Харцизьк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Харцизьк
Khartsyzsk city coat of arms.png Flag of Khartsyzk.svg
Герб Харцизька Прапор Харцизька
Іверський храм
Іверський храм
Харцизьк
Розташування міста Харцизьк
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Донецька область
Район Харцизька міська рада
Код КОАТУУ 1415000000
Засноване 1869
Статус міста з 1938 року
Населення 58 641 (1.1.2014)[1]
Агломерація Донецько-Макіївська агломерація
Площа 19.3 км²
Густота населення 3073 осіб/км²
Поштові індекси 86700-86780
Телефонний код +380-6257
Координати 48°02′34″ пн. ш. 38°08′33″ сх. д. / 48.04278° пн. ш. 38.14250° сх. д. / 48.04278; 38.14250Координати: 48°02′34″ пн. ш. 38°08′33″ сх. д. / 48.04278° пн. ш. 38.14250° сх. д. / 48.04278; 38.14250
Висота над рівнем моря 216 м
Водойма р. Кринка
Відстань
Найближча залізнична станція Харцизьк
До обл./респ. центру
 - фізична 24,9 км
 - залізницею 41 км
 - автошляхами 29,1 км
До Києва
 - фізична 614 км
 - залізницею 828 км
 - автошляхами 723 км
Міська влада
Адреса 86700, Донецька обл., м. Харцизьк, вул. Краснознаменська, 87а, 4-27-36
Веб-сторінка Харцизька міськрада
Міський голова Дубовий Валерій Володимирович

Commons-logo.svg Харцизьк у Вікісховищі

Харци́зьк — місто (з 1938 року) обласного підпорядкування Донецької області. Населення: 59 тис. мешканців (2013). Засноване 1869 року. Заводи: трубний, сталедротово-канатний, машинобудівний, ливарний, металевих виробів, харчових концентратів. Металургійний технікум.

Населення[ред.ред. код]

Чисельність наявного населення на 1 січня 2011 року — 60016 осіб. За 2010 рік чисельність наявного населення міста скоротилася на 594 особи.[2]

Українську мову під час перепису 2001 року назвали рідною 16,3% населення.

Народжуваність — 7,8 на 1000 осіб, смертність — 17,6, природний приріст — −9,8, сальдо міграції негативне (-0,8 на 1000 осіб).

Історична динаміка чисельності населення (без населених пунктів, підпорядкованих міськраді)[3]

  • 1897 — 674 жителів;
  • 1926 — 5 100 жителів;
  • 1931 — 8 323 жителів;
  • 1939 — 13 622 жителів;
  • 1959 — 33 641 жителів;
  • 1970 — 51 076 жителів;
  • 1979 — 57 559 жителів;
  • 1981 — 63 000 жителів;
  • 1989 — 67 916 жителів;
  • 2001 — 64 175 жителів;
  • 2005 — 62 263 жителів;
  • 2014 — 58 641 жителів.

Національний склад населення Харцизької міськради за переписом 2001 року[4]

' чисельність частка, %
українці 59 615 52,4
росіяни 50 129 44,1
білоруси 1 043 0,9
вірмени 342 0,3
греки 321 0,3
грузини 254 0,2

Історія[ред.ред. код]

Заснований у 1869 році як селище при станції, уведеній в дію на Курсько-Харківсько-Азовській залізниці. На місці сучасного міста ще в 1786 році була заснована слобода Харцизька, що належала генерал-майору Івану Іловайському.

Назва його походить від слова «харцизи» (розбійники) — так у XVI столітті називали турки й татари селян-утікачів і запорізьких козаків, що селись біля південних кордонів Московської держави. Місця їх поселень іменували «харцизькими». У 1883 році була проведена залізнична гілка на Макіївський рудник, а в 1884 році — на станцію Кринична та Ясисівка (сучасна Макіївка-Пасажирська), у 1898 році — на макіївський металургійний завод «Уніон».

У 60-х роках XIX століття поблизу станції почалася розробка кам'яного вугілля. У 1880-ті роки в пристанційному селищі було декілька десятків дворів і трактир. У 1897 році тут налічувалося 674 жителі, 53 двори. Росіян було 486 осіб, українців — 188. Уродженцями області Війська Донського були 99 чоловік, інших місцевостей — 575. Вихідцями із селян були 550 осіб, з міщан — 92, із дворян та духовенства — 13 осіб.

У 1895 році Харцизьке товариство Дебальцевського механічного заводу в Харцизьку побудувало котельно-механічний завод. У 1897 році побудовані майстерні Шліхта (сучасний машинобудівний завод).

Під-час революції 1905—1907 в Харцизьку діяла місцева дружина, яка була утворена на початку грудня 1905. Для озброєння дружини з місцевих торговців примусово були зібрані кошти на загальну суму близько 800-1000 карбованців. Після розгрому повсталих у Горлівці 20 грудня 1905 до міста прибули козаки. Лідерів дружини було заарештовано і засуджено.

У 1910 році котельно-механічний завод став філією макіївського металургійного заводу, а в 1914 році — окремим підприємством Харцизький трубний завод. З 1914 року механічні майстерні об'єднані у 2 промислові підприємства — заводи «Фрессе» й «Рено» (у 1920 році об'єднані в завод «Ремруд», у 1928 році його перейменували в «Главармліт», сучасна назва — «Армлит»).

