Мануїл III (імператор Трапезунда)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мануїл III
ManuelIIIcropped.png
Народився 13 грудня 1364 або 16 грудня 1364(1364-12-16)
Помер 5 березня 1417 (52 роки)
Поховання Kızlar Monasteryd
Країна Banner of the Empire of Trebizond.svg Трапезундська імперія
Byzantine imperial flag, 14th century according to portolan charts.png Візантійська імперія
Діяльність правитель
Посада деспот і Emperor of Trebizondd
Рід Комніни
Батько Олексій III Великий Комнін[1]
Мати Theodora Kantakouzened[1]
Брати, сестри Anna of Trebizond, Queen of Georgiad і Eudokia of Trebizondd
У шлюбі з Gulkhan-Eudokia of Georgiad і Anna Philanthropened
Діти Олексій IV (імператор Трапезунда)[1]
Fictional coat of arms of Trebizond.svg

Мануїл III (грец. Μανουήλ Γ΄ Μέγας Κομνηνός; 16 грудня 1364 — 5 березня 1417) — імператор Трапезунда в 13901417 роках.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з династії Великих Комнінів. Другий син трапезундського імператора Олексія III і Феодори, донька візантійського себастократора Никифора Кантакузина. Народився 1364 року. 1377 року після смерті його старший брат Василя став спадкоємцем престолу. У тому ж році він одружився на дочці грузинського царя Давида IX.

У 1390 році після смерті батька зайняв трон імператора Трапезунда. У 1391 році підтвердив попередні привілеї венеціанців, сподіваючись зіграти на протиріччях з генуезькими купцями, які фактично монополізували зовнішню торгівлю імперії. 1395 року дружина Мануїла III померла, невдовзі пошлюбив доньку фессалійського кесаря ​​Мануїла Ангела Філантропена. У 1396 році знову підтвердив привілеї венеціанців, підписавши «Золоту буллу», якою дозволив торгувати скрізь в своїх володіннях, також надав право на спорудження костелу, створення банку і власного суду. Мануїл III відправив дзвін і годинник до Венеції, щоб їх там відремонтували.

1398 року османський султан Баязид I провів своє військо уздовж узбережжя Чорного моря до кордону Трапезундської імперії. Втім Трапезунд врятувало втручання чагатайського аміра Тамерлана, який у серпні 1400 року вдерся до Малої Азії, захопивши важливе місто Сівас. Мануїлу III вдалося ухилитися від вимоги Тамерлана надати тому своє військо. Протя 1402 року після перемоги останнього над османами в Ангорській битві імператор надав Тамерлану, що переслідував синів Баязида I, 20 галер. У 1403 році Тамерлан залишив Малу Азію, призначивши онука Мірзу Халіла доглядати за справами на Кавказі, зокрема й над Трапезундською імперією. 1405 року після смерті Тамерлана той відправився до Самарканду боротися за трон, завдяки чому імператор досяг незалежності.

після цього виникла загроза з боку держави Кара-Коюнлу, яка тривалий час боролася з Ак-Коюнлу. Для запобігання військовій загрозі з цього боку імператор влаштував шлюби своїх сестер з володарями цих держав. Також готував шлюб сестри Марії з візантійським імператором Іоанном VIII.

У наступні роки намагався маневрувати між Османською державою (1413 року її об'єднав Мехмед I), беліками Караман і Зулькадар. 1416 року відправив посольство до Венеції. Того ж року венеціанський флот попередив спробу генуезців захопити Трапезунд. наприкінці року проти нього підняв заколот син Олексій, який взяв у облогу Мануїла III в трапезундській цитаделі. За посередництва церкви і знаті Мануїл III передав фактичну владу синові. Сам він помер у березні наступного року.

Родина[ред. | ред. код]

1. Дружина — Гулкан-хатун (Євдокія), донька Давида IX, царя Грузії

Діти:

2. Дружина — Анна, донька Мануїла Ангела Філантропена, кесаря Фессалії

дітей не було

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Shaw, Stanford. History of the Ottoman Empire and Modern Turkey. 1. Cambridge University Press, 1976.
  • Kelsey Jackson Williams, «A Genealogy of the Grand Komnenoi of Trebizond», Foundations, 2 (2006), p. 178
  • Michel Moreaux, " Les grands Comnènes de Trébizonde, biographie et monnaies ", sur Academia (consulté le 10 avril 2019).