Пряшів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Coat of arms of Slovakia.svgМісто Пряшів
словац. Prešov
CoA Prešov.svg

Flag of Prešov.svg
герб прапор
Головна вулиця Пряшева
Головна вулиця Пряшева
Основні дані
49°00′00″ пн. ш. 21°13′59″ сх. д.H G O
Країна SK Словаччина
Край Пряшівський
Округ Пряшів → SPARQL ←
Столиця для Пряшівський край[1]
Пряшів

Перша згадка[d] 1247
Засновано 1247

Водойма Ториса (річка)
Висота над р.м. 255 м
Площа 70,43 км²
Населення 91 498
Міста-побратими Прага, Габрово (2004)[2], Новий Сонч[3], Ньїредьгаза (1975), Мукачеве, Ремшайд, Кераціні, Ла-Курнев, Бругеріо, Рішон-ле-Ціон, Піттсбург
Телефонний код +421-051
Автомоб. ном. PO
Поштовий індекс 080 01
Місцева влада
Адреса

Mestský úrad Hlavná 73

080 68 Prešov 1
Веб-сторінка presov.sk/portal/
E-mail mailto:primator.radnica@presov.sk
Староста[4] Павел Гадярі
Ідентифікатори і посилання
код LAU (NUTS) 524140[5]
OpenStreetMap r2320257  ·R
GeoNames 723819
Транспорт, відстані
До крайового центру
 — фізична 0.6 км
До Братислави
 — фізична 318 км
Карта
Пряшів. Карта розташування: Словаччина
Пряшів
Пряшів. Карта розташування: Пряшівський край
Пряшів
Пряшів (Пряшівський край)

CMNS: Prešov на Вікісховищі
Собор св. Мікулаша
греко-католицький собор св. Іоана Хрестителя
православний собор св. Александра Невського

Пряшів, Прешов (словац. Prešov, нім. Preschau, лат. Eperiessinum) — місто у східній Словаччині на р. Ториса, адміністративний центр Пряшівського краю та Пряшівського округу. Пряшів не лежить на українській етнографічній території, але є її природним центром (див. Пряшівщина).

Історія[ред. | ред. код]

Історичні будинки і церква Св. Миколая

Засноване у 12 столітті; Від середньовіччя важливий транзитний торговий осередок між Угорщиною й Галичиною, осідок Шариської жупи.

Угорський Пряшів[ред. | ред. код]

Угорська назва міста Пряшів Епер'єш (Eperjes). З часів середньовіччя належало Угорській короні святого Стефана. 1374 — угорський монарх Людвік дарує Пряшеву статус «вільного королівського міста». Кількість угорців у Пряшеві скоротилася після Першої Світової війни та Тріанонської угоди. 1919 місто окуповане військами Угорської Червоної Армії, на багнетах якої у Пряшеві оголошено Словацьку (комуністичну) Республіку Рад. У Пряшеві народилися деякі видатні угорці. За доби незалежної Словаччини чисельність угорців у місті стабілізувалася на рівні 0,2 %.

З 1816 р. — головне місто греко-католицької Пряшівської єпархії.

Пряшів став осередком української культури на початку 1850-их pp., коли заходами О. Духновича було засноване «Літературноє заведеніе пряшевськоє», яке мало 72 членів, проіснувало з 1850 до 1853 р. і видало 9 книг, зокрема підручники та 3 альманахи «Поздравленіє русинов» (1850—1852). У 1862 р. було засновано іншу організацію з харитативно-культурною метою — Общество Івана Христителя. 1880 року пряшівський греко-католицький єпископ Товт Николай сприяв заснуванню єпархіальної семінарії у місті.

Несприятливі обставини й реакційно-москвофільська орієнтація місцевої інтелігенції, переважно духовної, загальмувала в наступні десятиліття культурно-просвітницьку роботу. Вона знову ожила після приєднання Пряшівщини до Чехословаччини у 1919 р. Але й тоді у Пряшеві й на укр. Пряшівщині, яку адміністративно не об'єднано з Закарпатською Україною («Підкарпатською Руссю»), культурне життя розвивалося слабо, при виразній перевазі консервативної й москвофільської орієнтації. У місті існувало кілька москвофільських організацій (Русский народный совѣт, Русский народный дом, Русский клуб, Русский музей, з 1933 р. самостійне Общество ім. Духновича, Союз русских женщин, Союз русских Учителей), що не виявляли ширшої діяльності. Виходили газети: «Русское Славо» (з 1924, церк.), москвофільська «Народная газета» (з 1924), «Руська народна газета» (1937 — 38) і українська «Слово народа» (в 1931 — 32 p., ред. І. Невицька). З журналів виходили: «Церковь и школа» (з 1919, язичієм), «Русская школа»1926). Діяли греко-католицька духовна (з 1880) і учительська семінарії (з 1895), греко-католицька гімназія (з 1936; мовою викладання було «язичіє» і російська мова).

