Любиця Бабота

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Любиця Бабота
Народилася 4 вересня 1944(1944-09-04) (75 років)
П'єштяни, Трнавський край, Словаччина
Діяльність лінгвістка
Сфера інтересів мовознавство, славістика
Науковий ступінь кандидат мистецтвознавства
Науковий керівник Олена Рудловчак
Батько Микола
Матір Маргарета

Любиця Бабота (нар. 4 вересня 1944, м. П'єштяни) — кандидат мистецтвознавства, кількарічний завідувач кафедри української мови і літератури, директор Інституту русистики, україністики та славістики, продекан для закордонних зв'язків, почесний доктор Ужгородського національного університету, член кількох наукових товариств, секретар асоціації україністів Словаччини. Автор численних наукових праць, перекладач з української, англійської, угорської, словацької, чеської, російської мов і навпаки.

Біографія[ред. | ред. код]

Любиця Бабота народилася 4 вересня 1944 року в м. П'єштяни у Західній Словаччині, як перша дитина в сім'ї уродженців Закарпатської України — Маргарети та Миколи Баботів (учительки та банкового урядовця). Її дитинство проходило на вимушеному засланні батьків в угорському середовищі; від 14 року — у Пряшеві, де вона здобула середню і вищу освіту. Вищу освіту здобула з двох педагогічних професій. Педагогічній роботі вона присвятила 44 роки (1969—2013), виховавши дві генерації спеціалістів в різних ділянках громадського життя, головним чином, педагогів. З 1977 року життя Л. Баботи було пов'язане з Філософським факультетом Університету П. Й. Шафарика у Пряшеві.

Наукова діяльність почалася в Науково-дослідному відділі Кафедри української мови і літератури, де під керівництвом доц. Олени Рудловчак вона спрямувала основну увагу на закарпатоукраїнську літературу ХІХ ст. В 1987 році у Братиславі захистила дисертацію на тему «Розвиток закарпатоукраїнської прози другої половини 19 ст.», за яку їй було присуджено наукове звання кандидата мистецтвознавства. У 1994 році ця 256-сторінкова робота вийшла друком у Пряшеві і здобула прихильну оцінку в наукових колах Словаччини, України, та інших країн. Загальноукраїнське значення мають її праці про Григорія Сковороду, Івана Франка, про т. зв. «українську неофіціальну літературу», про «месіанізм» в українській літературі, ідею слов'янства, тощо.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Кундрат Ю. Україністика на філософському і педагогічному факультетах Пряшівського університету / Ю. Кундрат, Л. Бабота // Дукля. — 2007. — № 2. — С. 26-49.
  • Мушинка М. Україніст з двома вузівськими дипломами / М. Мушинка // Дукля. — 2014. — № 5. — С. 79-81.