Часи СРСР[ред.ред. код]

У квітні 1923 року Харцизьк став центром Зуєвського гірського району Юзівської округи. Чисельність населення селища тоді становила 3065 осіб, а в 1926 році — уже 5645 чоловік. У 1929 році утворена Харцизька волость, що об'єднала селища Харцизьк і Трубне, а також хутори Золотарьова, Майсак, Цецюри, Панасенко, Нове Життя та інші. У 1931 році населення Харцизька становило 8323 особи.

У 1940 році в ньому проживало вже 13 146 чоловік. У 19301938 роках Харцизький трубний завод називався заводом «Сталь», тоді ж там було налагоджено виробництво труб великого діаметру. У 1940 побудований сталедротово-канатний завод (зараз Харцизька філія ПАТ «ВО „Стальканат-Силур“» завод «Силур»). З 1930-х років працюють 2 великі колгоспи: «Граніт» та імені В. К. Блюхера.

1956 р. в місті заснований трест «Жовтеньвугілля»; Харцизьк став регіональним центром вугільної промисловості (не маючи жодної вугільної шахти). У 80-90-х роках XX століття керівництво окремими шахтами, а потім і цілим «Жовтеньвугіллям» було перенесене в сусідні вугільні міста: Кіровське, Жданівку, Шахтарськ. У 1962 році Харцизьк став містом обласного підпорядкування. У 70-х роках XX століття в місті побудований комплекс трубоелектрозварювального цеху на трубному заводі.

Війна 2014 року[ред.ред. код]

13 квітня 2014 року, на шостий день після проголошення «Донецької народної республіки», місто опинилось під контролем терористів. За повідомленням донецької журналістки у Харцизькій міськраді керують люди в камуфляжі з автоматами, які зняли з будівлі українські прапори і повісили прапор «Донецької народної республіки». На її думку:[5]

« Поки складно припустити яке у них громадянство, про це, можливо, знає нардеп Владислав Лук'янов, який є головним спікером мітингу, що відбувається під стінами міськради…  »

Агентство Інтерфакс-Україна з посиланням на очевидця подій повідомило також, що ті сепаратисти, які перебувають у міськраді, діяли у змові з керівниками місцевих органів влади. За словами очевидця:[5]

« Тобто, вони, сепаратисти, підходять до секретаря міськради, до того, хто виконує обов'язки міського голови, вітаються з ним за руку, тобто, це явно їхні люди. …  »

В той же час Громадське ТВ повідомило, що в самому Донецьку 12 квітня відбувся ланцюг єднання Сходу та Заходу України. Молоді донеччани співали український гімн, тримаючи в руках українські прапори, а всі водії, що проїздили поряд, підтримували їх сигналами своїх машин.

13 липня в небі над Харцизьком терористами було збито український військовий літак[6]. 17 серпня 2014 року терористи з артилерії обстріляли місто; через потрапляння снарядів в будівлі почалися пожежі, мешканці переховувалися в підвалах[7].

14 листопада Харцизьк було внесено до переліку населених пунктів на Сході України, на яких тимчасово не діє українська влада[8]

Визначні пам'ятки[ред.ред. код]

Основні місця відпочинку: парк ім. Чехова, площа ім. Леніна.

Центральні вулиці:

  • Краснознаменська (будівля виконкому, міська лікарня);
  • Октябрська (міський музей, прокуратура);
  • Вокзальна (будівля вокзалу, міліція, меморіал 2-й світової війни).

Економіка[ред.ред. код]

3 будівельно-монтажних управлінь, міськпобуткомбінат, автобаза. Понад 50% зайнятих у народному господарстві трудяться в промисловості.

Загальний обсяг реалізованої промислової продукції у відпускних цінах підприємств за 2008 рік склав 6952 млн грн.

Транспорт[ред.ред. код]

Міськелектротранспорт: тролейбус1982 року) — 3 маршрути:

  • № 1 — Залізничний вокзал — Пром. район.;
  • № 2 — Депо — Пром. район.;
  • № 4 — Залізничний вокзал — Міська лікарня.

Фінанси[ред.ред. код]

Дохід бюджету міста в 2004 році склав 33 849,3 тис. гривень, з них перерахував до державного бюджету України 3 611,9 тис. гривень.

Експорт товарів у 2003 — 133,5 млн доларів США. Прямі іноземні інвестиції на 2003 рік — 15,2 млн доларів США. Обсяг вироблених послуг у 2003 році — 190,9 млн гривень. Коефіцієнт безробіття — 2,7%. Середньомісячна зарплата у 2003 році — 585 гривень.

Соціальна сфера[ред.ред. код]

Музей, музична, художня та спортивна школи, готелі «Силур» і «Трубники», 2 лікарні (650 ліжок, 200 лікарів, 400 медпрацівників), центр лімфохірургії, 9 шкіл (8300 учнів та 450 педагогів), металургійний технікум ДонНТУ, палац культури, палац піонерів, 2 ПТУ (900 учнів), спортивний клуб настільного тенісу — ЧЕМПІОН — (колишня ЗОШ № 23).

Пам'ятки[ред.ред. код]

На території Харцизької міськради Донецької області на обліку перебуває 29 пам'яток історії та монументального мистецтва.

Люди[ред.ред. код]

Денис Шафоростов

У місті народилися:

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Додаткові джерела[ред.ред. код]