Харцизьк
| Харцизьк | |||||
|---|---|---|---|---|---|
|
|||||
 |
|||||
  |
|||||
| Основні дані | |||||
| Країна |  Україна |
||||
| Регіон | Донецька область | ||||
| Район | Харцизька міська рада | ||||
| Код КОАТУУ | 1415000000 | ||||
| Засноване | 1869 | ||||
| Статус міста | з 1938 року | ||||
| Населення | ▼58 641 (1.1.2014)[1] | ||||
| Агломерація | Донецько-Макіївська агломерація | ||||
| Площа | 19.3 км² | ||||
| Густота населення | 3073 осіб/км² | ||||
| Поштові індекси | 86700-86780 | ||||
| Телефонний код | +380-6257 | ||||
| Координати | 48°02′34″ пн. ш. 38°08′33″ сх. д. / 48.04278° пн. ш. 38.14250° сх. д.Координати: 48°02′34″ пн. ш. 38°08′33″ сх. д. / 48.04278° пн. ш. 38.14250° сх. д. | ||||
| Висота над рівнем моря | 216 м | ||||
| Водойма | р. Кринка | ||||
| Відстань | |||||
| Найближча залізнична станція | Харцизьк | ||||
| До обл./респ. центру | |||||
| - фізична | 24,9 км | ||||
| - залізницею | 41 км | ||||
| - автошляхами | 28,5 км | ||||
| До Києва | |||||
| - фізична | 614 км | ||||
| - залізницею | 828 км | ||||
| - автошляхами | 732 км | ||||
| Міська влада | |||||
| Адреса | 86700, Донецька обл., м. Харцизьк, вул. Краснознаменська, 87а, 4-27-36 | ||||
| Веб-сторінка | Харцизька міськрада Сепаратистська міськрада |
||||
| Міський голова | Дубовий Валерій Володимирович | ||||
|
|
|||||
Харци́зьк — місто (з 1938 року) обласного підпорядкування Донецької області. Населення: 59 тис. мешканців (2013). Засноване 1869 року. Заводи: трубний, сталедротово-канатний, машинобудівний, ливарний, металевих виробів, харчових концентратів. Металургійний технікум.
Населення[ред. • ред. код]
Чисельність наявного населення на 1 січня 2011 року — 60016 осіб. За 2010 рік чисельність наявного населення міста скоротилася на 594 особи.[2]
Українську мову під час перепису 2001 року назвали рідною 16,3% населення.
Народжуваність — 7,8 на 1000 осіб, смертність — 17,6, природний приріст — −9,8, сальдо міграції негативне (-0,8 на 1000 осіб).
Історична динаміка чисельності населення (без населених пунктів, підпорядкованих міськраді)[3]
- 1897 — 674 жителів;
- 1926 — 5 100 жителів;
- 1931 — 8 323 жителів;
- 1939 — 13 622 жителів;
- 1959 — 33 641 жителів;
- 1970 — 51 076 жителів;
- 1979 — 57 559 жителів;
- 1981 — 63 000 жителів;
- 1989 — 67 916 жителів;
- 2001 — 64 175 жителів;
- 2005 — 62 263 жителів;
- 2014 — 58 641 жителів.
Національний склад населення Харцизької міськради за переписом 2001 року[4]
| ' | чисельність | частка, % |
| українці | 59 615 | 52,4 |
| росіяни | 50 129 | 44,1 |
| білоруси | 1 043 | 0,9 |
| вірмени | 342 | 0,3 |
| греки | 321 | 0,3 |
| грузини | 254 | 0,2 |
За даними перепису 2001 року населення міста становило 63672 особи, з них 16,05 % зазначили рідною мову українську, 82,72 %— російську, 0,23 %— циганську, 0,13 %— білоруську, 0,08 %— вірменську, 0,03 %— молдовську, 0,02 %— болгарську, 0,02 %— грецьку, німецьку та єврейську, а також польську мову[5].
Історія[ред. • ред. код]
Заснований у 1869 році як селище при станції, уведеній в дію на Курсько-Харківсько-Азовській залізниці. На місці сучасного міста ще в 1786 році була заснована слобода Харцизька, що належала генерал-майору Івану Іловайському.
Назва його походить від слова «харцизи» (розбійники) — так у XVI столітті називали турки й татари селян-утікачів і запорізьких козаків, що селись біля південних кордонів Московської держави. Місця їх поселень іменували «харцизькими». У 1883 році була проведена залізнична гілка на Макіївський рудник, а в 1884 році — на станцію Кринична та Ясисівка (сучасна Макіївка-Пасажирська), у 1898 році — на макіївський металургійний завод «Уніон».
У 60-х роках XIX століття поблизу станції почалася розробка кам'яного вугілля. У 1880-ті роки в пристанційному селищі було декілька десятків дворів і трактир. У 1897 році тут налічувалося 674 жителі, 53 двори. Росіян було 486 осіб, українців — 188. Уродженцями області Війська Донського були 99 чоловік, інших місцевостей — 575. Вихідцями із селян були 550 осіб, з міщан — 92, із дворян та духовенства — 13 осіб.
