Л-14 (підводний човен СРСР)
| Л-14 | ||
|---|---|---|
| Л-14 | ||
 | ||
| Схематичне зображення підводного човна типу «Ленінець» серії XIII | ||
| Верф | завод № 189, Ленінград/завод № 202, Владивосток | |
| Під прапором |  СРСР
| |
| Належність |  Військово-морський флот СРСР
| |
| Порт приписки | Владивосток | |
| Закладений | 25 квітня 1935 | |
| Спуск на воду | 20 грудня 1936 | |
| Введений до складу флоту | 10 жовтня 1938 | |
| Перейменований | Б-14, УТС-33 | |
| Перекваліфікований | з 1956 року — навчальний | |
| Виведений зі складу флоту | 17 лютого 1956 | |
| На службі | 1938—1984 | |
| Сучасний статус | 1984 року списаний | |
| Бойовий досвід | Друга світова війна | |
| Проєкт | ||
| Тип ПЧ | підводний мінний загороджувач | |
| Основні характеристики | ||
| Швидкість (надводна) | 13,9 вузла | |
| Швидкість (підводна) | 9,7 вузла | |
| Робоча глибина занурення | 80 м | |
| Гранична глибина занурення | 100 м | |
| Дальність плавання | надводна: 2 750 миль (5 090 км) на швидкості 15 вузлів (27,8 км/год) або 10 000 миль на швидкості 10 вузлів (18,6 км/год) підводна: 150 миль (278 км) на швидкості 2,5 вузла | |
| Автономність плавання | 30-45 діб | |
| Екіпаж | 56 осіб | |
| Розміри | ||
| Довжина найбільша (по КВЛ) | 83,4 м | |
| Ширина корпусу найб. | 7 м | |
| Середня осадка (по КВЛ) | 4,1 м | |
| Водотоннажність надводна | 1124 т | |
| Силова установка | ||
|
Дизель-електрична: 2 × дизельних двигуни 42БМ6 2 × електродвигуни ПГ-9 |
||
| Гвинти | 2 | |
| Потужність | 2 х 1100 к. с. (дизельні двигуни) 2 х 650 к. с. (електродвигун) | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 1 × 100-мм гармата Б-24 | |
| Торпедно- мінне озброєння |
8 × 533-мм носових торпедних апаратів (18 торпед) та 18 мін типу ПЛТ | |
| ППО | 1 × 45-мм напіватоматична універсальна гармата 21-К | |
| Електроніка | «Дракон-129», «Меркурий-12» | |
Л-14 «Калінінець» (рос. Л-14) — радянський військовий корабель, дизель-електричний підводний мінний загороджувач серії XIII типу «Ленінець» Військово-морського флоту СРСР за часів Другої світової війни. Закладений 25 квітня 1935 року на верфі заводу № 189 у Ленінграді під заводським номером 274. У вигляді окремих секцій був перевезений до Владивостока, де на заводі № 202 (Дальзавод) його зібрали. 20 грудня 1936 року спущений на воду. 10 жовтня 1938 року корабель увійшов до складу ВМФ СРСР.
Службу проходив у складі підводних сил Тихоокеанського флоту. У 1944 році був обладнаний гідролокатором «Дракон-129» (ASDIC). У ході бойових дій здійснив один похід, зустрічей із противником не мав. У 1949 році перейменований на Б-14. 17 лютого 1956 виведений зі складу флоту, використовувався як навчальний, перейменований на УТС-33. У 1984 році виключений зі списків флоту та відправлений на брухт.
Командири[ред. | ред. код]
У грудні 1937 — червні 1938 року — командиром Л-14 був капітан-лейтенант Чабаненко Андрій Трохимович
Див. також[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Подводные лодки. Тип «Л» XI серии — Штурм Глубины(рос.)
- Л-14, Б-14, УТС-33 Тип «Л» серии XIII(рос.)
- L-14. на uboat.net. (англ.)
- Подводная лодка «Л» XIII серии(рос.)
Література[ред. | ред. код]
- Бережной С. С. — Корабли и суда ВМФ СССР. 1928—1945: Справочник. — М.: Воениздат, 1988. — 710 с.: ил.
- Морозов М. Э., Кулагин К. Л. Первые подлодки СССР. «Декабристы» и «Ленинцы». — М.: Коллекция, Яуза, Эксмо, 2010. — С. 90-91. — 160 с. — 2000 экз. — ISBN 978-5-699-37235-5.
- Платонов А. В. Энциклопедия советских подводных лодок 1941—1945. — М.: АСТ, 2004. — С. 365. — 592 с. — 3000 экз. — ISBN 5-17-024904-7.
