Лесове плато

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
China-Historic macro areas-uk.png

Лесове плато (кит. традиц.: 黃土高原спрощ.: 黄土高原піньїнь: huángtǔ gāoyuán, хуанту гаоюань) — плато в Центральному Китаї. Площа — від 400 до 640 тисяч км². Розташоване у верхній та середній течії річки Хуанхе, між Тибетським плато та монгольськими степами. Займає територію провінцій Ганьсу, Шеньсі, Шаньсі, а також Нінся-Хуейського автономного району.

Поверхня складається з лесу, який залягає на глибину 150 — 250 м і характеризується масштабною ерозією, що виражається у великій кількості балок та ярів. Середня довжина ярів та балок становить 5 км на 1 км² при глибині 150 м. Багате на корисні копалини, особливо кам'яне вугілля.

Має дуже родючі ґрунти. Активно використовується мешканцями КНР у сільському господарстві: вирощуванні бавовни, гаоляну, проса та пшениці. Через активне використання земель в сільському господарстві частина земель стали непридатними до використання.

Найбільш густозаселеним регіонами є басейн річки Вейхе. Найбільші міста — Сіань і Тайюань.

Екологічна катастрофа[ред.ред. код]

Частина земель плато стала непридатною до ведення господарства через дуже екстенсивне вирощування сільськогосподарських рослин і безконтрольне випасання худоби (переважно кіз), тварини з’їдали не лише траву, а й молоді пагони дерев, через що частина населення потерпає від екологічних негараздів — почергово посухи і паводки.[1][2] З 1994 року, коли частина земель, колись дуже плодючих, перетворилася на пустелі, китайська влада оголосила про дослідження регіону з подальшою розробкою програми врятування плато. Станом на 2016 рік було насаджено дерева місцевих порід, це покращило клімат і екологічну обстановку — тепер вода менше змиває землю і глину в річку Хуанхе, річка очистилася, а вода краще затримується в грунті і плодючість поступово відновлюється. Випасати худобу можна лише у відведених для цього місцях. Збудовано тераси, які допомагають утримувати потоки води і боротися з паводками. Дамби працюють як кондесатори дощової води. Рівень забезпечення їжею (до того голодувало 15-40 млн китайців у цьому районі) теж суттєво зріс, як і добробут.[2] Але все ще паводки трапляються, як і засухи. Не все населення погоджується на програму дій уряду — призупинення фермерства і садіння дерев. Часті також і пильові бурі, які досягають інших регіонів, в тому числі Монголії та РФ.

Дивіться також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]


Китай Це незавершена стаття з географії Китаю.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.