Левитський Борис Порфирович

Левитський Борис Порфирович
Псевдо	Левицький
Народився	13 березня 1887; Андріївка (нині Макарівського району Київської області)
Помер	20 листопада 1937 (50 років); Київ
Національність	українець
Діяльність	хоровий диригент, композитор
Alma mater	Київське музучилище
Батько	отець Порфирій Федорович Левитський
У шлюбі з	співачка
Діти	5 дітей
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Левитський.

Бори́с Порфи́рович Леви́тський (Левицький; нар. 13 березня 1887(18870313), с. Андріївка (нині Макарівського району Київської області) — пом. 20 листопада 1937, Київ) — хоровий диригент, композитор, педагог.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився на Київщині в родині священика. З юнацьких років працював вчителем і був диригентом селянських хорів.

Закінчив регентські курси при Херсонській музичній школі. Навчався в Київському музучилищі (клас теорії композиції Євгена Августовича Риба).

З 1907 займався музично-педагогічною діяльністю. Керував численними хорами.

Також брав участь в церковній діяльності, був учасником Всеукраїнського собору УАПЦ (Київ, 1921).

З 1933 працював з ансамблем Дніпропетровського радіокомітету, 1937 керував хором бібліотеки АН УРСР.

Репресований 1937 (20 листопада засуджений за першою категорією (протокол № 363) і розстріляний), реабілітований Верховним судом СРСР 1956 року.

Київський робітничий (1916)
Бориспільський селянський (1921)
Студентський ІНО (від 1922, Київ)
Хорова капела у Вінниці (1918, був її організатором)
Хор музичної школи в Переяславі, для якого написав «Заповіт» на слова Т. Шевченка
Хорова капела «Рух» (1923, був її організатором)
Ансамбль Дніпропетровського радіокомітету (з 1933)
Хор бібліотеки АН УРСР (1937)

«Цигани» Р. Шуманна, «Ніч» Ш. Ґуно
«Царева наречена» М. Римського-Корсакова
«Нижегородці» Е. Направника
«Алеко» С. Рахманінова
з хорових п'єс С. Танєєва («Прометей», «Увечері»)
з творів М. Лисенка («Б'ють пороги», «Туман хвилями лягає», «Вічний революціонер»), К. Стеценка («Сон», «Шевченкові»), М. Леонтовича («Льодолом», «Літні тони»)
з творів Східної Галичини — Д. Роздольського («Сонце заходить»), Г. Топольницького («Перебендя»), С. Людкевича («Вечір в хаті»).

для мішаного хору — «Ще не вмерла Україна», «Військовий співаник» (початок 1920-х), три польські гімни, Літургія;
для дитячого хору або тріо — «Янгол» та ін.;
солоспіви — «Для тебе одної», «Признання».

Для тебе одної (Ноти): Романс для тенора або сопрано / Б. П. Левитський; Слова і музика Бориса Левитського. — К.: Власність автора, (1918—1919). — Друкарня «І. І. Чоколов». — 3 с..
Капела Рух // Музика. 1925. № 1
Капела Рух // Музика — масам. К., 1928. № 7
Пархоменко Л. Реабілітований посмертно // Музика. 1992. № 3

Левитський Борис Порфирович // Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — 700 с. — ISBN 5-88500-071-9. — с. 358
Левитський (Левицький) Борис Порфирович / Л. О. Пархоменкоesu.com.ua
Композитори України та української діаспори: Довідник / Антон Іванович Муха. — Музична Україна, 2004. — с. 172
Українська біографістика. Biographistica Ukrainica. Том 4. — BMT, 2008. — с. 213
Ефимов Л. Пули для них приготовили задолго до ареста: Массовый отстрел музыкантов по разнарядкам ЦК ВКП(Б) // ЗН. 1997, 27 июня [Архівовано 9 квітня 2016 у Wayback Machine.].(рос.)

Левитський (Левицький) Борис Порфирович // Українська музична енциклопедія / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2011. — Т. 3 : [Л – М]. — С. 51.