Марр Микола Якович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марр Микола Якович
груз. ნიკოლოზ მარი
Народився 25 грудня 1864 (6 січня 1865)[2][4] або 6 січня 1865(1865-01-06)[4]
Кутаїсі, Кавказьке намісництво, Російська імперія[1]
Помер 20 грудня 1934(1934-12-20)[1][2][…] (69 років)
Ленінград, РСФРР, СРСР[1]
Поховання Козацьке кладовище Олександро-Невської лавриd
Країна  Російська імперія
 Російська СФРР
 СРСР
Діяльність антрополог, мовознавець, есперантист, armenologist, археолог, викладач університету, етнолог, письменник
Галузь сходознавство, етнографія, languages of the Caucasusd, есперанто і вірменознавство
Alma mater Східний факультет СПбДУd
Науковий керівник Viktor von Rosend
Відомі учні Борис Піотровськийd, Генко Анатолій Несторовичd, Іване Джавахішвілі, Ivan Meshchaninovd, Joseph Orbelid, Акакій Шанідзе, Vasily Abaevd, Aleksandr Borovkovd, Roman Gelgardtd, Solomon Katsnelsond, Філін Федот Петрович, Фрейденберг Ольга Михайлівна і Anatoly Yakobsond
Знання мов есперанто, російська[2][5], грузинська, вірменська, англійська і шотландська ґельська
Заклад Санкт-Петербурзький державний університет і Institute for Linguistic Studiesd
Членство Російська академія наук, Академія наук СРСР і Петербурзька академія наук
Партія КПРС
Нагороди
Орден Святого Володимира Орден Святої Анни орден Леніна Орден Святого Володимира IV ступеня орден Святої Анни II ступеня орден Святого Станіслава II ступеня
Заслужений діяч науки РРФСР
орден Святого Станіслава
Марр Микола Якович

Микола Якович Марр (груз. ნიკოლოზ მარი; рос. Марр Николай Яковлевич; 25 грудня 1864 (6 січня 1865), Кутаїсі, Грузія — 20 грудня 1934, Ленінград, СРСР) — радянський лінгвіст-сходознавець, історик, етнограф, археолог, академік Петербурзької академії наук, віце-президент АН СРСР. Після Жовтневого перевороту став широковідомий як автор псевдонаукової яфетичної теорії, що панувала в радянському мовознавстві у 1930–1950-х роках.

Біографічні відомості[ред. | ред. код]

Народився на Кавказі в місті Кутаїсі. Закінчив кутаїську гімназію. Директором гімназії на той час був український педагог та етнограф, член Старої громади, Олександр Стоянов, який в умовах тотальної русифікації субсидіював видання гімназійного журналу грузинською мовою («Доля»), де відбувся літературний дебют Миколи Марра як історика[6]. У 1890 р. закінчив Петербурзький університет, згодом став професором цього ж університету. У 1912 р. обраний дійсним членом Петербурзької академії наук. Зробив вагомий внесок у вірмено-грузинську філологію, зокрема дослідив і опублікував низку давніх пам'яток вірменської та грузинської літератур, започаткував серію «Тексти та розвідки з вірмено-грузинської філології» (рос. Тексты и разыскания по армяно-грузинской филологии, 1900—1913). Досліджував також кавказькі мови (картвельські, абхазьку), історію, археологію й етнографію Кавказу.

Нагороди[ред. | ред. код]

Бібліографія[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Марр Николай Яковлевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б Encyclopædia Britannica
  4. а б Литераторы Санкт-Петербурга. ХХ век / под ред. О. В. Богданова
  5. CONOR.Sl
  6. Віра Білоус. Громадівець Олександр Стоянов і Грузія: подвижництво в царині народознавства, націєзбереження та економічного поступу (друга половина ХІХ ст.) // Міжнародні зв'язки України: наукові пошуки і знахідки. — Інститут історії України НАН України, 2012, випуск 21. — С. 69-88.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Миханкова В. А. Н. Я. Марр. Очерк его жизни и научной деятельности. М.–Л., 1948

Посилання[ред. | ред. код]