Лобойківка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Лобойківка
Країна Україна Україна
Область Дніпропетровська область
Район/міськрада Петриківський
Рада/громада Лобойківська сільська рада
Код КОАТУУ 1223781701
Облікова картка Лобойківка 
Основні дані
Населення 3 047
Площа 968,8 га км²
Поштовий індекс 51830
Телефонний код +380 5634
Географічні дані
Географічні координати 48°40′32″ пн. ш. 34°41′14″ сх. д. / 48.67556° пн. ш. 34.68722° сх. д. / 48.67556; 34.68722Координати: 48°40′32″ пн. ш. 34°41′14″ сх. д. / 48.67556° пн. ш. 34.68722° сх. д. / 48.67556; 34.68722
Середня висота
над рівнем моря
67 м
Відстань до
залізничної станції
Кількість вулиць 32

Будинків 1400

Газифіковано 845 буд

Протяжність вулиць 60,7 км

Місцева влада
Адреса ради 51830, с. Лобойківка, вул. Центральна, 91; тел. 2-43-12
Сільський голова Грива Іван Павлович
Карта
Лобойківка. Карта розташування: Україна
Лобойківка
Лобойківка
Лобойківка. Карта розташування: Дніпропетровська область
Лобойківка
Лобойківка

CMNS: Лобойківка на Вікісховищі

Лобо́йківка — село в Україні, в Петриківському районі Дніпропетровської області. Населення за переписом 2001 року становить 3 047 осіб. Орган місцевого самоврядування — Лобойківська сільська рада.

Географічне розташування[ред. | ред. код]

Село Лобойківка знаходиться за 3 км від лівого берега річки Оріль, вище за течією примикає село Мала Петриківка, нижче за течією на відстані 4 км розташоване село Балівка (Дніпропетровський район), на протилежному березі — село Єлизаветівка. У селі і навколо нього багато озер — залишки старого русла річки Оріль. До села примикає великий масив ставків рибного господарства (~ 1000 га). Через село проходять автомобільні дороги Т 0414 і Н31.

Назва[ред. | ред. код]

Колись давно, ще за часів козацтва, жив козак Василь Лобойко. Він був хорошою, доброю і сміливою людиною. Служив він простим козаком на острові Мала Хортиця. Був одним з найкращих козаків, ходив у військові походи, головною метою яких зробити вільною та незалежною Україну. В одному бою козака Василя Лобойка було поранено. Після цього поранення він не зміг більше служити козаком та й був вже не молодий, тому пішов на пошуки місця для життя. Зупинився у невеликому хуторі, де жили люди привітні та добрі

Почав Василь там жити в мирі й спокої. Часто до нього бігали діти і розпитували життя козаків. Василь Лобойко з гордістю розповідав про відважних товаришів, про те, як вони будували Січ та як відправляли на своїх легендарних човнах-чайках в морські походи до Туреччини.

Також він розповідав, як людей приймають в козаки, як нелегко бути козаком, адже кожного дня на них чекали тяжкі випробування. Діти з радістю слухали його цікаві розповіді. Невдовзі старий козак помер від тяжких ран. Та люди довго пам'ятали про мужнього воїна. І до цього часу в селі живуть нащадки Лобойка, які з гордістю носять славне прізвище - Лобойко. А село в його честь зветься Лобойківкою.

Історичні відомості[ред. | ред. код]

Часом заснування села вважається XVIII ст. Першим поселенцем у степах Петриківки була сім'я Лобойко. На прізвисько першого поселенця і було названо поселення Лобойківка. В 1793 році Лобойківка входила до складу Петриківки.

Станом на 1886 рік в селі Петриківської волості Новомосковського повіту мешкало 660 осіб, налічувалось 100 дворів, існували православна церква, школа, поштова станція, відбувалось 2 ярмарки на рік[1].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 692 осіб (343 чоловічої статі та 349 — жіночої), з яких 692 — православної віри[2].

В 1870 році відкрилася перша церква і церковно-парафіяльна школа, в 1912 році - семирічна школа.

Археологія[ред. | ред. код]

Біля села пам'ятка археології національного значення — Курган Могила-Майдан середній. Розкопки проведені 1966 року виявили найбільший у регіоні скарб бронзових виробів. Тут також є бронзове поселення Лобойківка-1, розкопане у 2007 року археологом Володимиром Ромашко[3].

Комплекс культових предметів з поховання катакомбної культури: молоточкоподібні шпильки, намисто з кісток хижака, що датуються серединою II тисячоліття до Р.Х. з кургану 2, поховання.

Сьогодення[ред. | ред. код]

На території села налічується 15 магазинів та кіосків, 7 кафе - барів, 10 сільськогосподарських формувань та 17 фермерських господарств. Працює дитячий садок, лікарня, поштове відділення зв’язку, аптека, Будинок культури, Лобойківська бібліотека, якій у 2008 році виповнилось 60 років. У центрі села знаходиться стадіон, де Лобойківська команда «Арарат» проводить свої матчі. Спортивні тренування проходять у спортивному залі при Будинку культури.

Всі православні обряди проходять у Свято–Преображенському Храмі.

Гостинно зустрічає дітей Лобойківська середня загальноосвітня школа. Навчально – виховний процес здійснюють досвідчені педагоги.

Лобойківка – село, можна сказати, приміське, і в цьому його специфіка; багато сільських жителів працює на Балівському хлібокомбінаті та ЖБІ, на птахофабриці «Оріль – Лідер», ПМК-43, тепличному комбінаті, а також у місті. Та й традиційна психологія селянина вже дещо змінилася: люди займаються переважно торгівлею.

Економіка[ред. | ред. код]

  • СТОВ «Батьківщина».
  • СТОВ «Більшовик».
  • ППФ «Оріон».
  • СТОВ «Україна-2001».
  • ТОВ НВП «Дніпровське».

Об'єкти соціальної сфери[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  2. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-61)
  3. http://www.nbuv.gov.ua/portal/Natural/Vdpu/history/2007_15/marina,%20romashko%2015.pdf

Посилання[ред. | ред. код]