Український Пряшів[ред. | ред. код]

Зусиллями українського священика (прелата) о. Емануїла Бігарія було засновано філію українського товариства «Просвіта» у Пряшеві (став її головою).

У 1945 р. Пряшів став офіційно визнаним центром українського населення у Чехо-Словаччині. Була заснована Українська Народна Рада Пряшівщини; тут з'являлися газета «Пряшевщина», «Звезда-Зоря» і журнал «Колокольчик-Дзвіночок» та діє Український народний театр, що дав за перші 25 pp. понад 160 прем'єр українською і російською мовами.

З 1951 р. в Пряшеві діє Культурна спілка українських трудящих. Замість «Пряшевщини» засновано 1951 р. тижневик «Нове життя», ілюстрований місячник «Дружно вперед» (обидва виходять українською мовою), перед певним часом виходив літ.-суспільний квартальник (потім двомісячник) «Дукля».

З 1952 р. у Пряшеві постала українська філія Спілки словацьких письменників. У місті було українське радіомовлення (тепер в Кошицях), кафедри української мови й літератури на двох факультетах університету ім. Шафарика, Православний Богословський факультет, українська середня і основна школи, Піддуклянський Український народний ансамбль.

У видавництві «Дукля» виходить щороку 10 — 15 книжок. Кадри української інтелігенції у Пряшеві за останні роки помітно зросли. З 1950 р. Пряшів осідок православного єпископа, з 1969 р. — ординаріату відновленої греко-католицької церкви.

Станом на початок XXI ст. саме у Пряшеві залишилися головні осередки культурного життя діаспори: «Руський дім», Монастир отців Василіан та православна церква святого Алєксандра Нєвського.

Пам'ятки культури[ред. | ред. код]

  • Карафова в'язниця- зараз галерея
  • Босаків будинок
  • греко-католицький єпископський палац
  • Пряшівська кальварія- представляє комплекс каплиць в стилі бароко та костел св. Хреста з 1753 р. на пагорбі на західній окраїні міста
  • ратуша
  • «Башта»
  • Театр Йонаша Заборського
  • Театр Александра Духновича- русинськомовний театр, до 1990 р. Український Національний Театр

Храми[ред. | ред. код]

  • Собор св. Мікулаша з пол. 14 ст.
  • протестантський костел св. Трійці
  • костел францисканців св. Йозефа
  • греко-католицький собор св. Іоана Хрестителя, в якому знаходиться копія туринської плащаниці
  • православний собор св. Александра Невського
  • синагога

Населення[ред. | ред. код]

У місті проживає 91.498 чол, у тому числі близько 1200 українців.

Національний склад населення (за даними останнього перепису населення — 2001 року):

Склад населення за приналежністю до релігії станом на 2001 рік:

Міста-побратими[ред. | ред. код]

Панорама Пряшева

Персоналії[ред. | ред. код]

Народились[ред. | ред. код]

Проживання, праця[ред. | ред. код]

  • Товт Николай — пряшівський єпископ.
  • доктор Мушинка Микола — фольклорист та українознавець, мистецтвознавець, літературознавець, бібліограф українського походження

Спорт[ред. | ред. код]

  • футбольний клуб «1.ФЦ Татран Прешов» виступає у найвищій Цоргонь лізі
  • гандбольний клуб «ГТ Татран Прешов»- чоловіча команда виступає у найвищій словацькій лізі, найвищій угорській лізі, учасник європейської ліги, сьогодні найкращий словацький гандбольний клуб, «Tatran Handball Arena» вміщує 1 453 глядачів. Жіноча команда має власний спортмайданчик.
  • хокейний клуб «HC 07 Prešov» виступає в 1-ій хокейній лізі, колишній учасник Словацької Екстраліги, «ICE Aréna»- вміщує 5 500 глядачів.
  • баскетбольний клуб
  • волейбольний клуб

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Пряшівський край — 1996.
  2. Побратимени градове - Община Габрово
  3. Nowy Sącz : Oficjalna strona miasta. - Географическое положение
  4. Останні вибори до органів місцевого врядування Словаччини відбулися 11 листопада 2018 року. Дані про голову місцевого уряду можуть бути неактуальними.
  5. Prešov. ŠÚ SR: sodbtn.sk (sk).  // детальні статистичні дані

Література[ред. | ред. код]