Лазарев Артем Маркович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лазарев Артем Маркович
Народився30 жовтня 1914(1914-10-30)
Ка́м'янка
Помер15 квітня 1999(1999-04-15) (84 роки)
Кишинів, Молдова
Країна Молдова
Національністьмолдаванин
Діяльністьполітик
ЧленствоАкадемія наук Молдови
ПартіяКПРС
Нагороди
орден Леніна орден Леніна орден Вітчизняної війни II ступеня орден Вітчизняної війни II ступеня орден Дружби народів орден Червоної Зірки орден «Знак Пошани» медаль «За оборону Сталінграда» орден Республіки (Молдова)

Артем Маркович Лазарев (30 жовтня 1914(19141030), містечко Кам'янка, тепер Молдова — 15 квітня 1999, місто Кишинів, Молдова) — молдавський радянський державний і комуністичний діяч, секретар ЦК КП(б) Молдавії, міністр освіти Молдавської РСР, міністр культури Молдавської РСР, голова Верховної Ради Молдавської РСР (1971—1980). Депутат Верховної Ради Молдавської РСР 2—5-го і 8—9-го скликань. Депутат парламенту Республіки Молдова в 1993—1996 роках. Член ЦК Комуністичної партії Молдавії. Доктор історичних наук (1976), професор (1971). Член-кореспондент Академії наук Молдавської РСР (1970), дійсний член Академії наук Молдавської РСР (1976).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Навчався в сільській школі села Новомихайлівки Красноокнянського району, де склав іспити за 7 класів у 1929 році. У 1929—1932 роках — комунар комуни «Маяк» Молдавської АРСР. Потім навчався на робітничому факультеті Тираспольського державного педагогічного інституту.

У 1938 році закінчив Тираспольський державний педагогічний інститут імені Шевченка.

У 1938 році — завідувач сектора Тираспольського міського комітету ЛКСМУ; завідувач сектора Молдавського обласного комітету ЛКСМУ.

З 1938 року служив у Червоній армії.

До 1940 року — викладач історії у Тираспольському інституті овочівництва та плодівництва. У 1940—1941 роках — інспектор Народного комісаріату освіти Молдавської РСР.

З 1941 до 1946 року — в Червоній армії, учасник німецько-радянської війни. З 1941 року командував взводом кулеметників Кишинівського комуністичного полку, служив у 118-му артилерійському полку 69-ї стрілецької дивізії. У червні 1942 року закінчив артилерійські курси удосконалення командного складу РСЧА. Член ВКП(б) з 1942 року.

З червня 1942 року — командир винищувально-протитанкової батареї 960-го стрілецького полку 299-ї стрілецької дивізії 66-ї армії Сталінградського фронту. У 1943 році призначений політичним інструктором при начальнику штабу окремого винищувального протитанкового батальйону із румунських військовополонених, які стали частиною 1-ї румунської добровольчої піхотної дивізії імені Т. Влaдимиреску. З 1944 по 1946 рік перебував у Бухаресті як заступник начальника штабу Контрольної комісії СРСР.

У 1946—1947 роках — завідувач Кишинівського міського відділу народної освіти Молдавської РСР.

12 квітня 1947 — 17 липня 1951 року — міністр освіти Молдавської РСР.

2 квітня 1951 — 13 червня 1953 року — секретар ЦК КП(б) Молдавії з питань ідеології.

18 квітня 1953 — 25 лютого 1963 року — міністр культури Молдавської РСР.

У 1963—1968 роках — завідувач відділу історії радянського періоду Інституту історії Академії наук Молдовської РСР.

У 1968—1974 роках — ректор Кишинівського державного університету імені В.І. Леніна. Одночасно був завідувачем кафедри історії Молдавії Кишинівського університету та головою Ради ректорів вищих навчальних закладів Молдавської РСР.

14 липня 1971 — 10 квітня 1980 року — голова Верховної ради Молдавської РСР.

У 1971—1979 роках — голова комітету при Раді міністрів Молдавської РСР з присудження премій у галузі науки і техніки.

У 1974—1977 роках — академік-секретар Відділення суспільних наук Академії наук Молдавської РСР. У 1976—1977 роках — віцепрезидент Академії наук Молдавської РСР.

У 1976—1982 роках — голова молдавської секції Наукової ради Академії наук СРСР із національних відносин.

У 1993—1996 роках обирався депутатом парламенту Республіки Молдова за списками виборчого блоку Партії соціалістів Республіки Молдова та Руху за рівність «Unitate-Edinstvo».

Помер 15 квітня 1999 року в Кишиневі. Похований на Вірменському цвинтарі міста Кишинева.

Наукова діяльність

[ред. | ред. код]

Автор понад 150 робіт в галузі історії, був послідовним прихильником кириличного письма. Під його керівництвом та редакцією було випущено збірку «Культура Молдови в роки радянської влади» (частина I, 1975, частина II, 1976).

Як вчений займався вивченням національної історії XIX—XX століть, був автором кількох теорій про «молдавський народ» та «молдавську мову». У 1947 році його було призначено заступником голови, а з 1949 року головою комісії ЦК КП(б) Молдавії з підготовки «Історії Молдавської РСР» (т. 1—2, 1951—1955). Висунув теорію слов'янського походження молдавського народу.

Звання

[ред. | ред. код]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]