Мануїл I Великий Комнін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мануїл I Великий Комнін
SilverAsperManuelIKomnenosOfTrebizond1237-1263.jpg
Народився 1218
Трабзон, Трапезундська імперія
Помер березень 1263
Трабзон, Трапезундська імперія
Країна Banner of the Empire of Trebizond.svg Трапезундська імперія
Byzantine imperial flag, 14th century according to portolan charts.png Візантійська імперія
Діяльність монарх
Посада Emperor of Trebizondd
Батько Олексій I Великий Комнін
Мати Theodora Axouchinad
Брати, сестри Іоанн I (імператор Трапезунда) і Komnene, daughter of Alexios I of Trebizondd
У шлюбі з Anna Xylaloed, Rusudan of Georgia, Empress of Trebizondd і Irene Syrikainad
Діти Теодора (імператриця Трапезунда)[1], Іоанн II Великий Комнін, Андронік II (імператор Трапезунда)[1], Георгій I (імператор Трапезунда)[1], Megale Komnenad[1] і unknown daughter2 Comnened[1]

Мануїл I (грец. Μανουήλ Α΄ Μέγας Κομνηνός; 12181263) — 4-й імператор Трапезундської імперії в 12381263 роках.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з династії Великих Комнінів. Другий син імператора Олексія I та Феодори Аксухіни Комніни. Народився 1218 року у Трапезунді. У 1222 році втратив батька.

Виховувався під опікою свого шваґра Андроніка I Гіда, що став новим імператором. Після смерті останнього 1235 року Мануїл допомагав в державних справах старшому братові Іоанну I, що став новим володарем Трапезундської імперії.

1238 року після смерті брата став новим імператором. Спочатку зберігав союз з Латинською імперією та Румським султанатом. Під загрозою вторгнення монголів до Малої Азії замирився з нікейським імператором Іоанном III. У 1243 році війська Трапезунду спільно з сельджуками та нікейцами брали участь у битві під Кесе-дагом, де зазнали нищівної поразки від монгольського війська. Внаслідок цього у 1244 році трапезундський імператор визнав зверхність великого кагана Угедея.

У 1246 році Мануїл I особисто відвідав ставку великого кагана Гуюка. Натомість отримав від останнього ярлик на правління Трапезундом й Синопом. Це дало право діяти проти Румського султанату, який опинився в занепаді. З 1250 року почалися роботи з відновлення та розбудови собору Св. Софії в Трапезунді.

У 1253 році відправив послів до Людовіка IX, короля Франції, який в той час знаходився в Сидоні, намагаючись пошлюбити доньку короля. Але той відмовив, запропонувавши влаштувати шлюб з представницею правлячої династії Латинської імперії. У 1254 році Мануїлові I вдалося відвоювати Синоп у сельджуків. За цим було відновлено торгівельний та військовий флоти.

Сприяв перетворенню портів імперії у посередників між Сходом іЗаходом. Особливо тісні стосунки встановив з містами Держави Хулагуїдів. Водночас став першим трапезундським імператором, що став карбувати срібну монету — аспри-комнінати вагою переважно 2,87 г. Срібно на них йшло з копалень із місцини в сучасній турецькій провінції Гюмюшкане. Дохід від мит та зборів з купців, що проходили територією імперії на кінець правління Мануїла I становили 30 % від усіх доходів.

У 1261 році після відвоювання нікейським імператором Михайлом Палеологом Константинополя стосунки між державами погіршилися, оскільки Палеолог оголосив про відновлення Візантійської імперії й тому вимагав від Мануїла I відмовитися від титулу імператора.

Помер 1263 року, залишивши державу економічно та політично піднесеною. Йому спадкував старший син Андронік II.

Родина[ред. | ред. код]

1. Дружина — Анна Ксилалоя

Діти:

2. Дружина — Русудан Грузинська

Діти:

  • Теодора (бл. 1253 — після 1285), імператриця Трапезунду

3. Дружина — Ірина Сирікаїна

Діти:

  • Георгій (д/н — після 1284), 6-й імператор Трапезунду
  • донька (1258/1259 — після 1280)
  • донька (1260/1261 — після 1285). дружина Деметре II, царя Східної Грузії
  • Іоанн (1262/63 — 16 листопад 1297), 7-й імператор Трапезунду

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • William Miller, Trebizond: The last Greek Empire of the Byzantine Era: 1204—1461, 1926 (Chicago: Argonaut, 1969)
  • Antony Eastmond, Art and identity in thirteenth-century Byzantium: Hagia Sophia and the empire of Trebizond, Burlington, Ashgate, 2004.