Пряшів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Місто Пряшів
словац. Prešov
Coa Slovakia Town Eperjes.svg Vlajka2.jpg
Герб Прапор
Головна вулиця Пряшева
Головна вулиця Пряшева
Основні дані
49°00′06″ пн. ш. 21°14′22″ сх. д. / 49.00167° пн. ш. 21.23944° сх. д. / 49.00167; 21.23944
Країна Словаччина Словаччина
Край Пряшівський
Округ Пряшів
Перша згадка 1247
Населення 91 498
Площа 70,40 км²
Поштові індекси 08001
Телефонний код +421-051
Висота над рівнем моря 296 м
Міста-побратими Прага, Габрово[1], Рішон-ле-Ціон, Новий Сонч[2], Ньїредьгаза, Піттсбург, Мукачево, Ремшайд, Кераціні, Ла-Курнев і Бругеріо
Місцева влада
Адреса

Mestský úrad Hlavná 73

080 68 Prešov 1
Веб-сторінка presov.sk/portal/
Староста Павел Гадярі
Карта
Пряшів is located in Словаччина
Пряшів
Пряшів
Пряшів is located in Пряшівський край
Пряшів
Пряшів
Пряшів (Пряшівський край)

CMNS: Пряшів на Вікісховищі
Собор св. Мікулаша
греко-католицький собор св. Іоана Хрестителя
православний собор св. Александра Невського

Пряшів, Прешов (словац. Prešov, нім. Preschau, лат. Eperiessinum) — місто у східній Словаччині на р. Ториса, адміністративний центр Пряшівського краю та Пряшівського округу. Пряшів не лежить на українській етнографічній території, але є її природним центром (див. Пряшівщина).

Історія[ред.ред. код]

Історичні будинки і церква Св. Миколая

Засноване у 12 столітті; Від середньовіччя важливий транзитний торговий осередок між Угорщиною й Галичиною, осідок Шариської жупи.

Угорський Пряшів[ред.ред. код]

Угорська назва міста Пряшів Епер'єш (Eperjes). З часів середньовіччя належало Угорській короні святого Стефана. 1374 — угорський монарх Людвік дарує Пряшеву статус «вільного королівського міста». Кількість угорців у Пряшеві скоротилася після Першої Світової війни та Тріанонської угоди. 1919 місто окуповане військами Угорської Червоної Армії, на багнетах якої у Пряшеві оголошено Словацьку (комуністичну) Республіку Рад. У Пряшеві народилися деякі видатні угорці. За доби незалежної Словаччини чисельність угорців у місті стабілізувалася на рівні 0,2 %.

З 1816 р. — головне місто греко-католицької Пряшівської єпархії.

Пряшів став осередком української культури на початку 1850-их pp., коли заходами О. Духновича було засноване «Літературноє заведеніе пряшевськоє», яке мало 72 членів, проіснувало з 1850 до 1853 р. і видало 9 книг, зокрема підручники та 3 альманахи «Поздравленіє русинов» (1850—1852). У 1862 р. було засновано іншу організацію з харитативно-культурною метою — Общество Івана Христителя. 1880 року пряшівський греко-католицький єпископ Товт Николай сприяв заснуванню єпархіальної семінарії у місті.

Несприятливі обставини й реакційно-москвофільська орієнтація місцевої інтелігенції, переважно духовної, загальмувала в наступні десятиліття культурно-просвітницьку роботу. Вона знову ожила після приєднання Пряшівщини до Чехословаччини у 1919 р. Але й тоді у Пряшеві й на укр. Пряшівщині, яку адміністративно не об'єднано з Закарпатською Україною («Підкарпатською Руссю»), культурне життя розвивалося слабо, при виразній перевазі консервативної й москвофільської орієнтації. У місті існувало кілька москвофільських організацій (Русский народный совѣт, Русский народный дом, Русский клуб, Русский музей, з 1933 р. самостійне Общество ім. Духновича, Союз русских женщин, Союз русских Учителей), що не виявляли ширшої діяльності. Виходили газети: «Русское Славо» (з 1924, церк.), москвофільська «Народная газета» (з 1924), «Руська народна газета» (1937 — 38) і українська «Слово народа» (в 1931 — 32 p., ред. І. Невицька). З журналів виходили: «Церковь и школа» (з 1919, язичієм), «Русская школа»1926). Діяли греко-католицька духовна (з 1880) і учительська семінарії (з 1895), греко-католицька гімназія (з 1936; мовою викладання було «язичіє» і російська мова).

