Ляпас
Ля́пас — удар по щоці відкритою долонею.[1] У сучасній європейській культурі нанесення ляпасу вважається серйозною особистою образою, виразом презирства і відсутності поваги до особистості того, кому він завдається. У такому значенні він може застосовуватися як відповідь на словесну образу або негідні дії, як демонстрація того, що опонент своїми діями показав відсутність у нього честі та людської гідності. У аристократичному середовищі минулих століть ляпас практично неминуче приводив до дуелі.
У європейській культурі ляпас має символічне значення. В епоху Середніх віків його нанесення було невід'ємною частиною ритуалу посвячення в лицарі, який зазвичай завершувався таким чином: посвячуваний ставав на коліна перед тим, хто посвячує, і той, як писав академік Роберт Юрійович Віппер:
|
давав йому "останній удар" долонею по обличчю або мечем по спині. | 
|
Ляпас має своє символічне значення тільки тоді, коли на нього не можна відповісти. Він аморальний, коли його дає начальник підлеглому, дорослий — дитині. Ляпас також не може бути елементом покарання — його не можна присудити як тілесні покарання.
Для народів Кавказу ляпас є найбільш тяжкою образою.
Нюанси можливих значень цього жесту залежать від адресата, від стану того, хто дає ляпас (можливо, стан афекту, а також алкогольного сп'яніння та інші фактори), його місця і часу. Складність тут у тому, щоб відрізнити «культурний жест» від провокаційного або хуліганського вчинку.
- У 1884 році чеська акторка Марія Поспішилова дала ляпаса директору Національного театру в Празі Франтішеку Шуберту, який робив їй непристойні пропозиції в обмін на ролі. Внаслідок цього інциденту Поспішилова була змушена виїхати до Німеччини та розпочати кар'єру в німецькому театрі.
- На початку 1930-х років російський поет Осип Мандельштам публічно дав ляпаса Олексію Толстому, відомому радянському письменнику та відданому прихильнику більшовиків, через несплачені борги та образи на адресу його дружини. Цей інцидент відіграв роль в арешті та подальшому засланні Мандельштама до Сибіру, де він згодом помер.[2]
- У 1943 році, під час огляду евакуаційного госпіталю під час Другої світової війни, американський генерал-лейтенант Джордж С. Паттон дав ляпаса двом солдатам, які були госпіталізовані без видимих фізичних ушкоджень.
- У 1946 році радянська акторка Євгенія Гаркуша[ru] дала ляпаса Лаврентію Берії, голові НКВС, після того, як він зробив їй непристойні пропозиції. Пізніше її заарештували та засудили до восьми років у трудовому таборі, де вона померла за загадкових обставин.[3]
- У 1989 році угорсько-американську світську левицю та акторку Жа Жа Габор було засуджено за ляпас поліцейському з Беверлі-Гіллз, коли той зупинив її за порушення правил дорожнього руху.[4]
- У 2005 році з'явилася тенденція «хеппі-слеппінг», що полягала в тому, що люди знімали напади на відео, щоб поділитися ними в Інтернеті. Це явище переросло в серйозне насильство, включаючи смертельний напад на Девіда Морлі в жовтні 2004 року.[5][6]
- У 2017 році палестинська підлітка Ахед Тамімі дала ляпаса ізраїльському солдату під час сутички на Західному березі. Інцидент, знятий на відео, став символом опору та викликав міжнародні дебати щодо ізраїльсько-палестинського конфлікту.[7]
- У 2021 році президент Франції Еммануель Макрон отримав ляпаса від чоловіка під час привітання громадськості під час візиту на південний схід Франції. Нападника засудили до чотирьох місяців ув'язнення.[8]
- У 2022 році на 94-й церемонії вручення премії «Оскар» актор Вілл Сміт дав ляпаса Крісу Року на сцені у відповідь на жарт на адресу його дружини Джади Пінкетт-Сміт.[9]
- У 2024 році китайський терапевт Сяо Хунчі, прихильник методу «пайда лацзінь», що передбачає багаторазові ляпаси, був засуджений до 15 років ув'язнення за ненавмисне вбивство Даніель Карр-Гомм. 71-річна пацієнтка, хвора на цукровий діабет 1-го типу, померла після того, як припинила приймати інсулін під час одного з його терапевтичних ретритів.[10][11][12]
- У 2025 році грузинську журналістку Мзія Амаглобелі заарештували після того, як вона дала ляпаса начальнику поліції Батумі під час протестів проти уряду «Грузинської мрії». Їй загрожує до семи років ув'язнення за напад, звинувачення в якому багато хто вважає політично вмотивованим. Амаглобелі розпочала голодування, привернувши міжнародну увагу та засудження.[13]
- ↑ Ляпас // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Expansive Poetics - (The Arrest of Osip Mandelstam). The Allen Ginsberg Project (амер.). 16 червня 2014. Процитовано 15 лютого 2025.
- ↑ Manaev, Georgy (4 листопада 2024). Що сталося з акторкою, яка дала ляпаса голові радянської безпеки?. Gateway to Russia (англ.). Процитовано 15 лютого 2025.
- ↑ Жа Жа Габор, поліцейський з Беверлі-Гіллз та «ляпас, який почув увесь світ». Los Angeles Times (амер.). 19 грудня 2016. Процитовано 15 лютого 2025.
- ↑ Harrison, Angus (26 лютого 2018). Повна історія хеппі-слеппінгу. Vice (амер.). Процитовано 15 лютого 2025.
- ↑ Чотирьох визнано винними у вбивстві менеджера бару під час випадкового нападу. The Guardian (брит.). 14 грудня 2005. ISSN 0261-3077. Процитовано 15 лютого 2025.
- ↑ Як ляпас перетворився з лікування істерії на політичну конфронтацію. The Independent (англ.). 8 лютого 2018. Процитовано 15 лютого 2025.
- ↑ Президент Франції Еммануель Макрон отримав ляпаса. BBC (брит.). 8 червня 2021. Процитовано 14 лютого 2025.
- ↑ Donnelly, Matt (28 березня 2022). Чому Вілла Сміта не вивели з «Оскара» після ляпаса Крісу Року. Variety. Лос-Анджелес: Penske Media Corporation. Архів оригіналу за 29 березня 2022. Процитовано 29 березня 2022.
- ↑ Що відбувається на семінарі з ляпасів?. BBC News (англ.). 1 травня 2015.
- ↑ Morris, Steven (6 грудня 2024). Лікар «терапії ляпасами» ув'язнений за ненавмисне вбивство жінки через грубу недбалість. The Guardian (англ.).
- ↑ ОНОВЛЕНО З ВИРОКОМ: Практикуючий самолікування ув'язнений за ненавмисне вбивство через грубу недбалість після смерті діабетичної жінки. www.cps.gov.uk (англ.).
- ↑ Demytrie, Rayhan (5 лютого 2025). Журналістка, що голодує, кидає виклик уряду Грузії з в'язниці. BBC (брит.). Процитовано 14 лютого 2025.
- Ляпанець, поличник [Архівовано 14 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1960. — Т. 4, кн. VII : Літери Ле — Ме. — С. 877. — 1000 екз.
