Маринич Григорій Васильович
| Маринич Григорій Васильович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Інші імена | Грицько Маринич | |||
| Народився |
17 (29) листопада 1876 Гупалівка Магдалинівського району Дніпропетровської області | |||
| Помер |
11 квітня 1961 (84 роки) Дніпропетровськ | |||
| Діяльність | театральний актор, співак (тенор) | |||
| Нагороди та премії | ||||
 Народний артист УРСР (1943) | ||||
|
| ||||
Маринич Григорій Васильович (* 17 (29) листопада 1876, с. Гупалівка Новомосковського повіту Катеринославської губернії, нині - Магдалинівського району Дніпропетровської області — † 11 квітня 1961, Дніпропетровськ) — український драматичний актор характерного плану і співак (тенор).
Виступав у трупах П. Саксаганського, І. Карпенка-Карого, в Театрі Миколи Садовського (1911—1914)[1], в Дніпропетровському музично-драматичному театрі імені Тараса Шевченка.
Життєпис[ред. | ред. код]
Григорій Маринич народився 17 (29) листопада 1876 на Катеринославщині.
Рано залишившись без батька, був змушений наймитувати. В юнацькі роки служив у Полтавському кадетському корпусі. Під час російсько-японської війни воював на фронті, звідки повернувся зі срібною Георгієвською медаллю “За хоробрість”.[2]
Любов до пісень і поезії привели його на театральну сцену. Спочатку він грав в аматорських драматичних гуртках, а з 1906 року пройшов велику акторську школу у трупах корифеїв театру Панаса Саксаганського та Івана Карпенка-Карого.
1910 року виступав у трупі антрепренера Т. Колесниченка.[3]
В 1900-х роках брав участь у перших звукозаписах на патефонну платівку українських пісень і декламацій (в тому числі на слова М. Л. Кропивницького)[4], зокрема є відомості про запис вокальних творів Марка Лукича «За сонцем хмаронька пливе» і «Де ти бродиш, моя доле» у виконанні дуету Грицька Маринича (тенор) й Уколова (баритон).[5]
З 1911 до 1914 виступав у знаменитому Театрі Миколи Садовського.
1917-1918 — в Національному зразковому театрі.
1919 — в Народному театрі на чолі з П. Саксаганським.
З 1920 — в Українському драматичному театрі ім. Т. Шевченка і Полтавському театрі.
1921—1924 — в аматорському театрі в Курську.[6]
З 1925 до 1957 — актор Дніпропетровського музично-драматичного театру імені Тараса Шевченка. [3]
В 1943 році Григорію Васильовичу було присвоєно звання Народного артиста УРСР.
У театрі імені Т. Шевченка в Дніпропетровську актор працював з дня його заснування і до кінця своєї творчої діяльності. За той час створив сотні образів. Дід Кирило у п’єсі “Дві сім’ї” Марка Кропивницького, війт в “Украденому щасті” Івана Франка, Терешко Сурма в “Суєті” Івана Карпенка-Карого.[2] Вважається майстром епізоду.[7]
Племінником Григорію Мариничу доводився заслужений діяч мистецтв Білорусі живописець Іван Семенович Дмухайло (1914-2007), народжений у с. Топчине неподалік від Гупалівки, і померлий у Мінську.
Ролі[ред. | ред. код]
Григорій Маринич зіграв близько 500 ролей:[3]
- Бобчинський («Ревізор» М. Гоголя)
- Сват («Назар Стодоля» Т. Шевченка)
- Свідок («По ревізії» М. Кропивницького)
- Куць («Лісова пісня» Л. Українки)
- Ганчірник Горнінч («Ткачі» Г. Гауптмана, переклад Л. Українки)
- Бублик («Платон Кречет» О. Корнійчука)
- Терешко Сурма («Суєта» І. Карпенка-Карого)
- Боцман Бухта, дід Тарас («Загибель ескадри», «В степах України» О. Корнійчука)
- Пікалов («Любов Ярова» К. Треньова)
- Дід Кирило («Дві сім’ї» М. Кропивницького)
- Війт («Украдене щастя» І. Франка)
У театрі Садовського:
- Чорт Куций («Зачароване коло» Л. Риделя)
- Татарин («Лісова квітка» Л. Яновського)
- Стецько («Зальоти соцького Мусія» М. Кропивницького)
- Глухонімий горбань Жорж («Жарт життя» С. Черкасенка)
Мемуари Григорія Маринича[ред. | ред. код]
- Маринич Г. Марко Лукич Кропивницький // Збірник статей, спогадів і матеріалів. — К.: «Мистецтво», 1955.
- Маринич Г. Спогади про Івана Тобілевича. — Радянське мистецтво, 1945.
- Маринич Григорій. Про Дмитра Яворницького// Іван Шаповал. Козацький батько. Кривий Ріг, 1998. - С. 102-104.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Василько В. Микола Садовський та його театр. К.: 1962. с. 192
- ↑ а б Моє Придніпров'я. Календар пам'ятних дат області на рік. Дніпропетровська обласна бібліотека. 2006
- ↑ а б в Ізборник. Архів оригіналу за 28 січня 2015. Процитовано 24 січня 2015.
- ↑ В. М. Кропивницький. Із сімейної хроніки Марка Кропивницького. — 1968. — с. 211
- ↑ Музичний архів М. Д. Леонтовича: каталог. — 1999. с. 37
- ↑ Маринич Григорій Васильович [Архівовано 28 січня 2015 у Wayback Machine.]leksika.com.ua
- ↑ Перший, двічі народжений [Архівовано 28 січня 2015 у Wayback Machine.]Голос України, 03.06.2009
Джерела[ред. | ред. код]
- Н. І. Кривенко. Маринич Григорій Васильович // ЕСУ
Література[ред. | ред. код]
- Невтомне служіння рідному мистецтву // Зоря. — 1957. — 2 березня.
- Левенець С. Увічнимо пам’ять актора // Прапор юності. — 1967. — 27 серпня.
- Історія міст і сіл Української РСР. Дніпропетровська область. — К.: УРЕ, 1969.— с. 22, 41.
- Маринич Григорій Васильович // УРЕ. — К.: — Т. 8. с. 477.
- Маринич Григорій Васильович // УРЕС: В 3-х т. / Редкол.: А. В. Кудрицький та ін.— 2-е вид. — К.: Голов. ред. УРЕ, 1987. — Т. 2. — с. 345.
Посилання[ред. | ред. код]
- Маринич Григорій Васильович // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 71.