Лазіння на трудність

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Лазіння на трудність — вид не індивідуального скелелазіння (завжди є хтось, хто страхує).

Мета — піднятися до топа. Спортсменам дається невеликий час (як правило, 5 хвилин) на ознайомлення з трасою, під час якого спортсмени продумують кожен свій хід, як у шаховій партії, після чого вони по черзі намагаються пролізти трасу. Учаснику дається одна спроба. Як правило, є обмеження по часу (від 4 до 15 хвилин). Використовується нижня страховка. Учасники ранжуються в залежності від досягнутої висоти або часу проходження.

Цей вид скелелазіння користується величезною популярністю в усьому світі, а перемоги і досягнення саме в цьому виді є найбільш престижними. Труднощі — технічно різноманітний і складний вид рухової активності, що вимагає високої організованості, зібраності, координації, акуратності і точності рухів. Витривалість і сила, гнучкість і пластика, високий інтелект — ось складові успіху в цьому виді лазіння. Для повноцінного розвитку цього виду необхідні штучні скеледроми висотою 18-22 метри, або натуральні скелі.

Історія[ред. | ред. код]

Зародилося лазіння на трудність у Західній Європі.

Лазіння на трудність визначено як вид скелелазіння в 1987 році Комісією зі скелелазіння при UIAA.

В СРСР в той же час переважало лазіння на швидкість.

У 1987 році скелелази СРСР дебютували в м Гренобль і там або взагалі не пройшли відбіркову трасу лазіння на трудність, або зайняли останні місця. Кращою з учасників СРСР — восьмою — стала алма-атинка Ірина Смирнова.

У 1989 році в Криму, в районі Сімеїзу, на мальовничому скельному масиві «Крило лебедя» проводився етап Кубок Світу. Тут срібним призером став Олексій Чортів, виконавши норматив МСМК. В лазінні на швидкість, виконавши норматив МСМК, переміг алма-атинець Салават Рахметов. У змаганнях на складність все було як і раніше. Там і прозвучала фраза одного з французьких спортсменів: «Так, в швидкості ви сильні, але у вашій країні ще років десять не буде сильних скелелазів в труднощах». Але він помилявся.

У наступному ж 1990 році у Франції проводилася престижні міжнародні змагання «Serre Chevalier-90». Лазіння на трудність виграє Салават Рахметов. Це був справжній шок для європейських скелелазів. Здивовані представники преси, телерепортери спортивних програм розглядають скелелазне взуття Салавата — звичайні гумові калоші. Спортсмени-скелелази зарубіжних країн давно вже використовували спеціальне взуття. Але маленька хитрість у чемпіона все ж була. Як сказав Салават: «… вони не знали, що на підошви калош я іспанську гуму наклеїв». Вся справа звичайно ж не в закордонній гумі, а у величезній працездатності, цілеспрямованості, умінні розгадати трасу і мислити на маршруті, мобілізувати увесь потенціал і багато іншого, притаманного цьому майстру скелелазіння.

Див. також види скелелазіння[ред. | ред. код]

Ресурси Інтернету[ред. | ред. код]