Малоросійське генерал-губернаторство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Малоросійське генерал-губернаторство (рос. Малороссийское генерал-губернаторство) — адміністративно-територіальна і політична одиниця Російської імперії створена 1802 року. Спершу складалося з двох губерній — Полтавської і Чернігівської, 1836 приєднано Харківську губернію. Очолювалося генерал-губернатором. До 1837 року резиденцією була Полтава, згодом Харків[1]. Ліквідоване 1856 року.

Історія[ред. | ред. код]

У 1802 року Сенат створив Малоросійське генерал-губернаторство у складі Чернігівської та Полтавської губернії із завданням завершити інтеграцію Малоросії до складу імперії. На території Малоросійської губернії, а згодом і Малоросійського генерал-губернаторства діяли Генеральний Малоросійський суд (1797—1831) й земські підкоморські суди (1797—1834).

За штатним розписом установи 1802, 1826, 1836 при генерал-губернаторові діяли чиновники з особливих доручень та канцелярія, що поділялася на 5 відділів, в яких розглядалися адміністративні, поліцейські, судові цивільні і кримінальні справи, козацькі і фабрично-землеробські. 1840 створений таємний відділ. Генерал-губернатор зосереджував усю повноту адміністративної влади: наділявся правом законодавчої ініціативи, визначав ступінь поширення в генерал-губернаторстві загальноросійських законів, контролював діяльність державних установ, у тому числі і судових, стежив за призначенням перших посад у губернських присутственних місцях. Здійснював організаційно-військові заходи з формування козацьких нерегулярних військових ополчень 1812, 1831, 1855, забезпечував організацію переселення козац. і сел. станів у Новоросійський край, на Кавказ, на землі Чорноморського козацького війська, Всевеликого Війська Донського, у Крим; займався облаштуванням іноз. колоністів. За час існування М.г.-г. остаточно ліквідовані залишки автономії Гетьманщини в адм., судово-правовому, соціально-госп. відношеннях. Відмінності у становищі станів — шляхти, козацтва, купецтва і селянства — були нівельовані з переведенням у відповідність до загальнорос. держ. системи. Останні два генерал-губернатори обіймали і посаду попечителя Харківського навчального округу з правом контролю за діяльністю Харків. університету (нині Харківський національний університет; з 1846). Малоросійське генерал-губернаторство було ліквідоване в 1856 році.

Генерал-губернатори Малоросії[ред. | ред. код]

  • кн. О.Куракін (1802—08),
  • кн. Я.Лобанов-Ростовський (1808—16),
  • кн. М.Рєпнін (1816—24),
  • О.Гур'єв (1834—35)

Чернігівські, полтавські і харківські генерал-губернатори:

  • В.Левашов (1835—36),
  • О.Строганов (1836—39),
  • кн. М.Долгоруков (1840—47),
  • С.Кокошкін (1847—56)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Шандра В. С. Малоросійське генерал-губернаторство // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2006. — Т. 6 : Го — Гю. — С. 479-480. — ISBN 966-02-3966-1.