Манвелівка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Манвелівка
Країна Україна Україна
Область Дніпропетровська область
Район/міськрада Васильківський район
Громада Васильківська селищна громада
Код КОАТУУ 1220755107
Облікова картка Васильківка 
Locator Dot2.gif
Розташування села Манвелівка
Основні дані
Населення 912
Поштовий індекс 52601
Телефонний код +380 5639
Географічні дані
Географічні координати 48°13′25″ пн. ш. 35°52′22″ сх. д. / 48.22361° пн. ш. 35.87278° сх. д. / 48.22361; 35.87278Координати: 48°13′25″ пн. ш. 35°52′22″ сх. д. / 48.22361° пн. ш. 35.87278° сх. д. / 48.22361; 35.87278
Відстань до
обласного центру
70 км
Відстань до
районного центру
11 км
Найближча залізнична станція Письменна
Відстань до
залізничної станції
5 км
Місцева влада
Адреса ради 52600, Дніпропетровська область, Васильківський район, смт Васильківка, вул. Першотравнева, 140
Сільський голова Павліченко Сергій Володимирович
Карта
Манвелівка is located in Україна
Манвелівка
Манвелівка
Манвелівка is located in Дніпропетровська область
Манвелівка
Манвелівка

Манве́лівка — село в Україні, у Васильківській селищній територіальній громаді Васильківського району Дніпропетровської області. Населення становить 912 осіб.

Географічне розташування[ред.ред. код]

Село Манвелівка розташоване на заході Васильківського району. На півдні межує з селом Красне, на сході з селом Зоря, на півночі з селом Нововасильківка та на заході з смт Письменне. На сході села є ставок. Село доволі маленьке, але є школа, клуб, сільська бібліотека, магазини та амбулаторія.

Історія[ред.ред. код]

Комплекс речей, знайдених в похованні біля села

У VII — IX сторіччі територія Манвелівки входила до угорського державного утворення Леведія. В угорському похованні (ІХ — перша половина Х сторіччя) біля села було знайдено комплекс речей з срібною маскою, зберігається в Дніпропетровському історичному музеї.

Само село засновано у І-й половині 19 століття паном Дмитренком, а в селі Дмитрівка проживали його кріпаки. У 1874 році дружина пана продала маєток князю Манвелову, який недовго господарював тут і продав свої володіння німцям-колоністам. Саме вони стали справжніми патріотами рідної землі і почали розбудовувати село, яке стало називатися - Манвелівка. Тут німці господарювали до 1929 року, а потім їх вивезли до Сибіру; в селі створили сойовий радгосп.

На початку 30-х років радгосп реорганізовано в радгосп імені  С.В. Косіора, а в 1938 році, після репресування Косіора, господарству  присвоїли №626 – порядковий номер радгоспів по Міністерству. Із 21 жовтня 1941 року по 20 вересня 1943 радгосп знаходився на тимчасово окупованій території німецько-фашистськими військами. А після визволення, з листопада 1943 р. Він  знову починає свою активну діяльність.

За період 1953-1963 років в Манвелівці було  побудовано 60 індивідуальних і 25 державних будинків. Виросли нові двохрядні вулиці Миру, Нова, Набережна, Гагаріна. Побудували дитячі ясла, пекарню, баню млин, промтоварний магазин,  електростанцію, контору, мехмайстерню, 9 корпусів-корівників. У  60-х роках на вулиці Леніна збудовано середню  школу, їдальню і третій двоповерховий  8-ми  квартирний будинок, прокладено асфальтівку. У селі з’явився  клуб,  бібліотека, працює кравецька та швецька майстерні, 2 магазина,  2  кіоска, видається багатотиражка «Радгоспні вісті». У селі проживає 800 людей. Воно було багатонаціональним, налічувало представників  11-ти національностей. Серед них були українці, росіяни, білоруси, казахи, татари, євреї,  поляки, німці, румуни, болгари, угорці.  

Промисловості села належало 2255 га орної землі, 64 га саду, 52 га лісосмуг, 78 га балок, 3 ставка загальною площею 4  га. Тут працює 20 тракторів, 12  комбайнів,  41 вантажівка,  3  легкових автомобіля.  Утримується  2150 голів  великої  рогатої худоби.  Інші  тварини -  4020  голів великої  рогатої  худоби, 9745  свиней,  21500 голів  птиці,  253 коней. У 60-90 роки ХХ століття значна частина працездатного населення була зайнята у сільському господарстві: працювали тваринниками, шоферами, трактористами, комбайнерами, членами дільничих бригад. Колишній   директор радгоспу  «626»  Слюсар Іван  Григорович  використав великий досвід роботи    у розбудові  села  та господарства  в  описані часи.

У 1981  році  директором радгоспу  «626»  був призначений  Шаповал Станіслав  Іларіонович,  який навічно  увійшов  у пам’ять  односельчан  як відданий  трудівник  на благо жителів  села.  За його  керування  радгосп досяг  піку  свого  розквіту.  До села  приїздили  на роботу  люди  з усього  колишнього  СРСР. З’явилися  нові  вулиці з асфальтованими  дорогами, з  добротними будинками  -  газифіковані, з  водопостачанням. Працює  медична амбулаторія,  Будинок  культури, пошта,  баня,  пекарня, контора,  дитячий  садочок, гуртожиток,  магазини,   спортивний зал,   Будинок  побуту, їдальня.  Збудовано  величезні цехи  мехмайстерні,  мехтік,  автопарк. На  кожному  відділку  радгоспу  «626»  є МТФ,  СТФ,  тракторні бригади,  фруктові  сади. Зведено  великий  сільський стадіон  та  менший  шкільний стадіон.  Оновлена  центральна вулиця  Леніна,  якою милувалися  і  жителі села,  і  ті, хто  просто  проїжджав повз  вулиці,  і ті,  хто  бував у    гостях  у манвелівців.  У  центрі села  висадили  троянди, виставили  ліхтарі,  лави  для відпочинку,  створили  алеї. 

Постаті[ред.ред. код]

Економіка[ред.ред. код]

  • «Віктор», агрофірма.
  • «626», ТОВ (В роки СРСР — «Радгосп № 626»).

Об'єкти соціальної сфери[ред.ред. код]

  • Школа.[1][2]
  • Дитячий садочок.
  • Клуб.
  • Бібліотека.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Манвелівська середня загальноосвітня школа, Єдиний освітній центр, Дніпропетровська область (укр.)
  2. З історії школи, сайт Манвелівської середньої загальноосвітньої школи (укр.)

Джерела[ред.ред. код]

Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.