Лікогала надеревна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лікогала надеревна
Плодові тіла лікогали надеревної (справа молоді, зліва старі)
Плодові тіла лікогали надеревної (справа молоді, зліва старі)
Біологічна класифікація
Царство: Амебозої (Amoebozoa)
Тип: Міксоміцети (Mycetozoa)
Клас: Myxogastria
Ряд: Liceales
Родина: Тубіферові (Tubiferaceae)
Рід: Лікогала (Lycogala)
Вид: Лікогала надеревна
Біноміальна назва
Lycogala epidendrum
(J.C.Buxb. ex L.) Fr. (1829)
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category: Lycogala epidendrum
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Lycogala epidendrum

Лікогала надеревна (Lycogala epidendrum), також вовче молоко, вовче вим'я — вид слизовиків з родини тубіферові. Поширений всесвітньо.

Опис[ред.ред. код]

Плазмодій від яскраво-рожевого до коралово-червоного, прихований у темному місці, маловідомий неспеціалістам. Плодові тіла (еталії) кулеподібної форми, гладенькі або з бородавками, розміром 0,5-1,5 см, зібрані по декілька (іноді по декілька десятків), спочатку вкриті спільною оболонкою (перидієм). Молоді еталії рожеві, червонуваті, згодом темніють, стають брунатними, жовтуватими або сіруватими.

Коли плодові тіла дозрівають, вони лускають, у верхній частині утворюється щілина, з якої вивільняються спори. Спорова маса рожевувата, окремі спори рожеві чи сіруваті, кулясті, вкриті сіткою або щетинками, діаметром 4-7 мкм.

Спосіб життя і поширення[ред.ред. код]

Оселяється на гнилій деревині, колодах, пнях. Зустрічається у різних кліматичних зонах, від помірної та субальпійської до тропіків. Сапротроф, розкладає деревину, старі трутовики тощо.

В Україні плодові тіла можна виявити з травня до листопада.

Значення для людини[ред.ред. код]

Є джерелом глікозидів лікогалінозиду A і B, які пригнічують ріст грам-позитивних бактерій.[1]

Українська народна, латинська, російська, англійська назви означають одне й те саме: вовче молоко, очевидно, пов'язане з тим, що при надавлюванні на молоде плодове тіло виділяється густа рідина.

У мас-культурі[ред.ред. код]

У кінці 1990-х років у пресі та в інтернеті почала поширюватися псевдонаукова інформація щодо хвороботворності цього слизовика та його причетності до випадків раку[2]. Тим не менш, жодних наукових доказів такого зв'язку не встановлено.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Řezanka, Tomáš; Dvořáková, Radmila (2003). Polypropionate lactones of deoxysugars glycosides from slime mold Lycogala epidendrum. Phytochemistry 63 (8). с. 945–952. ISSN 00319422. PMID 12895544. doi:10.1016/S0031-9422(03)00214-0. 
  2. Онкодиагноз — выход есть. Сегодня, 4 Февраля 2009(рос.)

Джерела[ред.ред. код]

  • Сухомлин М. М., Джаган В. В. (2013). Гриби України: Атлас-довідник (uk). К.: Країна Мрій. с. 224. ISBN 978-617-538-231-8.