Кім Ір Сен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кім Ір Сен
кор. 김일성
Kim Il Sung Portrait-3.jpg
Прапор
Голова ЦК Трудової Партії Кореї
30 червня 1949 — 11 жовтня 1966
Попередник: Посаду започатковано
Наступник: Посаду ліквідовано
Прапор
Генеральний секретар ЦК Трудової Партії Кореї
Попередник: Посаду започатковано
Наступник: Кім Чен Ір
Прапор
Президент КНДР
Попередник: Посаду започатковано
Наступник: Посаду ліквідовано (Він сам як вічний президент КНДР)
Прапор
1-й Голова Кабінету Міністрів КНДР
Попередник: Посаду засновано
Наступник: Посаду ліквідовано
Прапор
Верховний головнокомандувач Корейською народною армією
Попередник: Посаду започатковано
Наступник: Кім Чен Ір
Вічний Президент КНДР
 
Ім'я при народженні: кор. 김성주
Народження: 15 квітня 1911(1911-04-15)[1][2][…] або 15 квітня 1912(1912-04-15)[4]
Пхеньян, Корея під владою Японії
Смерть: 8 липня 1994(1994-07-08)[1][2][…]
Пхеньян, КНДР
Поховання: Кимсусанський меморіальний палац
Країна: КНДР, Корея під владою Японії і СРСР
Релігія: нерелігійність і атеїзм
Освіта: Jilin Yuwen High Schoold
Партія: Трудова партія Кореї і Комуністична партія Китаю
Рід: Kim familyd
Батько: Kim Hyŏng-jikd
Мати: Kang Pan-sŏkd
Шлюб: Kim Jong-sukd і Kim Song-aed
Діти: Кім Чен Ір, Kim Man-ild, Kim Kyong-huid, Kim Pyong-ild, Kim Yong-ild[5] і Kim Kyong-chind[6]
Автограф: Kim Il Sung Signature.svg
Нагороди:
орден Відродження Польщі орден Леніна орден Червоного Прапора медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» National Order of Madagascar орден Білого лева Grand Cross of the National Order of Mali Орден «На благо Республіки» орден «Зірка Республіки Індонезії» орден Клемента Готвальда орден «Зірка Югославії» орден Хосе Марті орден «Плайя Хірон» Королівський орден Камбоджі Герой Праці орден Державного Прапора орден Сухе-Батора Grand Cross of the Royal Order of Cambodia Орден Карла Маркса Order of Augusto César Sandino Герой КНДР Order of Freedom and Independence орден «Зірка Румунії» орден «Перемога Соціалізму» Order of the Yugoslavian Great Star Order of Mono

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Кім Ір Се́н[7] (кор. 김일성, 金日成, Kim Il(-)seong, Kim Ilsŏng, уроджений Кім Сон Чжу (кор. 김성주?, 金成柱? або 金聖柱); 15 квітня 1912(19120415) — 8 липня 1994) — корейський революціонер, північнокорейський державний, військовий, політичний та партійний діяч, який керував КНДР від 1948 до 1994 року.

Обіймав посади голови Кабінету Міністрів (1948—1972), президента (1972—1994), голови ЦК Трудової партії Кореї (1949—1966), генерального секретаря ЦК ТПК (1966—1994) та верховного головнокомандувача Корейською народною армією (1950—1991).

Біографія[ред. | ред. код]

