Старий Почаїв
| село Старий Почаїв | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Кременецький |
| Громада | Почаївська міська громада |
| Облікова картка | Старий Почаїв |
| Основні дані | |
| Населення | 1 565 |
| Територія | 20.430 км² |
| Густота населення | 76.6 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 47027 |
| Телефонний код | +380 3546 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°01′12″ пн. ш. 25°28′46″ сх. д. / 50.02000° пн. ш. 25.47944° сх. д.Координати: 50°01′12″ пн. ш. 25°28′46″ сх. д. / 50.02000° пн. ш. 25.47944° сх. д. |
| Відстань до районного центру |
23 км |
| Найближча залізнична станція | Кременець |
| Відстань до залізничної станції |
23 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 47025, Тернопільська область, Кременецький район, м. Почаїв, пл. Тараса Шевченка, 16 |
| Карта | |
  Старий Почаїв | |
 Старий Почаїв | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Стари́й Поча́їв — село в Україні, у Почаївській міській громаді Кременецького району Тернопільської області. Розташоване на заході району. До 2020 центр Старопочаївської сільської ради.
До Старого Почаєва приєднано хутори Гарлани, Закаплиця, Копані та Свириневе. 1978—1992 — Старий Почаїв приєднаний до м. Почаїв.
Населення — 1520 особи (2020).
У селі є геологічна пам'ятка природи місцевого значення «Старопочаївський яр».
Історія[ред. | ред. код]
Перша писемна згадка — 1442[джерело?].
Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі Почаївської волості Кременецького повіту Волинської губернії мешкало 702 особи, налічувалось 67 дворів, існували православна церква, каплиця, 2 крамниці[1].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 940 осіб (466 чоловічої статі та 474 — жіночої), з яких 931 — православної віри[2].
Діяли «Просвіта» й інші товариства.
Населення[ред. | ред. код]
За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким[3]:
| Мова | Число ос. | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 99,74 | |
| російська | 0,00 |
Пам'ятки[ред. | ред. код]
Є церква Покрови Божої Матері (1643, дерев'яна, перебудована 1746), каплиця на честь скасування кріпацтва.
Споруджено братську могилу воїнам РА (1953), пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні.
Соціальна сфера[ред. | ред. код]
Працюють ЗОШ 1-3 ступені, Будинок культури, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, ПАП «Оксамит» і «Почаївське», МП «Млин», плодовоягідний цех, водонасосна станція, торговельні заклади.
Відомі люди[ред. | ред. код]
Народилися[ред. | ред. код]
- Олександр Коберник (2 червня 1970 — 20 жовтня 2022, село Торське, Донецька область, Україна[4]) — вчитель початкових класів, практичний психолог ліцею «Просвіта» Львівської міської ради, пастор Церкви адвентистів сьомого дня [5][6][7]; засновник та перший директор приватного ліцею «Живе Слово» у Львові[8][9], директор Приватного навчально-виховного комплексу "Дошкільний навчальний заклад — загальноосвітня школа I—III ступенів «Щасливе місто» у місті Тячів Закарпатської області[10]; старший бойовий медик у 125-ї окремої бригади територіальної оборони Збройних сил України, учасник російсько-української війни, загинув у бою, похований на Личаківському кладовищі.
- художник-різьбяр П. Колісник.
Перебували[ред. | ред. код]
- Тарас Шевченко (в 1846).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-26. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 25 травня 2019.
- ↑ ТНМУ глибоко сумує з приводу героїчної загибелі свого студента Олександра Коберника. ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ. Процитовано 3 січня 2023.
- ↑ Андрій Зеленський і Олександр Коберник загинули в бою з російськими окупантами. Завтра прощання. DailyLviv.com (укр.). Процитовано 3 січня 2023.
- ↑ КОБЕРНИК Олександр Петрович. Тернопільщина (укр.). Процитовано 6 січня 2023.
- ↑ Sergiy, Lytovchenko. Некролог Коберник Олександр Петрович – Західна Конференція Церкви АСД (укр.). Процитовано 6 січня 2023.
- ↑ Ліпич, Ольга (22 жовтня 2022). Пішов на війну, аби захищати майбутнє своїх учнів: у бою за Україну загинув учитель початкових класів зі Львова. Фото. OBOZREVATEL NEWS (укр.). Процитовано 3 січня 2023.
- ↑ На війні загинув учитель зі Львова. Архів оригіналу за 5 січня 2023. Процитовано 22 січня 2023.
- ↑ Історія школи - ПНВК "ЩАСЛИВЕ МІСТО". tiachiv-pnvk.uz.sch.in.ua. Процитовано 6 січня 2023.
Джерела[ред. | ред. код]
- Б. Мельничук, Б. Хаварівський. Старий Почаїв // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — 708 с. — ISBN 978-966-528-279-2. — С. 333–334.
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
| ||||||||