Повішення

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
CMEPTHA KAPA
Палач у экспозиции орудий пыток.jpg
Сучасні види
Газова камера
Електричний стілець
Обезголовлювання
Побиття камінням
Повішення
Розстріл
Смертельна ін'єкція
Історичні види
Damnatio ad bestias
Poena cullei
Варіння в окропі
Вітер диявола
Гакування
Гаррота
Гільйотина
Децимація
Замуровування
Кілювання
Кривавий орел
Колесування
Лінчі
Поховання живцем
Розп'яття
Посадження на палю
Спалювання
Утоплення
Четвертування

Повішення — задушення в петлі (зашморзі) від ваги власного тіла.[1] Вид механічної асфіксії, коли петля на шиї затягується під вагою власного тіла чи його частини. У першому випадку труп повністю висить, у другому — він може мати точку опори і перебувати в напівсидячому, напівлежачому стані і т. ін.[2] При цьому стискаються трахея і великі судини шиї, які постачають кров'ю головний мозок та судини. Петля, накладена на шию, стискає вени, але приток крові до мозку деякий час ще продовжується по сонних та хребетних артеріях. Стан потерпілого залежить від терміну знаходження в петлі, а також від того, яке місце було стиснуте. Часто при повішенні людина помирає від розриву спинного мозку.[3]

Історія[ред.ред. код]

Вважається що одними з перших хто почав використовувати повішення є стародавні Кельти, які вішали жертв на деревах. Це був своєрідний ритуал жертвопринесення богу дерева Єзусу. [4]

Класифікація[ред.ред. код]

В даний час запропоновано кілька класифікацій повішення, що мають як клінічне, так і судово-криміналістичне значення. Так, повішення прийнято класифікувати за його метою. Виділяють повішання з метою страти або вбивства, з метою самогубства, аутоеротичну асфіксію, а також випадкове повішення. По розташуванню тіла щодо опори виділяють повне і неповне повішення. При повному повішенні ноги не торкаються опори.[5]

Залежно від розташування вузла розрізняють типове, бокове і атипове повішення. Типовим називають таке повішення, коли вузол петлі розміщується в ділянці потилиці, атипове - спереду (вузол у ділянці підборіддя) і бокове - справа чи зліва.[2]

Способи повішення[ред.ред. код]

Коротке повішення[ред.ред. код]

Самогубство через повішення неповним, «коротким способом».

При короткому повішенні (англ. short drop) петля затягується вагою тіла, яке впало з висоти менше одного метра.[5] Коротке повішення здійснюється шляхом розміщення засудженого на спині коня, або іншого транспортного засобу, з петлею на шиї. Після чого об'єкт відходить, залишивши людину без опори у висячому положенні. Жертва помирає від удушення, яке зазвичай займає від десяти до двадцяти хвилин. До 1850 року це був основний метод страти. Інший варіант полягає у використанні як опори стільця, який у момент страти прибирається із під жертви.

При занадто короткому падінні петля серйозно пошкоджує жертві обличчя та шию, хоча хребці залишались не переломними, більш того людина залишається у свідомості, і приречена на мученицьку смерть.

Стандартне повішення[ред.ред. код]

При стандартному повішенні тіло падає з висоти 1—1,5 м. Дані види повішень частіше спостерігаються в побутових умовах.[5]

Стандартне повішення увійшло у вжиток з 1866 року, після того як ірландський лікар Самуель Хотон опублікував наукове роз'яснення щодо фізичних мук, які зазнає жертва при короткому повішенні. Воно відразу поширилося в англомовних країнах та країнах, де судові системи мали англійське походження.

Стандартне повішення вважається гуманнішим за коротке повішення. Причина у висоті, з якої падає донизу жертва, повисаючи на петлі. Вважається що висота, при здійсненні стандартного повішення є достатньо, аби зламати шию людини, що призводить до негайного паралічу та іммобілізації.

Довге повішення[ред.ред. код]

Вільям Мервуд — кат британського уряду. Розробник способу «довгого повішення»

При довгому падінні петля затягується вагою тіла при падінні з висоти понад 2 м.[5] Цей спосіб був введений в Англії у 1872 році Вільямом Мервудом. Недоліком способу є що при занадто довгому падінні може трапитися повне відділення голови від тіла.

До 1892 року висота падіння становила від чотирьох до десяти футів (від одного до трьох метрів) залежно від ваги тіла. Коли було зафіксовано кілька випадків обезголовлювання, між 1892 і 1913 роками довжину падіння було скорочено.

Одне з останніх повішень в результаті довгого падіння сталося у 2007 році в Іраку в результаті страти зведеного брата іракського президента Саддама Хусейна — Барзан Ібрагима аль-Тікріті.[6]

Повішення спеціальними пристроями[ред.ред. код]

Прикладом повішення за допомогою різних пристроїв може служити застосування пристрою «upright jerker». Цей пристрій використовувався для здійснення страт у США у XIX та на початку XX століття.[5]

Факти[ред.ред. код]

Страта слонихи у США. 1916
  • У 1405 році у Франції до повішення було засуджено бика.[7]
  • У 1916 році в США, за вбивство людини була страчена через повішення слониха Мері.

Перша допомога[ред.ред. код]

Надання невідкладної допомоги слід починати з припинення здавлюючого впливу петлі на шию. Для цього петля ріжеться з обов'язковим збереженням вузла, що особливо важливо при кримінальних повішеннях.

Якщо пацієнт знаходиться в петлі тривалий час, то витягати його недоцільно. Слід мати на увазі, що при неповному повішенні відома успішна реанімація пацієнта навіть через 5 хвилин з моменту повішення.

При відсутності ознак біологічної смерті необхідно приступити до легенево-серцевої реанімації. Постраждалі в результаті повішення повинні бути госпіталізовані у відділення реанімації та інтенсивної терапії.[5]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]