Оріль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Оріль, Орель
Dnepr basin.png
Басейн Дніпра
Dnepr basin-Ukr.png
Оріль у басейні Дніпра
48°31′14″ пн. ш. 34°52′46″ сх. д. / 48.52083333000000209° пн. ш. 34.87972221999999789° сх. д. / 48.52083333000000209; 34.87972221999999789
Витік поблизу села Єфремівка
Гирло Дніпро поблизу міста Дніпро
Країни басейну

Україна Україна

Площа басейну, км² 9 800 км²
Регіон Дніпропетровська область, Харківська область і Полтавська область
Довжина, км 346 км
Середньорічний стік 0,41 км³/рік
Притоки Праві: Багата, Берестова, Орчик, Лип'янка
Ліві: Орілька, Багатенька, Широка Кільченька, Мокра Заплавка
ідентифікатори та зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
CMNS: Оріль, Орель на Вікісховищі

Орі́ль, або Оре́ль, Єре́ль (давньорус. Уголъ) — річка в Україні, ліва притока Дніпра (басейн Чорного моря).

Опис[ред.ред. код]

Довжина 346 км. Площа басейну 9 800 км². Похил річки 0,27 м/км. Річкова долина асиметрична, праві схили високі й круті, ліві низькі й пологі, завширшки від 2—3 м у верхів'ї до 16 м (біля смт Перещепиного) — 22 м (біля гирла). Заплава подекуди заболочена, є стариці, ширина 3—4 км.

Мінералізація води Орелі висока — в середньому становить: весняна повінь — 1588 мг/дм³; літньо-осіння межень — 1964 мг/дм³; зимова межень — 2109 мг/дм³[1].

Використовується на рибництво, водопостачання, зрошення.

Розташування[ред.ред. код]

Бере початок біля с. Єфремівки. Тече територією Первомайського, Кегичівського, Сахновщинського , Зачепилівського районів Харківської області, Машівського та Новосанжарського районів Полтавської області, Юр'ївського, Новомосковського, Магдалинівського, Царичанського та Петриківського районів Дніпропетровської області.

Гідрологія[ред.ред. код]

Басейн річки Оріль на гідрографічній мапі України

Річище дуже звивисте, завширшки від 2—10 м до 40 м, на плесах — до 100 м, завглибшки до 6 м. Течія спокійна. Дно піщане. Замерзає наприкінці листопада — початку грудня, скресає наприкінці березня. Характерними є весняна повінь й літня межень. На окремих ділянках влітку пересихає. Живлення загалом снігове й дощове. Середній стік за 31 км від гирла становить 13,2 м³/с[2].

Гідрологічні пости побудовані біля сіл Степанівки (1930 рік) і Чорноглазівки (1925 рік), смт Царичанки (1952 рік).

У 1967 році в пониззі річки (Петриківський район) від села Могилів (18 км вище старого гирла Орелі) до смт Кіровське протягом 61 км споруджено штучне річище. Тепер Оріль впадає до Дніпра за 450 км від його гирла, що на 41 км нижче старого річища. На ділянці від села Кільчень до села Могилева річка змінила свою течію. Заплавою Орелі проходить траса каналу Дніпро — Донбас, збудованого в 19701981 роках. Гідроспоруди змінили річище — тепер його довжина становить 370 км. У нижній течії (від смт Кіровське) судноплавна. У заплаві річки розташоване озеро за назвою Гряковий Лиман.

Назва[ред.ред. код]

Походження назви[ред.ред. код]

Назва походить з тюркського äirili «косий, кривий», äiri «косий» або тюркського airy «вилоподiбна гiлка, трiщина, рiг», airyly «та, що має роги»[3]. Інша назва річки «Угол» (ѥго же Русь зовуть Уголъ), очевидно, є слов'янською калькою тюркського гідроніма (угол, вугол — «кут», «ріг»). Звiдси, можливо, етнонiм уличі (від *угличi).

Історія[ред.ред. код]

Про Приорілля існує багато легенд, одна з них про Оріль:

« Жив колись на Рящанській горі Змій, який щороку забирав у неволю найкращу дівчину з навколишніх сіл. Одного року в тих краях поселилась родина, в якій було три сини-ковалі та красуня донька. Прийшла черга і до красуні йти до Змія. Не погодились з цим брати і вирішили боротися зі Змієм. Викували собі брати по важкому мечу і розпочали битву зі Змієм. Сили були не рівними, але любов до сестри надихала братам все сильніше й сильніше. Юнаки виграли битву. Знесилений Змій захотів пити і почвалав напитися до Дніпра. Брати запрягли змія в плуг і проорали за ним глибоку борозну. Визволені з полону дівчата заплакали від радощів і наповнили борозну численними дівочими слізьми. З тих пір і несе Оріль до Дніпра чисту як дівоча сльоза воду.  »

Природа[ред.ред. код]

У річці водяться сом, лящ, щука, судак, окунь. Зустрічаються зайці, лисиці, кабани, вовки, сарни, олені. Велике розмаїття птахів: дикі качки, кулики, водяні курки, фазани, чаплі, журавлі, дрохви (Otis tarda), куріпки, перепели. Трапляються лунь очеретяний (Circus aeruginosus) та степовий (Circus macrourus), яструб. Береги місцями вкриті пойменними лісами. В нижній течії розташований Дніпровсько-Орільський заповідник.

