Слобідсько-Українська губернія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Слобідська Українська губернія
Герб Харькова основной исторический.png

Герб
RussianEmpireMap1800-36-SlobodskayaUkrainskayaProvince.jpg
Центр Харків
Утворена 17651780 рр.,
17971835 рр.
Площа 54 493 км²
Попередники Слобідські козацькі полки
Харківське намісництво
Наступники Харківська губернія

Слобідсько-Українська (Слобідська Українська) губернія — адміністративно-територіальна одиниця Російської імперії на території нинішньої України, яка була створена на місці ліквідованих 1765 р. московським урядом слобідських козацьких полків і існувала у 1765–1780 та 1797–1835 роках. У 1835 р. перейменована у Харківську губернію.

Перша Слобідська Українська губернія (1765 - 1780 рр.)[ред.ред. код]

Слобідсько-Українська (Слободська) губернія — адміністративно-територіальна одиниця Російської імперії, яка існувала у 1765–1780 роках та охоплювала територію колишніх слобідських козачих полків за винятком Чугуївського повіту, який було передано до складу сусідньої Білгородської губернії.

Губернія була заснована 18 січня 1765 року у наслідку скасування козачого устрою Слобожанщини. Губернським містом став Харків.

У склад губернії ввійшли всі 5 слобідських козачіх полків: Харківський полк, Охтирський полк, Ізюмський полк, Сумський полк та Острогозький полк. Губернія мала поділ на Харківську, Охтирську, Ізюмську, Острогозьку, Сумську провінції.

У 1779 році було створене Воронезьке намісництво, до складу якого відійшла Острогозька та частина Ізюмської провінції.

У 1780 році Слобідсько-Українську губернію було ліквідовано, замість неї створене Харківське намісництво. До намісництва увійшла вся колишня губернія та частина ліквідованої у 1779 році Бєлгородської губернії.

Друга Слобідська Українська губернія[ред.ред. код]

Указом від 12 грудня 1796 року було вирішено відновити Слобідсько-Українську губернію у її колишніх межах. 1 травня 1797 року вийшов царський указ, яким передбачалося утворити губернію з 10-ти повітів. Хотмижський, Білопільський та Миропільський повіти були передані до Курської губернії. При цьому з Воронізької губернії передавались до Слобідсько-Української Біловодський (Старобільський), Куп'янський, Острогозький (включно з колишнім Калитвянським повітом), та часково Богучарський і Лівенський[ru] повіти.
Міста Валки, Краснокутськ, Золочів, Лебедин, Вовчанськ та Недригайлів стали безповітовими[1]. Чугуївський повіт було переформовано у Зміївський повіт.[2]

1802 року внаслідок нового розподілу губерній Олександра І Слобідсько-Українська губернія була утворена з 10-ти повітів, з яких 3 (Богучарський, Острогозький та Старобільський) мали відійти до Воронізької губернії, а у складі Слобідсько-Української губернії утворили (відновили) 3 повіти з центрами в заштатних містах Валках, Вовчанську та у Лебедині.

9 січня 1819 (чи 1824?) року до Слобідсько-Української губернії було повернено Старобільський повіт.[3][4]

У 1835 році Слобідсько-Українська губернія була перейменована на Харківську губернію.

Адміністративний поділ губернії[ред.ред. код]

Друга Слобідсько-Українська губернія (1797-1835)[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. У літературі XVIII-XIX століття, «безповітові», відповідає пізнішому «заштатні»
  2. Ілляшевич Л.В. Короткий нарис історії харківської шляхти — Харків. тип. М. Зільберберга, Рибна №25.1885. —С.54 — 166 с., 32 с. прикладок (До друку дозволено. Київ. 28 березня 1885 року)
  3. Генеральная карта Слободской Украинской губ. Съ показаніемъ почтовыхъ и большихъ проъзжихъ дорогъ, станцій и разстоянія между оными верстъ — Ст. Петербургъ, 1829
  4. Ілляшевич Л.В. Короткий нарис історії харківської шляхти — Харків. тип. М. Зільберберга, Рибна №25.1885. —С.54 — 166 с., 32 с. прикладок (До друку дозволено. Київ. 28 березня 1885 року)

Див. також[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]