  • 1929 року, будучи учнем середньої школи міста Юйвень (провінція Цзилінь, Маньчжурія), був заарештований за політичну активність.
  • У 1930 був звільнений, вступив у загін Армії Незалежності Кореї на чолі з Єн Се Боном.
  • З 1931 р. вже мав власний партизанський загін у складі 18 осіб.
  • У жовтні 1936 отримав «публічну популярність». В сеульській пресі була опублікована стаття про рейд 40 «червоних бандитів» на чолі з Кім Ір Сеном в село Шілюдаогоу в Маньчжурії, в ході якого був пограбований селянин на ім'я Пак Хун Ян.
  • У 1937 чисельно зрослий загін Кім Ір Сена здобув кілька перемог над японськими поліцейськими та каральними силами в районах гір Пекту та Паїкду. Кім Ір Сен офіційно очолює 6-у дивізію 2-ї армії 1-ї польової армії Північно-Східної Об'єднаної антияпонської армії.
  • У березні 1940 «дивізія» Кім Ір Сена здобула свою найбільшу перемогу поблизу Даймалугоу. Її загін у 250 партизан вщент розбив підрозділ японської спеціальної поліції.
  • На початку 1941 ослаблена «дивізія» Кіма була змушена відступити на Північ, до кордону СРСР. 15 березня 1941 Кім Ір Сен і його партизани загальним числом 25 чоловік перетнули радянський кордон, були затримані органами НКВС і піддані інтенсивним допитам і перевіркам.
  • Після перевірки, ідеологічної обробки та спец. підготовки, бійці загону і сам Кім Ір Сена були спрямовані до складу особливої ​​військової частини — 88-ї окремої стрілецької бригади Далекосхідного фронту, сформованої в кінці липня 1942 року в селищі Вятское-на-Амурі. Кім Ір Сену було присвоєне звання капітана Радянської Армії. Під китайським іменем в документах Цзінь Жічень він був призначений командиром 1-го батальйону 88-ї бригади. Кім Ір Сен швидко став локальним лідером, тому що був найстаршим за званням серед корейських офіцерів бригади і йому добре давалася вивчення російської мови.
  • У 1945 в зв'язку з несподівано швидкою капітуляцією японської Квантунської армії, 88 бригада, так і не узявши участь у бойових діях була переформована. Кім Ір Сен та близько 40 військовослужбовців-корейців і члени їх сімей були відправлені морем через Владивосток на пароплаві «Пугачов» в корейський порт Вонсан.
  • У вересні 1945 призначений помічником військового коменданта міста Пхеньян.
  • Радянське керівництво зробило ставку на Кім Ір Сена як на найбільш «вірного сталінця». 14 жовтня 1945 він вперше з'явився «на людях» — виступив на стадіоні міста Пхеньян перед 100-тисячним мітингом, ретельно підготованим політвідділом радянської окупаційної 25-ї армії.
  • З 1945 — лідер Трудової партії Кореї.
  • 19481972 — прем'єр, згодом президент КНДР.
  • Після смерті Сталіна в 1953 Кім Ір Сен став робити спроби звільнитися від радянського пресингу. На цьому шляху розгорнув репресії проти корейських діячів радянського походження, репресії проти всіх, хто стояв на прорадянських позиціях. А також проти тих, хто «занадто багато» знав про Кім Ір Сена, капітана Радянської армії Цзінь Жіченя.
    Надалі правив авторитарно, оточив себе офіційним культом «Великий Вождь». Незадовго до смерті призначив головою партії і держави власного сина Кім Чен Іра.
  • Похований у мавзолеї Кимсусанський меморіальний палац, своїй колишній резиденції у Пхеньяні.

Цікаві факти[ред. | ред. код]

У досьє американської розвідки на Кім Ір Сена історія його політичного становлення та приходу до влади в Північній Кореї викладається так:

« Перед загрозою знищення з боку японців кілька сотень комуністів під проводом Кім Ір Сена переправилися на північ, у радянську Приморську область. Після перевірки їх політичного та військового минулого, радянці направили цих осіб у навчальний табір Яшки біля Хабаровська. Там, а потім у населеному пункті Рарараш, розташованому в пункті перетину кордонів СРСР, Кореї та Маньчжурії, ці особи отримали підготовку у веденні шпигунства, радіозв'язку, організації саботажу, а також з загальних військових дисциплін. У період 1941—1945 рр. радянці використовували цих осіб як своїх агентів у Маньчжурії. Навесні 1945 року на додачу до щоденної політичної підготовки, вони отримали додаткову підготовку з політичної ситуації в Кореї [8]. «

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • В.Головченко. Кім Ір Сен // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.329 ISBN 978-966-611-818-2

Посилання[ред. | ред. код]