Мартиненко Анатолій Олексійович

Анатолій Олексійович Мартиненко
Народився	1 червня 1925(1925-06-01) село Горбачево-Михайлівка
Помер	23 червня 1995(1995-06-23) (70 років) Харцизьк, Донецька область, Україна
Національність	українці
Учасник	німецько-радянська війна
Військове звання	старшина і сержант
Нагороди	Медаль «За взяття Будапешта»

Анато́лій Олексі́йович Марти́ненко (1 червня 1925(19250601), село Горбачево-Михайлівка, Донецька область — 23 червня 1995(19950623)) — Герой Соціалістичної Праці (1971), повний кавалер ордена Слави (1945, 1945, 1946).

Життєпис

Анатолій Олексійович Мартиненко народився 1 липня 1925 року в селі Горбачево-Михайлівка Донецької області УРСР. Закінчивши 7 класів, Анатолій Олексійович Мартиненко працював у колгоспі.

Участь у війні

Анатолія Олексійовича Мартиненко призвали до лав РСЧА у 1943 році. На 2-й Український фронт потрапив в січні 1944 року. 29 грудня 1944 в бою за угорський населений пункт Пілішсентлек сержант Анатолій Олексійович Мартиненко особисто вбив більше десятка піхотинців. Наказом по 86-й гвардійської стрілецької дивізії № 01 / н від 8 січня 1945 мужність і відвагу, проявлені в боях, гвардії сержант Анатолій Олексійович Мартиненко нагороджений орденом Слави 3-го ступеня. Перебуваючи на завданні в угорському місті Доріг разом розвідувальною групою, Анатолій Олексійович Мартиненко, першим досягнувши будинку, де перебували гітлерівці, закидав гранатами, знищивши кулеметне гніздо і близько десяти противників Наказом командувача військами 46-ї армії № 058 / н від 24 лютого 1945 гвардії сержант Анатолій Олексійович Мартиненко нагороджений орденом Слави 2-го ступеня. 6 березня 1945 знову у міста Доріг сержант Анатолій Олексійович Мартиненко разом з розвідувальною групою увірвався в траншею гітлерівців, ліквідувавши в рукопашному бою трьох солдатів і захопивши одного в полон. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 травня 1946 року за зразкове виконання завдань командування в боях з німецько-фашистськими загарбниками гвардії сержант Анатолій Олексійович Мартиненко нагороджений орденом Слави 1-го ступеня, ставши повним кавалером ордена Слави.

Післявоєнна біографія

Після звільнення в запас в 1950 році Анатолій Олексійович Мартиненко жив у місті Харцизьк (Донецька область, УРСР). Там він працював оцинкувальником на сталепроволочнокатном заводі. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 30 березня 1971 «за досягнення високих техніко-економічних показників у виконанні завдань восьмої п'ятирічки» Оцинкувальники Харцизького сталепроволочнокатного заводу Анатолію Олексійовичу Мартиненко присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і Золотої медалі «Серп і Молот».

Анатолій Олексійович Мартиненко помер 23 червня 1995 року. Похований у Харцизьку.

Джерело

• Герої країни (рос.) [Архівовано 2 грудня 2012 у WebCite]