Ленінградський інститут філософії, лінгвістики та історії
| Ленінградський інститут філософії, лінгвістики та історії | |
|---|---|
| Тип | навчальний заклад |
| Країна |
.svg){kind=small} СРСР |
| Засновано | 1930 |
| Закрито | 1937 |
| Випускники | [[:]] |
Ленінградський інститут філософії, лінгвістики та історії (ЛІФЛІ) — гуманітарний ЗВО університетського типу, що існував у Ленінграді з 1931 по 1937 рік. Був виділений з ЛДУ і врешті-решт знову з ним злитий. Його профілем була «підготовка молодших наукових працівників і викладачів вузів у галузі історії, філософії, літератури та лінгвістики».[1]
Історія[ред. | ред. код]
В 1930 році на базі виділеного зі складу Ленінградського університету історико-лінгвістичного факультету було утворено Ленінградський державний історико-лінгвістичний інститут (ЛДІЛІ) у складі трьох відділень: історико-літературного, музейно-краєзнавчого та редакційно-видавничого. «Загальнотеоретичний рівень викладання був значно знижений, поступившись місцем ... практицизму. Так, наприклад, інститут готував не літературознавця, а редактора-видавця або книгознавця; не історика, а музейного працівника або краєзнавця; замість лінгвістів-фахівців в галузі конкретних мов — готувались перекладачі тощо».[1]
Постановою колегії Наркомпросу від 4 липня 1932 року інституту було повернуто університетський профіль, термін навчання було збільшено з трьох до чотирьох років (пізніше до п'яти), виведено зі складу музейно-краєзнавче та редакційно-видавниче відділення.
З організацією в 1933 році філософського відділення інститут був перейменований на Ленінградський історико-філософсько-лінгвістичний інститут (ЛІФЛІ). У 1934 році відділення інституту реорганізовані у факультети: лінгвістичний, літературний, історичний, філософський.
Розташовувався на Університетській набережній[ru], будинок 11.
Станом на 1934 рік штат складав 263 людини, в тому числі 8 академіків, 14 членів-кореспондентів Академії наук, 68 професорів.
У 1936-1937 роках філософський та історичний факультети інституту об'єднані з відтвореним (у 1934 році) історичним факультетом[ru] Ленінградського університету, на базі двох інших факультетів ЛІФЛІ утворено філологічний факультет Ленінградського університету.
- Чисельність студентів[1]
- 1931/32 — 635 чол.
- 1932/33 — 699 чол.
- 1933/34 — 715 чол.
- 1934/35 — 926 чол.
Професорсько-викладацький склад[ред. | ред. код]
Історичний факультет: академіки Б. Д. Греков, В. В. Струве[ru], Є. В. Тарле; члени-кореспонденти АН СРСР О. А. Добіаш-Рождественська, В. Й. Равдонікас[ru], С. Г. Томсинський[ru]; професори С. І. Ковальов, М. М. Розенталь, Биковський, І. М. Гревс[ru], Годес, П. П. Щоголєв, О. І. Молок, С. Г. Лозинський[ru], М. А. Корнатовський[ru], Алімов, М. М. Цвібак[ru][2]; доценти Кокін, М. І. Ульянов, В. В. Мавродін, Троцький, Раков, Попов, М. А. Ілюкович.
Лінгвістичний факультет: академіки В. М. Алексєєв, М. С. Державін, С. О. Жебельов, М. Й. Конрад, І. Ю. Крачковський, М. Я. Марр, І. І. Мещанінов[ru], С. П. Обнорський[ru], Й. А. Орбелі[ru], В. Ф. Шишмарьов[ru], Л. В. Щерба, Ф. І. Щербатськой; члени-кореспонденти АН СРСР О. І. Малеїн[ru], М. М. Поппе[ru], О. А. Фрейман[ru] та інші.
Літературний факультет: академіки М. П. Алексєєв, В. М. Жирмунський[ru], О. С. Орлов[ru], І. І. Толстой[ru]; член-кореспондент АН СРСР М. К. Піксанов[ru]; професори М. К. Азадовський, В. В. Гіппіус[ru], В. О. Десницький[ru], В. Є. Євгеньєв-Максимов[ru], П. М. Медведєв[ru], О. О. Смирнов[ru], А. Г. Фомін, Б. М. Ейхенбаум[ru].
Філософський факультет: професори Тимянський, Кучеров, В. Н. Ральцевич[ru], Широков, Янковський, Вайсберт, Ульріх, Спокойний, А. Айзенберг, І. І. Презент.
Випускники[ред. | ред. код]
- Андрій Александров-Агентов— радянський партійний і державний діяч, дипломат, помічник Генерального секретаря ЦК КПРС.
- Габдулла Амантай[ru] — башкирський поет, літературознавець, фольклорист, громадський діяч.
- Микола Лесючевський[ru] — радянський літератор, головний редактор видавництва «Радянський письменник» (1951-1957), Голова Правління з 1958.
Посилання[ред. | ред. код]
- Історії, філософії та лінгвістики інститут це [Архівовано 17 вересня 2019 у Wayback Machine.]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Ленинградский институт истории, философии и лингвистики. — 1935. — 22 квітня. Архівовано з джерела 10 грудня 2019. Процитовано 21 травня 2019.
- ↑ М. М. Цвибак — библиографический словарь «Люди и Судьбы». Архів оригіналу за 18 січня 2020. Процитовано 21 травня 2019.