Лаврів Тарас Олегович
| Тарас Лаврів Тарас Олегович Лаврів | |
|---|---|
 Солдат | |
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
6 жовтня 1989 м. Долина |
| Смерть |
10 квітня 2022 (32 роки) Азовсталь, Маріуполь, Донецька область, Україна |
| Громадянство |
 Україна |
| Національність | українець |
| Alma Mater | Львівська національна академія мистецтв |
| Псевдо | «Джура» |
| Військова служба | |
| Приналежність |
Україна |
| Вид ЗС |
 Національна гвардія |
| Формування | |
| Війни / битви | Битва за Маріуполь (2022) |
Тарас Олегович Лаврів— військовослужбовець полку «Азов» Національної гвардії України, учасник російсько-української війни, музикант та скульптор.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 6 липня 1989 в місті Долина. З дитинства виховувався у патріотичному дусі. Захоплювався козаками й історією, належав до Пласту.[1]
Випускник Львівського коледжу ім. Івана Труша та Львівської національної академії мистецтв. Займався скульптурою[2].
Працював директором художньої школи, тренером, очолював у місті Школу бойового гопака імені Івана Богуна і Школу Айкідо Йошикан. Разом з дружиною Юлією набивав тату і малював [3].
Певний час був гітаристом українського патріотичного гурту «Залізний Хрест», а також виступав у гуртах «Nonsun» та «Gravitsapa».[4]
Займався скульптурою, зробив пам’ятник Шептицького на Гошівській горі.
Тарас планував піти на війну ще у 2015, однак подружжя чекало другу дитину і дружина вмовила Тараса залишитися[3].
25 лютого Тарас вирушив до Києва на оборону столиці де долучився до лав ССО Азов Київ (зараз 3 ОШБр)[3].
Загибель[ред. | ред. код]
Загинув 10 квітня 2022 від рук російського снайпера[5]. Незабаром після звільнення Київщини від окупантів вирушив на деблокаду Маріуполя до "Азовсталі", але військові висадилися не там де треба було. Військові мали пройти трохи попід "Азовсталь", щоб передати медикаменти, зброю, забрати поранених. Вони просто не дійшли туди. 16 квітня патронатна служба Азову повідомила дружину Тараса про смерть. Вона не повірила, тому що була переконана, що Тарас обороняє Київщину, оскільки операція була секретною[3].
25 жовтня у Києві тіло Тараса кремували, як він і заповідав дружині. Вранці 27 жовтня прах загиблого бійця привезли в рідну Долину. Поховали героя 29 жовтня на Долинському міському кладовищі[3].
Залишилося двоє дочок.
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
- У серпні 2023 року посмертно нагороджений нагрудним знаком «За заслуги перед Долинською громадою».[6]
- 18 жовтня 2023 у Долині на будинку художньої школи відкрили меморіальну дошку, присвячену йому.[7]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Історія Пласту
- ↑ У бою загинув директор дитячої художньої школи з Івано-Франківщини. Фото Героя.
- ↑ а б в г д "Азовсталь", татуювання і довга дорога додому. Історія життя і загибелі "азовця" Тараса Лавріва.
- ↑ Neformat.ПАМ'ЯТІ ТАРАСА ЛАВРІВА (NONSUN, GRAVITSAPA)
- ↑ У бою загинув прикарпатський спортсмен і музикант Тарас Лаврів.
- ↑ Урочиста сесія міської ради з нагоди Дня Прапора України, Дня Незалежності та Дня міста.
- ↑ У Долині відкрили меморіальну дошку азовцю, захиснику Маріуполя Тарасу Лавріву