Український Пряшів[ред.ред. код]

Зусиллями українського священика (прелата) о. Емануїла Бігарія було засновано філію українського товариства «Просвіта» у Пряшеві (став її головою).

У 1945 р. Пряшів став офіційно визнаним центром українського населення у Чехо-Словаччині. Була заснована Українська Народна Рада Пряшівщини; тут появлялися газета «Пряшевщина», «Звезда-Зоря» і журнал «Колокольчик-Дзвіночок» та діє Український народний театр, що дав за перші 25 pp. понад 160 прем'єр українською і російською мовами.

З 1951 р. в Пряшеві діє Культурна спілка українських трудящих. Замість «Пряшевщини» засновано 1951 р. тижневик «Нове життя», ілюстрований місячник «Дружно вперед» (обидва виходять українською мовою), перед певним часом виходив літ.-суспільний квартальник (потім двомісячник) «Дукля».

З 1952 р. у Пряшеві постала українська філія Спілки словацьких письменників. У місті було українське радіомовлення (тепер в Кошицях), кафедри української мови й літератури на двох факультетах університету ім. Шафарика, Православний Богословський факультет, українська середня і основна школи, Піддуклянський Український народний ансамбль.

У видавництві «Дукля» виходить щороку 10 — 15 книжок. Кадри української інтелігенції у Пряшеві за останні роки помітно зросли. З 1950 р. Пряшів осідок православного єпископа, з 1969 р. — ординаріату відновленої греко-католицької церкви.

Станом на початок XXI ст. саме у Пряшеві залишилися головні осередки культурного життя діаспори: «Руський дім», Монастир отців Василіан та православна церква святого Алєксандра Нєвського.

Пам'ятки культури[ред.ред. код]

  • Карафова в'язниця- зараз галерея
  • Босаків будинок
  • греко-католицький єпископський палац
  • Пряшівська кальварія- представляє комплекс каплиць в стилі бароко та костел св. Хреста з 1753 р. на пагорбі на західній окраїні міста
  • ратуша
  • «Башта»
  • Театр Йонаша Заборського
  • Театр Александра Духновича- русинськомовний театр, до 1990 р. Український Національний Театр

Храми[ред.ред. код]

  • Собор св. Мікулаша з пол. 14 ст.
  • протестантський костел св. Трійці
  • костел францисканців св. Йозефа
  • греко-католицький собор св. Іоана Хрестителя, в якому знаходиться копія туринської плащаниці
  • православний собор св. Александра Невського
  • синагога

Населення[ред.ред. код]

У місті проживає 91.498 чол, у тому числі близько 1200 українців.

Національний склад населення (за даними останнього перепису населення — 2001 року):

Склад населення за приналежністю до релігії станом на 2001 рік:

Міста-побратими[ред.ред. код]

Панорама Пряшева

Персоналії[ред.ред. код]

Народились[ред.ред. код]

Проживання, праця[ред.ред. код]

  • Товт Николай — пряшівський єпископ.
  • доктор Мушинка Микола — фольклорист та українознавець, мистецтвознавець, літературознавець, бібліограф українського походження

Спорт[ред.ред. код]

  • футбольний клуб «1.ФЦ Татран Прешов» виступає у найвищій Цоргонь лізі
  • гандбольний клуб «ГТ Татран Прешов»- чоловіча команда виступає у найвищій словацькій лізі, найвищій угорській лізі, учасник європейської ліги, сьогодні найкращий словацький гандбольний клуб, «Tatran Handball Arena» вміщує 1 453 глядачів. Жіноча команда має власний спортмайданчик.
  • хокейний клуб «HC 07 Prešov» виступає в 1-ій хокейній лізі, колишній учасник Словацької Екстраліги, «ICE Aréna»- вміщує 5 500 глядачів.
  • баскетбольний клуб
  • волейбольний клуб

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Словаччина Це незавершена стаття з географії Словаччини.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
  1. Побратимени градове - Община Габрово
  2. Nowy Sącz : Oficjalna strona miasta. - Географическое положение