Перейти до вмісту

Макс Паулі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Макс Паулі
нім. Max Pauly
Народився1 червня 1907(1907-06-01)[1]
Вессельбурен, Шлезвіг-Гольштейн, Королівство Пруссія, Німецька імперія
Помер8 жовтня 1946(1946-10-08) (39 років)
Гамельн, Нижня Саксонія, Британська зона окупації Німеччини
·повішення
Країна Німецька імперія
 Веймарська республіка
 Третій Райх
Діяльністьторговець
Знання мовнімецька
УчасникДруга світова війна[2]
ЧленствоСС[3] і СА
Військове званняштандартенфюрер
ПартіяНаціонал-соціалістична робітнича партія Німеччини[3]
Нагороди
Данцизький хрест 1-го класу
Данцизький хрест 1-го класу
Золотий партійний знак НСДАП
Золотий партійний знак НСДАП
Почесний кут старих бійців
Почесний кут старих бійців
Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку
Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку
Спортивний знак СА
Спортивний знак СА
Німецький кінний знак
Німецький кінний знак
Почесний партійний знак «Нюрнберг 1929»
Почесний партійний знак «Нюрнберг 1929»
Кільце «Мертва голова»
Кільце «Мертва голова»

Макс Йоганн Фрідріх Паулі (нім. Max Johann Friedrich Pauly; 1 червня 1907, Вессельбурен8 жовтня 1946, Гамельн) — німецький офіцер, штандартенфюрер СС, воєнний злочинець, комендант концтаборів Штуттгоф і Ноєнгамме.

біографія

[ред. | ред. код]

Макс Паулі народився 1 червня 1907 року в родині власника магазину господарчих товарів. Після закінчення школи в Вессельбурені вивчився на продавця. Після смерті батька в 1928 році він взяв на себе управління магазином. У 1930 році одружився з дочкою скотопромисловця, у подружжя в шлюбі народилося п'ятеро дітей. Його дружина померла в серпні 1944 року.

У 1928 році вступив в НСДАП (квиток № 106 204) і СА. На початку травня 1930 року перейшов з СА в СС (посвідчення № 5 448). Серед націонал-соціалістів його вважали «старим бійцем». У наступні роки в результаті численних нападів був кілька разів арештований і на підставі порушення громадського порядку був засуджений в 1932 році до семимісячного тюремного ув'язнення. Навесні 1936 року закінчив поліцейський навчальний курс в школі для унтер-офіцерів в Дахау. Потім очолив 2-й штурмбанн 53-ї штандарта СС в Рендсбурзі. 1 лютого 1937 рок очолив 71-й штандарт СС в Данцигу.

Після закінчення 14-го навчального курсу для офіцерів СС в Дахау був призначений начальником штабу в недавно створеному охоронному штурмбанні СС Аймана. На цій посаді був відповідальним за знищення 1400 психічно хворих людей. Трохи пізніше отримав контроль за всіма таборами для інтернованих, розташованими в Польському коридорі. З жовтня 1939 року очолював спеціальний табір СС Штуттгоф неподалік від Данцига.

20 лютого 1942 офіційно був призначений комендантом концтабору Штуттгоф і приєднався до підрозділів «Мертва голова». Крім того, він також був прийнятий 30 січня 1942 року у війська СС. На початку вересня 1942 року став комендантом концтабору Ноєнгамме і займав цей пост до травня 1945 року. За час його керівництва в таборі були здійснені численні злочини, такі як вбивство дітей з Буленгузер Дамм і страта 58 чоловіків і 13 жінок з концтабору Фульсбюттель.

30 квітня 1945 року втік у Фленсбург, а восени того ж року був заарештований в Вессельбурені, де жив разом з невісткою та дітьми. Разом з іншими співробітниками табору був обвинуваченим на процесі у справі про злочини в концтаборі Ноєнгамме, проведеному британським військовим трибуналом в Гамбурзі. Паулі звинувачували в поганому харчуванні, неправильному розміщенні в'язнів у таборі і окремих актах вбивства. 3 травня 1946 був засуджений до смертної кари через повішення. 8 жовтня 1946 року вирок виконаний у в'язниці Гамельна.

Звання

[ред. | ред. код]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Karin Orth. Erziehung zum Folterer? Das Beispiel des KZ-Kommandanten Max Pauly // Das Quälen des Körpers. Eine historische Anthropologie der Folter / Peter Burschel, Götz Distelrath, Sven Lembke. — Köln/Weimar/Berlin: Böhlau Verlag, 2000. — S. 237. — ISBN 3-412-06300-2.
  • Karin Orth. Die Konzentrationslager-SS. — München: DTV, 2004. — ISBN 3-423-34085-1.
  • Karin Orth. Das System der nationalsozialistischen Konzentrationslager. — Hamburg: Pendo Verlag, 2002. — ISBN 3-85-842-450-1.
  • Ernst Klee. Das Personenlexikon zum Dritten Reich. Wer war was vor und nach 1945. — 2. Auflage. — Frankfurt am Main: Fischer Taschenbuch Verlag, 2007. — ISBN 978-3-596-16048-8.
  • Mark C. Yerger. Allgemeine SS. The Commands, Units and Leaders of the General SS. — Schiffer Publishing, 1997. — P. 203. — ISBN 0-7643-0145-4.
  • Tom Segev. Die Soldaten des Bösen. Zur Geschichte der KZ-Kommandanten. — Reinbek: Rowohlt, 1995. — ISBN 3-499-18826-0.
  • Bert Hoppe. Die Verfolgung und Ermordung der europäischen Juden durch das nationalsozialistische Deutschland 1933–1945 / Andrea Rudorff. — Walter de Gruyter, 2018. — Bd. 16: Das KZ Auschwitz 1942–1945 und die Zeit der Todesmärsche 1944/45. — S. 714. — 884 S. — ISBN 978-3-11-036503-0.
  • Johann Klarmann. Die erneute Demütigung: Hamburgs Umgang mit dem ehemaligen Konzentrationslager Neuengamme 1945 bis 1985. — Berlin: Lit Verlag. — S. 177. — 273 S. — ISBN 978-3-643-12131-8. — ISBN 3643121318.
  • Mark C. Yerger: General SS The Commands, Units and Leaders of the General SS.. Schiffer Publishing Ltd. 1997 ISBN 0-7643-0145-4 , p. 203
  1. Nuremberg Trials Project — 2016.
  2. Nuremberg Trials Project — 2016.
  3. а б Dienstaltersliste der Schutzstaffel der NSDAP, Stand vom 1. Dezember 1936 — 1936.