Мамавко Роман Михайлович
Зміни шаблонів/файлів цієї версії очікують на перевірку.
Стабільна версія була перевірена 6 березня 2023.
Роман Мамавко Роман Михайлович Мамавко | |||
---|---|---|---|
![]() | |||
Загальна інформація | |||
Народження |
Коболчин | ||
Національність | українець | ||
Військова служба | |||
Приналежність |
![]() | ||
Вид ЗС |
![]() | ||
Війни / битви | Російсько-українська війна | ||
Командування | |||
| |||
Нагороди та відзнаки | |||
Роман Михайлович Мамавко — український військовослужбовець, полковник Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Герой України.
Життєпис[ред. | ред. код]
Після навчання в Одеському інституті Сухопутних військ донині служить у 24-й окремій механізованій бригаді імені короля Данила Оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних сил. Станом на 2021 рік начальник штабу — перший заступник командира 24-ї окремої механізованої бригади[1].
Російське вторгнення в Україну (2022)[ред. | ред. код]
У ході російсько-української війни полковник Роман Мамавко після поранення командира прийняв керівництво бригадою та протягом двох місяців повномасштабної агресії Росії керує її підрозділами[2].
Нагороди[ред. | ред. код]
- звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (3 травня 2022) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу[3].
- орден Богдана Хмельницького III ст. (25 березня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[4].
- медаль «За військову службу Україні» (4 грудня 2019) — за особисті заслуги у зміцненні обороноздатності Української держави, мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку[5].
- грамота Яворівської РДА та цінний подарунок (2 грудня 2020) — за зразкову військову службу, за проявлену особисту мужність, стійкість та рішучість при виконанні військового обов'язку в умовах, пов'язаних з ризиком для життя, вагомий внесок у захист територіальної цілісності і незалежності України, сумлінне та бездоганне служіння українському народу та з нагоди Дня Збройних Сил України[1].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Розпорядження Яворівської РДА від 2 грудня 2020 року № 775/02-06
- ↑ Іван Бойко, Хрест бойових заслуг: першим кавалером став Валерій Залужний, фото [Архівовано 21 травня 2022 у Wayback Machine.] // Україна молода. — 2022. — 7 травня.
- ↑ Указ Президента України від 3 травня 2022 року № 294/2022 «Про присвоєння звання Герой України»
- ↑ Указ Президента України від 25 березня 2022 року № 169/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України від 4 грудня 2019 року № 878/2019 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Збройних Сил України»
Джерела[ред. | ред. код]
- Гусар Ю. Герой України Роман Мамавко / Юхим Гусар // Ветеран Буковини. — 2022. — 18 вересня. — С. 1.
|
![]() |
Це незавершена стаття про українського військовослужбовця чи військовослужбовицю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Категорії:
- Полковники (Україна)
- Уродженці Коболчина
- Військовики 24-ї окремої механізованої бригади
- Герої України — кавалери ордена «Золота Зірка»
- Лицарі ордена Богдана Хмельницького III ступеня
- Нагороджені медаллю «За військову службу Україні»
- Українські воїни-учасники російсько-української війни (з 2014)
- Уродженці Чернівецької області
- Уродженці Сокирянського району
- Персоналії:Сокирянський район
- Учасники боїв за Попасну
- Випускники Одеської військової академії