В «Описі України» Гійома де Боплана читаємо опис рибних багатств річки:

« В гирлі цієї річки я бачив, як за одним разом витягли понад 2 тис. риб, з яких найменші мали одну стопу довжини.  »

Історик Дмитро Яворницький за багатство рибою, птаством, а берегів — лісом образно назвав її «молочною річкою з медовими берегами».

Населені пункти[ред.ред. код]

Над річкою розташовані такі села, селища, міста (від витоку до гирла): Єфремівка, Нова Семенівка, Мар'ївка, Дмитрівка, Новоіванівка, Верхня Орілька, Яковлівка, Мар'ївка, Олійники, Нововолодимирівка, Красноярка, Нагірне, Лигівка, Надеждине, Олексіївка, Петрівка, Степанівка, Миколаївка, Андріївка, Аполлонівка, Халтуріна, Запарівка, Яблунівка, Терни, Піскувате, Чорноглазівка, Чернявщина, Шандрівка, Орілька, Ганнівка, Великі Бучки, Керносівка, Багата Чернещина, Багате, Перещепине, Старе Мажарове, Нове Пекельне, Старе Пекельне, Зіньківщина, Личкове, Ковпаківка, Котовка, Ряське, Чернеччина, Гупалівка, Нехвороща, Маячка, Бабайківка, Царичанка, Китайгород, Могилів, Кільчень.

Об'єкти на річці[ред.ред. код]

Область Відстань від гирла, км Відстань від витоків, км Назва Тип Примітка
Харківська 320 0 витік с. Єфремівка
Харківська 305 15 Шляхова права притока довжина 14 км, сточище 103 км²
Харківська 268 52 Куций (Сугарь) права притока довжина 16 км, сточище 84 км²
Харківська 251 69 Орілька ліва притока довжина 95 км, сточище 805 км²
Харківська 224 96 Вошива права притока довжина 29 км, сточище 195 км²
Харківська 198 122 Багата права притока довжина 67 км, сточище 563 км²
Дніпропетровська 196 124 Багатенька ліва притока довжина 29 км, сточище 207 км²
Харківська 186 134 Можарка права притока довжина 24 км, сточище 102 км²
Дніпропетровська 178 142 Широка Кільченька ліва притока довжина 26 км, сточище 104 км²
Дніпропетровська 178 142 Перещепине місто
Харківська 161 159 Балка Бердянка права притока довжина 18 км, сточище 52 км²
Харківська 150 170 Берестова права притока довжина 99 км, сточище 1 810 км²
Харківська 137 183 Орчик права притока довжина 104 км, сточище 1 465 км²
Полтавська 92 228 Мокра Лип'янка права притока довжина 43 км, сточище 425 км²
Полтавська 82 238 Нехворощанка права притока довжина 17 км (21 км), сточище 100 км²
Дніпропетровська 68 252 Мокра Заплавка ліва притока довжина 30 км, сточище 301 км²
Дніпропетровська 59 261 Мокра Маячка права притока довжина 22 км, сточище 268 км²
Дніпропетровська 47 273 Журавка ліва притока довжина 24 км, сточище 187 км²
Дніпропетровська 38 282 Прядівка права притока довжина 23 км, сточище 231 км²
Дніпропетровська 38 282 Царичанка смт ← 10,6 м³/с[4]
Дніпропетровська 9 311 Очеп права притока довжина 14 км, сточище 121 км²
Дніпропетровська 0 320 гирло 491 км від гирла Дніпра

Примітки[ред.ред. код]

  1. Горєв Л. М., Пелешенко В. І., Хільчевський В. К. Гідрохімія України. К.: Вища школа, 1995. — 307 с. ISBN 5-11-004522-4
  2. Большая Советская Энциклопедия, том 18, издательство «Советская Энциклопедия», Москва, 1974. (рос.)
  3. Фасмер М. {{{Заголовок}}}. — Т. 3.
  4. Ресурсы поверхностных вод СССР. Основные гидрологические характеристики. Том 6. Выпуск 2. Среднее и нижнее Поднепровье, Гидрометеоиздат, Ленинград, 1976. (рос.)

Література[ред.ред. код]

  1. «Каталог річок України» — Видавництво АН УРСР, Київ, 1957.
  2. Географічна Енциклопедія України.
  3. Полтавщина:Енциклопедичний довідник. Довідник / Під ред. А. В. Кудрицького — К.: Українська енциклопедія, 1992. ISBN 5-88500-033-6
  4. Приорілля — забутий український край.
  • Бiлокiнь А. М. Сторiнки iсторiï Приорiлля. Днiпр.:"Пороги",2004.-193 с.