Васильківка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Васильківка
Васильківський район герб.jpg
Герб
Панорама Васильківки
Панорама Васильківки
Васильківка
Розташування міста Васильківка
Країна Україна Україна
Область Дніпропетровська область
Район/міськрада Васильківський район
Громада Васильківська селищна громада
Код КОАТУУ: 1220755100
Облікова картка Васильківка 
Основні дані
Засноване 1775
Статус з 1957 року
Площа 15.7 км²
Населення 11885 (01.01.2011)[1]
Густота 757 осіб/км²
Поштовий індекс 52600—52604
Телефонний код +380 5639
Географічні координати 48°12′30″ пн. ш. 36°01′46″ сх. д. / 48.20833° пн. ш. 36.02944° сх. д. / 48.20833; 36.02944Координати: 48°12′30″ пн. ш. 36°01′46″ сх. д. / 48.20833° пн. ш. 36.02944° сх. д. / 48.20833; 36.02944
Висота над рівнем моря 78 м
Водойма Вовча
Відстань
Найближча залізнична станція: Улянівка
До обл. центру:
 - фізична: 69 км
 - автошляхами: 82 км
Селищна влада
Адреса смт Васильківка, вул. Першотравнева, 140
Голова селищної ради Павліченко Сергій Володимирович
Карта
Васильківка is located in Україна
Васильківка
Васильківка
Васильківка is located in Дніпропетровська область
Васильківка
Васильківка

Василькі́вка — селище міського типу в Україні, центр Васильківської селищної територіальної громади і Васильківського району Дніпропетровської області.

Географічне розташування[ред.ред. код]

станція Ульянівка

Селище міського типу Васильківка знаходиться на правому березі річки Вовча, вище за течією на відстані 3,5 км розташоване село Вовчанське, на протилежному березі - смт. Письменне та села Іванівка, Шев'якіне, Павлівка і селище Правда. Річка в цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці та заболочені озера. Через селище проходять автомобільні дороги Т 0401, Т 0408 і залізниця, станція Улянівка.

Таблиця зміни чисельності населення[ред.ред. код]

Зірочками позначені дані переписів населення, без зірочок — відомості Державного комітету статистики України станом на 1 січня відповідного року.

Таблиця зміни чисельності населення
2001* 2006 2007 2008 2009 2010 2011
12 028 11 849 11 829 11 880 11 860 11 878 11 885

Історія[ред.ред. код]

У 1707 році за наказом Коша Запорізького на річку Вовчу був виставлений козацький пост, який вів спостереження за рухом татар. Так тут виник запорізький зимівник. Після ліквідації Січі у цій місцевості поселилася група козаків. До них в 1775 році приєдналось чимало родин, що переселилися з-під Кобеляк, що на Полтавщині. Зимівник перетворився на військову слободу Василькова. Назва її пов'язана з іменем першого поселенця Василя Покваліпта. У вересні 1775 року вона стала Васильківкою. У 1781 році в ній проживало близько 750 чоловік. Основним заняттям жителів було сільське господарство — хліборобство, тваринництво.

Завдяки вигідному розташуванню Васильківки на шляху, що вів на Запорожжя кількість населення швидко зростала і у 1859 році становила 4,3 тис. чоловік.

Станом на 1886 рік у селі мешкало 5 552 особи, налічувався 941 двір, були православна церква, школа, 9 лавок, 2 бондарні, 2 винних склади, 6 постоялих дворів, відбувалось 3 ярмарки на рік та базари по святах[2]. Село було центром Васильківської волості Павлоградського повіту Катеринославської губернії.

Ще інтенсивніше село почало розвиватись із побудовою наприкінці 19 століття поблизу нього Катерининської залізниці. У 1901 році почав діяти паровий млин, з'явилися перші крамниці. В 1914 році в селі було 2 церковноприходські та 4 земські школи, відкрилась лікарня на 11 місць з 1 лікарем. Населення становило 12 тис. чол.

В роки Першої світової війни та Громадянської війни Васильківку завойовували різні війська, що діяли на цій території:

квітень 1918 — німецько-австрійські війська;
листопад 1918 — війська Червоної Армії;
червень 1919 — війська Добровольчої армії під командуванням генерала Денікіна;
30 грудня 1919 — остаточне завоювання села Червоною Армією, встановлення радянської влади.

Після запровадження нового адміністративного поділу УРСР село стала центром Васильківського району цієї ж губернії. З 1925 з введенням окружної системи стала належати до Павлоградської округи. З 1926 року з об'єднанням Павлоградської й Катеринославської округ Васильківський район входить до Дніпропетровської округи. У 1932 році увійшла до складу Дніпропетровської області.

Під час колективізації у 1920 роках в селі створено чотири колгоспи — «Заповіт Леніна», ім. Будьонного, ім. Ворошилова та ім. Леніна.

У 1940 році у Васильківці було 2 середні, 3 семирічні і 5 початкових шкіл, лікарня на 50 місць, поліклініка та амбулаторія, 4 клуби, бібліотека. Видавалась районна газета.

Під час Другої світової війни окуповане німецькими військами 18 жовтня 1941 року. 17 вересня 1943 року звільнене радянськими військами.

В другій половині 20 століття після відбудови завданих війною руйнувань, розвиток села продовжився. У 1957 році Васильківці присвоєно статус селища міського типу. В цей період відбулося укрупнення колгоспів, до колгоспу ім. Леніна було приєднано інші артілі. У 1957 році створено Васильківську міжколгоспну будівельну організацію, у 1961 році на базі Улянівської МТС утворено районне відділення «Сільгосптехінка».

12 листопада 2014 року у селищі невідомі завалили пам'ятник Леніну.

Іфраструктура Васильківки у 1967 році:

пошта, телеграф, телефонна станція, радіовузол, побутовий комбінат, телеательє;
35 торговельних установ;
районна лікарня на 210 ліжок, поліклініка, жіноча і дитяча консультації, аптека;
три середні, дві восьмирічні, п'ять початкових шкіл;
районний будинок культури та чотири колгоспних, районні бібліотеки для дітей і дорослих.

Сучасність[ред.ред. код]

Промисловість та сільське господарство[ред.ред. код]

Найбільші діючі підприємства: Васильківський сирзавод, Васильківський комбікормовий завод, ВАТ «Васильківська агропромтехніка», ОП «Васильківський комбінат промбудматеріалів». Діє декілька фермерських господарств.

Соціально-культурна сфера[ред.ред. код]

Три середніх загальноосвітніх школи та одна неповна середня, два дошкільних навчальних заклади, центральна районна лікарня, ФАП.

У Васильківці діють районний та селищний будинки культури, музична школа, центральна і селищна бібліотеки, музей. У 2010 році відкрито спортивний комплекс «Олімпієць».

Спорткомплекс

Транспорт[ред.ред. код]

Через селище проходять:

Розташування і рельєф[ред.ред. код]

Розташоване у південно-східній частині Дніпропетровської області на Придніпровській низовині, на правому березі річки Вовча. Середня висота над рівнем моря — 70-80 м з підвищенням до 100 м у східній частині, в районі залізничної станції.

Біля населеного пункту знаходится геологічна пам'ятка природи — скелі залізистих кварцитів на річці Вовчій та ландшафтний заказник загальнодержавного значення Бакаї.

Сусідні населені пункти: селище Правда (півн.), Бондареве, Вовчанське (півд.), Іванівка, Улянівка (півн.-зах.)

Персоналії[ред.ред. код]

В селищі народилися:

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.