Малий Браталів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Малий Браталів
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Житомирський район
Громада Любарська селищна громада
Облікова картка Малий Браталів 
Основні дані
Населення 901
Площа 24,987 км²
Густота населення 36,06 осіб/км²
Поштовий індекс 13142
Телефонний код +380 4147
Географічні дані
Географічні координати 49°51′45″ пн. ш. 27°47′38″ сх. д. / 49.86250° пн. ш. 27.79389° сх. д. / 49.86250; 27.79389Координати: 49°51′45″ пн. ш. 27°47′38″ сх. д. / 49.86250° пн. ш. 27.79389° сх. д. / 49.86250; 27.79389
Середня висота
над рівнем моря
254 м
Водойми річка Каранька
Місцева влада
Адреса ради 13142, с. Малий Браталів, вул. Шкільна, 4
Карта
Малий Браталів. Карта розташування: Україна
Малий Браталів
Малий Браталів
Малий Браталів. Карта розташування: Житомирська область
Малий Браталів
Малий Браталів
Мапа

Ма́лий Браталів [1]село в Україні, у Любарському районі Житомирської області. Населення становить 901 осіб.

Географія[ред. | ред. код]

Селом протікає річка Каранька та пролягає автошлях Т 0610.

Походження назви[ред. | ред. код]

Про походження назви села існує переказ. На березі річки Караньки було колись село Красногірка. На нього напали татари, село розорили, людей повбивали, молодих та сильних забрали в полон. Врятуватися пощастило лише двом братам, яких у той час не було в селі. Коли вони повернулися додому, то замість осель зосталися лише згарища. Менший брат не зміг покинути рідні місця і на правому березі річки Караньки заклав нове поселення, яке згодом отримало назву Малий Браталів.

Історія[ред. | ред. код]

У складі Речі Посполитої[ред. | ред. код]

Село входило до Острозької ординації князів Острозьких. Спадкоємець майорату Януш-Олександр Санґушко продав землі Малого Браталова князю Любомирському, який в свою чергу, продав село Адаму Понінському. Збанкрутілий Понінський перепродає його Проту Потоцькому.

В 1789 році коштом нового власника села Францишека Сущевського (пол. Franciszek Suszczewski) побудована дерев’яна церква Святої Живоначальної Трійці.[2]

У складі Російської імперії[ред. | ред. код]

У 1834 році частина села належала Теклі з Сущевичів Дуніній (пол. Tekla z Suszczewiczow Dunina),[3] а друга частина — Катерині з Сущевичів Юковській (пол. Katarzyna z Suszczewiczow Jukowska). Пані Юковська отримала маєток по смерті чоловіка Адама Йосиповича Юковського (пол.Adam Jukowski), а також від своєї сестри Анелії та її чоловіка Каєтана Йосиповича Юковського (пол. Kajetan Jukowski). Третю частину отримав Іван Йосипович Сурин (пол. Jan Suryn) по смерті матері Христини (пол. Krystyna Suryn).

В 1845 році відбувся капітальний ремонт храму. З 1883 року при ньому діє прихідська школа.

В середині століття власниками села зазначені дворяни В.К. Любецький (пол. Lubecki), Сигизмунд-Гілярій Іванович Сурин, Антон Петрович Калитович (пол. Antoni Kalitowicz), Павло-Каспар Петрович з дружиною Антоніною Калитовичі.

Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селу Мотовилівської волості Житомирського повіту Волинської губернії мешкала 468 осіб, 59 дворових господарств, існувала православна церква та постоялий будинок[4].

Більшість земель Малого Браталова була зосереджена у наступних землевласників: Гижицького, Любецького, Чешейко-Сохацького та Калитовича.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1141 особи (571 чоловічої статі та 570 — жіночої), з яких 1075 — православної віри[5].

У 1901 році найбільшим землевласником села зазначений Іван Васильович Пухкий.

За даними 1913 року найбільшою землевласницею села була Юзефа Антоновна Чешейко-Сохацька.

Новітня історія[ред. | ред. код]

1 листопада 1921 року під час Листопадового рейду в районі села Малий Браталів проходив бій між Подільською групою (командувач Михайло Палій-Сидорянський) Армії Української Народної Республіки та 7-м кавалерійським полком (командир — Ілля Дубинський) 1-ї бригади 2-ї кавалерійської дивізії московських військ, що переслідував групу.[6]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Мапа Волинської губернії Шуберта Ф.Ф. Архів оригіналу за 22 жовтня 2016. 
  2. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom XV cz.1 - wynik wyszukiwania - DIR. dir.icm.edu.pl. Архів оригіналу за 13 серпня 2020. Процитовано 4 серпня 2020. 
  3. ДАЖО, фонд 118, опис 14, справа 40
  4. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  5. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-18)
  6. Лицарі Зимових походів. 1919—1922 рр./ Я.Тинченко. — К.: «Темпора», 2017. — сс. 231—233.

Посилання[ред. | ред. код]