У 1895 році Харцизьке товариство Дебальцівського механічного заводу в Харцизьку побудувало котельно-механічний завод. У 1897 році побудовані майстерні Шліхта (сучасний машинобудівний завод).
Під-час революції 1905—1907 в Харцизьку діяла місцева дружина, яка була утворена на початку грудня 1905. Для озброєння дружини з місцевих торговців примусово були зібрані кошти на загальну суму близько 800-1000 карбованців. Після розгрому повсталих у Горлівці 20 грудня 1905 до міста прибули козаки. Лідерів дружини було заарештовано і засуджено.
У 1910 році котельно-механічний завод став філією макіївського металургійного заводу, а в 1914 році — окремим підприємством Харцизький трубний завод. З 1914 року механічні майстерні об'єднані у 2 промислові підприємства — заводи «Фрессе» й «Рено» (у 1920 році об'єднані в завод «Ремруд», у 1928 році його перейменували в «Главармліт», сучасна назва — «Армлит»).
Часи СРСР[ред. • ред. код]
У квітні 1923 року Харцизьк став центром Зуєвського гірського району Юзівської округи. Чисельність населення селища тоді становила 3065 осіб, а в 1926 році — уже 5645 чоловік. У 1929 році утворена Харцизька волость, що об'єднала селища Харцизьк і Трубне, а також хутори Золотарьова, Майсак, Цецюри, Панасенко, Нове Життя та інші. У 1931 році населення Харцизька становило 8323 особи.
У 1940 році в ньому проживало вже 13 146 чоловік. У 1930–1938 роках Харцизький трубний завод називався заводом «Сталь», тоді ж там було налагоджено виробництво труб великого діаметра. У 1940 побудований сталедротово-канатний завод (зараз Харцизька філія ПАТ «ВО „Стальканат-Силур“» завод «Силур»). З 1930-х років працюють 2 великі колгоспи: «Граніт» та імені В. К. Блюхера.
1956 р. в місті заснований трест «Жовтеньвугілля»; Харцизьк став регіональним центром вугільної промисловості (не маючи жодної вугільної шахти). У 80-90-х роках XX століття керівництво окремими шахтами, а потім і цілим «Жовтеньвугіллям» було перенесене в сусідні вугільні міста: Кіровське, Жданівку, Шахтарськ. У 1962 році Харцизьк став містом обласного підпорядкування. У 70-х роках XX століття в місті побудований комплекс трубоелектрозварювального цеху на трубному заводі.
Війна 2014 року[ред. • ред. код]
13 квітня 2014 року, на шостий день після проголошення «Донецької народної республіки», місто опинилось під контролем терористів. За повідомленням донецької журналістки у Харцизькій міськраді керують люди в камуфляжі з автоматами, які зняли з будівлі українські прапори і повісили прапор «Донецької народної республіки». На її думку:[6]
| « | Поки складно припустити яке у них громадянство, про це, можливо, знає нардеп Владислав Лук'янов, який є головним спікером мітингу, що відбувається під стінами міськради… | » |
Агентство Інтерфакс-Україна з посиланням на очевидця подій повідомило також, що ті сепаратисти, які перебувають у міськраді, діяли у змові з керівниками місцевих органів влади. За словами очевидця:[6]
| « | Тобто, вони, сепаратисти, підходять до секретаря міськради, до того, хто виконує обов'язки міського голови, вітаються з ним за руку, тобто, це явно їхні люди. … | » |
В той же час Громадське ТВ повідомило, що в самому Донецьку 12 квітня відбувся ланцюг єднання Сходу та Заходу України. Молоді донеччани співали український гімн, тримаючи в руках українські прапори, а всі водії, що проїздили поряд, підтримували їх сигналами своїх машин.
13 липня в небі над Харцизьком терористами було збито український військовий літак[7]. 17 серпня 2014 року терористи з артилерії обстріляли місто; через потрапляння снарядів в будівлі почалися пожежі, мешканці переховувалися в підвалах[8].
14 листопада Харцизьк було внесено до переліку населених пунктів на Сході України, на яких тимчасово не діє українська влада[9]
Визначні пам'ятки[ред. • ред. код]
Основні місця відпочинку: парк ім. Чехова, площа ім. Леніна.
Центральні вулиці:
- Краснознаменська (будівля виконкому, міська лікарня);
- Октябрська (міський музей, прокуратура);
- Вокзальна (будівля вокзалу, міліція, меморіал 2-й світової війни).
