[8].

У 2010 році в Пхеньяні було відкрито ресторан фаст-фуду, що належить особисто Кім Ген Хі. Оскільки гамбургери вважаються в КНДР «їжею імперіалістів», гамбургери у цьому ресторані називають не гамбургерами, а «фарш та хліб». Це перший ресторан гамбургерів у Пхеньяні, що працює на умовах франшизи[9].

Після смерті Кім Чен Іра у 2011 році влада в країні формально перейшла до його молодшого сина Кім Чен Ина, але, за оцінкою О. Ланькова, за формального керівництва Кім Чен Ина реальна влада в КНДР належала неофіційній «регентській раді», яку очолює Чан Сон Тхек та Кім Ген Хі[10].

8 грудня 2013 року чоловік Кім Ген Хі — Чан Сон Тхек був зміщений з усіх партійних і державних постів, заарештований, звинувачений у державній зраді та організації змови з метою захоплення влади та підданий суду військового трибуналу і за вироком 12 грудня 2013 року страчений.

Після цього з громадського простору зникла також Кім Ген Хі, а про її подальшу долю немає ніяких достовірних відомостей. Протягом трьох років з'являлися відомості, що не мали жодного підтвердження (головним чином, з південнокорейських ЗМІ, які не відповідають репутації надійних джерел) про те, що вона або покінчила життя самогубством, або була арештована і утримується в тюрмі чи навіть страчена, або померла внаслідок природних причин (від інсульту, раку мозку тощо). У північнокорейських ЗМІ ім'я Кім Ген Хі довгий час взагалі не згадувалося.

Лише 26 січня 2020 року Корейське центральне інформаційне агенство повідомило, що Кім Ген Хі разом з іншими вищими керівниками держави була присутня на концерті на честь Нового року за місячним календарем в Театрі «Самчжіон»[11].

Родина[ред. | ред. код]

  • Батько — Кім Ір Сен (1912—1994) — засновник КНДР та її перший керівник.
  • Мати — Кім Чен Сук (1917—1949) — партійний та державний діяч КНДР.
  • Брат — Кім Чен Ір (1942—2011) — керівник КНДР у 1994—2011 роках.
  • Чоловік — Чан Сон Тхек (1946—2013) — завідувач Організаційного відділу ЦК Трудової партії Кореї[12], розстріляний.
  • Донька — Чан Гим Сон (1977—2006) — працювала в орговідділі ЦК ТПК. Навчалася в Парижі, відмовилася повернутися до Пхеньяна і наклала на себе руки у вересні 2006 року після того, як її батьки не прийняли стосунки з її молодим чоловіком[13].

Нагороди[ред. | ред. код]

Указом Президії Верховного народного зібрання від 9 лютого 2012 року Кім Ген Хі було нагороджено разом з іншими офіційними особами Орденом Кім Чен Іра[14].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Ministry of Unification politician database
  2. ↑ https://www.nknews.org/2018/12/five-years-since-the-purge-the-rise-and-fall-of-jang-song-thaek/
  3. ↑ https://nkleadershipwatch.wordpress.com/2013/12/15/jang-song-taek-1946-2013/
  4. ↑ а б Kim Kyong Hui. North Korea Leadership Watch. Архів оригіналу за 8 червня 2012.
  5. ↑ а б Сестра Ким Чен Ира попала в парижскую клинику с нервным расстройством на почве алкоголизма. Архів оригіналу за 11 грудня 2012. Процитовано 1 травня 2012.
  6. ↑ Chosun Ilbo, 11 February 2010.
  7. ↑ McDonald, Mark (27 вересня 2010). Kim’s Son Elevated Before Meeting. The New York Times. Архів оригіналу за 30 серпня 2017. Процитовано 30 вересня 2017.
  8. ↑ IV Конференция ТПК. Архів оригіналу за 19 грудня 2013. Процитовано 19 грудня 2013.
  9. ↑ Happy Meals in Pyongyang?. Radio Free Asia. 15 жовтня 2010. Архів оригіналу за 26 травня 2011. Процитовано 1 травня 2012.
  10. ↑ Размышляя о Высшем Руководителе…. Архів оригіналу за 23 лютого 2012. Процитовано 1 травня 2012.
  11. ↑ Ким Чен Ын посетил в Пхеньяне концерт по случаю лунного Нового года - ТАСС. TACC. Архів оригіналу за 19 квітня 2023. Процитовано 19 квітня 2023.
  12. ↑ Архивированная копия (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 червня 2013. Процитовано 11 березня 2009.
  13. ↑ Yi, Yeong-jong (18 вересня 2006). 파리의 김정일 조카 장금송 비운의 러브스토리 (Korean) . JoongAng Ilbo. Архів оригіналу за 10 березня 2007. Процитовано 30 травня 2007.
  14. ↑ 주체혁명위업,사회주의강성국가건설위업수행에 크게 기여한 일군들과 인민군군인들,근로자들에게 김정일훈장을 수여함에 대하여[недоступне посилання з Июль 2018] (кор.)
Перегляд цього шаблону
  Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кім_Ген_Хі&oldid=40842946