Манвелівка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Манвелівка
Країна Україна Україна
Область Дніпропетровська область
Район/міськрада Васильківський район
Громада Васильківська селищна громада
Код КОАТУУ 1220755107
Облікова картка Васильківка 
Основні дані
Населення 912
Поштовий індекс 52601
Телефонний код +380 5639
Географічні дані
Географічні координати 48°13′25″ пн. ш. 35°52′22″ сх. д. / 48.22361° пн. ш. 35.87278° сх. д. / 48.22361; 35.87278Координати: 48°13′25″ пн. ш. 35°52′22″ сх. д. / 48.22361° пн. ш. 35.87278° сх. д. / 48.22361; 35.87278
Відстань до
обласного центру
70 км
Відстань до
районного центру
11 км
Найближча залізнична станція Письменна
Відстань до
залізничної станції
5 км
Місцева влада
Адреса ради 52600, Дніпропетровська область, Васильківський район, смт Васильківка, вул. Першотравнева, 140
Сільський голова Павліченко Сергій Володимирович
Карта
Манвелівка. Карта розташування: Україна
Манвелівка
Манвелівка
Манвелівка. Карта розташування: Дніпропетровська область
Манвелівка
Манвелівка

Манве́лівка — село в Україні, у Васильківській селищній територіальній громаді Васильківського району Дніпропетровської області. Населення становить 912 осіб.

Географічне розташування[ред. | ред. код]

Село Манвелівка розташоване на заході Васильківського району. На півдні межує з селом Красне, на сході з селом Зоря, на півночі з селом Нововасильківка та на заході з смт Письменне. На сході села є ставок. Село доволі маленьке, але є школа, клуб, сільська бібліотека, магазини та амбулаторія.

Історія[ред. | ред. код]

Комплекс речей, знайдених в похованні біля села

У VII — IX сторіччі територія Манвелівки входила до угорського державного утворення Леведія. В угорському похованні (ІХ — перша половина Х сторіччя) біля села було знайдено комплекс речей з срібною маскою, зберігається в Дніпропетровському історичному музеї.

Саме село засновано у І-й половині 19 століття паном Дмитренком, а в селі Дмитрівка проживали його кріпаки. У 1874 році дружина пана продала маєток князю Манвелову, який недовго господарював тут і продав свої володіння німцям-колоністам. Саме вони стали справжніми патріотами рідної землі і почали розбудовувати село, яке стало називатися - Манвелівка. Тут німці господарювали до 1929 року, а потім їх вивезли до Сибіру; в селі створили сойовий радгосп.

На початку 30-х років радгосп реорганізовано в радгосп імені  С.В. Косіора, а в 1938 році, після репресування Косіора, господарству  присвоїли №626 – порядковий номер радгоспів по Міністерству. Із 21 жовтня 1941 року по 20 вересня 1943 радгосп знаходився на тимчасово окупованій території німецько-фашистськими військами. А після визволення, з листопада 1943 р. Він  знову починає свою активну діяльність.

За період 1953-1963 років в Манвелівці було  побудовано 60 індивідуальних і 25 державних будинків. Виросли нові двохрядні вулиці Миру, Нова, Набережна, Гагаріна. Побудували дитячі ясла, пекарню, баню млин, промтоварний магазин,  електростанцію, контору, мехмайстерню, 9 корпусів-корівників. У  60-х роках на вулиці Леніна збудовано середню  школу, їдальню і третій двоповерховий  8-ми  квартирний будинок, прокладено асфальтівку. У селі з’явився  клуб,  бібліотека, працює кравецька та швецька майстерні, 2 магазина,  2  кіоска, видається багатотиражка «Радгоспні вісті». У селі проживає 800 людей. Воно було багатонаціональним, налічувало представників  11-ти національностей. Серед них були українці, росіяни, білоруси, казахи, татари, євреї,  поляки, німці, румуни, болгари, угорці.  

Промисловості села належало 2255 га орної землі, 64 га саду, 52 га лісосмуг, 78 га балок, 3 ставка загальною площею 4  га. Тут працює 20 тракторів, 12  комбайнів,  41 вантажівка,  3  легкових автомобіля.  Утримується  2150 голів  великої  рогатої худоби.  Інші  тварини -  4020  голів великої  рогатої  худоби, 9745  свиней,  21500 голів  птиці,  253 коней. У 60-90 роки ХХ століття значна частина працездатного населення була зайнята у сільському господарстві: працювали тваринниками, шоферами, трактористами, комбайнерами, членами дільничих бригад. Колишній   директор радгоспу  «626»  Слюсар Іван  Григорович  використав великий досвід роботи    у розбудові  села  та господарства  в  описані часи.

У 1981  році  директором радгоспу  «626»  був призначений  Шаповал Станіслав  Іларіонович,  який навічно  увійшов  у пам’ять  односельчан  як відданий  трудівник  на благо жителів  села.  За його  керування  радгосп досяг  піку  свого  розквіту.  До села  приїздили  на роботу  люди  з усього  колишнього  СРСР. З’явилися  нові  вулиці з асфальтованими  дорогами, з  добротними будинками  -  газифіковані, з  водопостачанням. Працює  медична амбулаторія,  Будинок  культури, пошта,  баня,  пекарня, контора,  дитячий  садочок, гуртожиток,  магазини,   спортивний зал,   Будинок  побуту, їдальня.  Збудовано  величезні цехи  мехмайстерні,  мехтік,  автопарк. На  кожному  відділку  радгоспу  «626»  є МТФ,  СТФ,  тракторні бригади,  фруктові  сади. Зведено  великий  сільський стадіон  та  менший  шкільний стадіон.  Оновлена  центральна вулиця  Леніна,  якою милувалися  і  жителі села,  і  ті, хто  просто  проїжджав повз  вулиці,  і ті,  хто  бував у    гостях  у манвелівців.  У  центрі села  висадили  троянди, виставили  ліхтарі,  лави  для відпочинку,  створили  алеї. Жоден житель Манвелівки не знає її історії досконало, бо усі дані є недослдженими...

Постаті[ред. | ред. код]

Слюсар Іван Григорович, Шаповал Станіслав Іларіонович - директори розквіту Манвелівки.

Економіка[ред. | ред. код]

  • «Віктор», агрофірма.
  • «626», ТОВ (В роки СРСР — «Радгосп № 626»).

Об'єкти соціальної сфери[ред. | ред. код]

  • Школа.[1][2]
  • Дитячий садочок.
  • Клуб.
  • Бібліотека.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Манвелівська середня загальноосвітня школа, Єдиний освітній центр, Дніпропетровська область (укр.)
  2. З історії школи, сайт Манвелівської середньої загальноосвітньої школи (укр.)

Джерела[ред. | ред. код]