Економіка[ред. • ред. код]
- Металургійна:
- Харцизький трубний завод,
- Харцизький канатний завод — Силур (компанія),
- Українсько-канадське підприємство СП «Донбас-Ліберті»,
- Харцизький ливарний завод — Армлит,
- Харцизький завод металевих виробів «Авангард»,
- Машинобудівна:
- Харцизький машинобудівний завод,
- Завод «Спецтехніка»
- Харчова промисловість:
- Харцизький завод харчових концентратів,
- Харцизький хлібозавод
- Комерційні організації:
- «АВТОРИТЕТ»,
- «РСК»
- Рекламне агентство «Estetic Media»
- «ПРОМСНАББИТ»
- ТД «Оленівське борошно»
3 будівельно-монтажних управлінь, міськпобуткомбінат, автобаза. Понад 50% зайнятих у народному господарстві трудяться в промисловості.
Загальний обсяг реалізованої промислової продукції у відпускних цінах підприємств за 2008 рік склав 6952 млн грн.
Транспорт[ред. • ред. код]
Міськелектротранспорт: тролейбус (з 1982 року) — 3 маршрути:
- № 1 — Залізничний вокзал — Пром. район.;
- № 2 — Депо — Пром. район.;
- № 4 — Залізничний вокзал — Міська лікарня.
Фінанси[ред. • ред. код]
Дохід бюджету міста в 2004 році склав 33 849,3 тис. гривень, з них перерахував до державного бюджету України 3 611,9 тис. гривень.
Експорт товарів у 2003 — 133,5 млн доларів США. Прямі іноземні інвестиції на 2003 рік — 15,2 млн доларів США. Обсяг вироблених послуг у 2003 році — 190,9 млн гривень. Коефіцієнт безробіття — 2,7%. Середньомісячна зарплата у 2003 році — 585 гривень.
Соціальна сфера[ред. • ред. код]
Музей, музична, художня та спортивна школи, готелі «Силур» і «Трубники», 2 лікарні (650 ліжок, 200 лікарів, 400 медпрацівників), центр лімфохірургії, 9 шкіл (8300 учнів та 450 педагогів), металургійний технікум ДонНТУ, палац культури, палац піонерів, 2 ПТУ (900 учнів), спортивний клуб настільного тенісу — ЧЕМПІОН — (колишня ЗОШ № 23).
Пам'ятки[ред. • ред. код]
-
Див. також: Пам'ятки Харцизька
На території Харцизької міськради Донецької області на обліку перебуває 29 пам'яток історії та монументального мистецтва.
Люди[ред. • ред. код]
У місті народилися:
- Атаманчук Лариса Василівна — український музикант, педагог;
- Залозний Никандр Семенович — сотник, командир 2-ї летунської сотні Летунського відділу Української Галицької армії;
- Зубанов Володимир Олександрович — український політик. Член Партії регіонів (з 2005). Радник Президента України (з травня 2013).
- Ігнатов Ігор Валентинович — український громадський діяч, секретар Федерації Профспілок України.
- Кириленко Євген Григорович — український дипломат. Надзвичайний і Повноважний Посол України в Єгипті;
- Лихолєтов Петро Якович — Герой Радянського Союзу.
- Максименко Василь Іванович — військовий льотчик, Герой Радянського Союзу.
- Денис Шафоростов — музикант, фронтмен відомого британського гурту «Asking Alexandria».
- Яблуновський Петро Антонович — український живописець.
Див. також[ред. • ред. код]
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
- ↑ Збірка «Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року»
- ↑ http://pop-stat.mashke.org/ukraine-cities.htm
- ↑ Національний склад та рідна мова населення Донецької області. Розподіл постійного населення за найбільш численними національностями та рідною мовою по міськрадах та районах.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Донецька область
- ↑ а б У Харцизьку «зелені чоловічки» захопили міськраду. «Регіонал» з ними Українська правда, 13 квітня 2014 р.
- ↑ Над Харцизьком терористи збили український літак, - ЗМІ
- ↑ Як виглядає Харцизьк після нічного артобстрілу (ФОТОФАКТ)
- ↑ Кабінет міністрів України. Розпорядження від 7 листопада 2014 р. № 1085-р
Посилання[ред. • ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Харцизьк |
- «Весь Харцызск» — сайт міста
- Управління праці та соціального захисту населення Харцизької міської ради
Література[ред. • ред. код]
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.
- Історія міст і сіл Української РСР. Донецька область. — Київ : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970.
- Василь Пірко Заселення Степової України в XVI—XVIII ст. // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
- Петро Лаврів. Моя земля — земля моїх батьків. Донецьк, Український культурологічний центр, Донецьк: Донецьке обласне Товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка, РВП «Лебідь». 1995. 64 с.
- Пірко В.О. Заселення Донеччини у XVI-XVIII ст. (короткий історичний нарис і уривки з джерел) / Український культурологічний центр. – Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. – 180 с.
- Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152с. ISBN 5-8326-0011-8
- Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945–1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
- Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939 - 1959 рр.) : монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. - Донецьк, 2008. - 192 c.
Додаткові джерела[ред. • ред. код]
- Харцизьк — Інформаційно-пізнавальний портал | Донецька область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Донецька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.)
- Бойовики з мінометів обстріляли Харцизьк
|
||||||||||
|
||||||||||||||
