Лящук Василь Кіндратович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лящук.jpg

Васи́ль Кіндра́тович Лящу́к (1 березня 1948 р., с. Старий Почаїв, тепер м. Почаїв, на Тернопільщині) — український поет, перекладач, Член Національної Спілки письменників України (НСПУ) та Національної Спілки журналістів України (НСЖУ).

Закінчив Старопочаївську восьмирічку, середню школу-інтернат для незрячих дітей у Львові, філологічний факультет Рівненського педінституту. Займався тут у літстудії, якою керував М.Кузьменко. Його творче зростання відбувалося разом із П.Велесиком, Б.Боровцем, М.Пшеничним та іншими в подальшому відомими поетами.

Працював на журналістській та викладацькій ниві. Друкувався на сторінках багатьох газет та журналів. Живе в м. Рівному.

Поетичні збірки[ред.ред. код]

  • «Почаївська мозаїка» (1992),
  • «Нас не буде — буде наша спрага» (1997),
  • «Тьмі наперекір» (1998),
  • «Ноша бджоли» (2000),
  • «Моє помешкання» (2005),
  • «Дзвіниця» (2008),
  • «Юності щемливий плин» (2009),
  • «Запахла нехворощ і м'ята» (2010),
  • «Волинські обереги» (2012).

У 2013 році Василь Лащук видав книгу "Сонети Вільяма Шекспіра", які Василь Кіндратович перекладав впродовж півстоліття свого життя.