Лайош Орвош
| Лайош Орвош | |
|---|---|
| Народився |
28 липня 1923 Ужгород, Перша Чехословацька Республіка |
| Помер |
27 липня 2002 (78 років) Будапешт, Угорщина |
| Країна |
.svg){kind=small} Угорщина |
| Діяльність | поет, письменник, редактор, literary translator, перекладач |
| Галузь | література[1], творче та професійне письмоd[1], поезія[1] і переклад[1] |
| Знання мов | французька[2] і угорська |
| Батько | János Örvösd |
Лайош Орвош (Ужгород, 28 липня 1923 - Будапешт, 27 липня 2002) письменник, поет, перекладач.
Діяльність[ред. | ред. код]
Його батьком був Янош Орвош, журналіст та редактор видавничих робіт. У 1941 році Лайош Орвош розпочав свою кар’єру у Жігмонда Моріца в редакції «Східного народу». Моріц зарахував його на французький факультет університету, сказавши, що угорський письменник повинен володіти світовою мовою. Після закінчення університету він був першим стипендіатом ЮНЕСКО, який вивчав лінгвістику в паризькій Сорбонні. З 1958 року виходили його власні томи поезії, романи та оповідання, у "Літературній газеті".
Він часто з'являвся в Парижі, на довші чи коротші періоди часу. Він повернувся до Угорщини назавжди у 1966 році, після чого щороку виїжджав вивчати лінгвістику лише на один місяць. Серед відомих французьких письменників він перекладав твори Бальзака, Верна, Камю, Леві-Строса, Сіменона, Лекальока угорською мовою.
У 2001 році президент Французької Республіки присвоїв йому звання офіцера французького Національного ордена "За заслуги", а того ж року тодішній прем'єр-міністр Франції присвоїв Лайошу Орвошу звання офіцера Академії пальм.
Лайош Орвош помер у 2002 році як останній угорський письменник, який працював із Жігмондом Моріцем у редакції «Східного народу».[3]
Творчість[ред. | ред. код]
- Csillagok alatt (1941)
- Tücsök (1944)
- Nyomozás (1947)
- A szegénység dicsérete (1947)
- A forró föld küldötte (1952)
- Furulya (1954)
- Elvágva a világtól (1988)
- Arcok éjszaka (1994)
- Külvárosi lelkek (1994)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Czech National Authority Database
- ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
- ↑ Juhász, Lajos; Varga, Sámuel Zsolt (2019). Az örvös galamb (Columba palumbus) fészkelőhely-használatának sajátosságai urbán környezetben. Magyar Apróvad Közlemények. Т. 14. с. 131—139. doi:10.17243/mavk.2019.131. ISSN 1418-284X. Процитовано 28 квітня 2021.
Джерела[ред. | ред. код]
- Örvös Lajos (1923) [Архівовано 14 травня 2021 у Wayback Machine.] (угор.)
- [[https://web.archive.org/web/20211118062541/http://magyar-irodalom.elte.hu/ezredveg/0808-9/0808-93.html Архівовано 18 листопада 2021 у Wayback Machine.] Fakuló fotográfiák - Molnár Géza: Az Akadémiai Pálmák tulajdonosa - [Örvös Lajos] (угор.)