Маргарита Яковенко

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Маргарита Яковенко
Народилася 1992
Токмак, Запорізька область, Україна
Країна Flag of Spain.svg Іспанія
Діяльність журналістка, письменниця-романістка
Знання мов іспанська

Маргарита Яковенко (нар. 1992, Токмак, Україна) — іспанська журналістка та письменниця українського походження.

Життєпис[ред. | ред. код]

Маргарита Яковенко народилася у 1992 році в Токмаку Запорізької області (Україна), але коли їй було сім років, її родина переїхала до маленького прибережного села в Мурсії, на південному заході Іспанії.

В Університеті Мурсії Маргарита вивчала журналістику та отримала ступінь магістерки з міжнародної політичної журналістики в Університеті Помпеу Фабра (Барселона). Також вона працювала редакторкою і видавчине у PlayGround, El Periódico de Cataluña та La Opinión. Сьогодні вона працює в газеті El País . Вона опублікувала оповідання No queda tanto в антології Cuadernos de Medusa (2018, Amor de Madre-Verlag). «Desencajada» (2020, Caballo de Troya) — її перший роман[1][2][3].

Desencajada[ред. | ред. код]

«Desencajada» — дебютний роман про пошуки ідентичності та відображення страждань, з якими стикаються різні покоління мігрантів в Іспанії: «Моє минуле було стерте юридично. У мене не було свідоцтва про народження. Від людини, яка народилася в Україні, залишилися лише сліди, розкидані у власній пам’яті, у лахміття. Все моє життя досі розчинилося, як цукор у чаї. Юридично мене ще два тижні тому не існувало. І все, що я пам’ятала про себе, теж могло не існувати».

Історія Дарії Коваленко Петрової, яка народилася в Україні в 1992 році, але незабаром переїхала до Іспанії, є точкою зникнення, на якій закінчується історія любовного розриву в епоху Instagram, реконструкція сімейної історії, позначеної міграцією, економічною труднощі та свідчення покоління, яке прийняло свої матеріальні умови як стан постійної кризи. Водночас у біографії нашого персонажа – історія двох розчарувань: Радянського Союзу ХХ століття та західного суспільства ХХІ століття[4].

Олена Коста в The Cultural зазначає:

« «Автобіографічна історія, сповнена смутку, ностальгії та гумору. [...] У ньому чудово розповідається від першої особи про те, що відчула і пережила дуже подібна до неї молода українська дівчина»[4]. «

Твори[ред. | ред. код]

  • Cuadernos de Medusa (2018, Amor de Madre)
  • Desencajada (2020, Caballo de Troya)

Відзнаки[ред. | ред. код]

  • Літературна премія імені Гауді Грезоля (2022)
  • Фіналістка Mandarache Award (2023)

Посилання[ред. | ред. код]