Мартинізм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Символ Мартінізму - Пантакль, від грецького слова "пан" πᾶν - все, Слід відрізняти від "пентакль", який походить від слова "пента" - п'ять

Мартінізм (фр. Martinisme, англ. Martinism, нім. Martinismus, рос. Мартинизм) — Мартінізм Ініціатична школа Західної Традиції, філософської та езотеричної думки, споріднена з християнською містикою, напрямок містичного та езотеричного християнства, чия доктрина описує спосіб повернення в Божественне за допомогою Реінтеграції, або духовного просвітлення, що досягається під час сердечної молитви[1][2] [3] та сукупність Християнських Лицарських Орденів.

Слово Мартінізм походить від власних імен Мартінеса де Паскуалі « Martinès » та Луї Клода де Сен-Мартіна « Saint-Martin ».

Як містична традиція, спочатку Мартінізм належав до системи вищих ступенів, яку заснував Мартінес де Паскуаллі (Паскуаліс) близько 1740 року у Франції, а потім розвинули в двох різних формах його учні Луї Клод де Сен-Мартін і Жан-Батист Віллермоз[4].

Мартінізм — спільна назва двох цих відмінних одна від одної доктрин, а також «Ордена Мартіністів», що його заснували 1887 року Огюст Шабосо і Жерар Анкосс (Папюс).

Такого заплутаного поділу мартинізму на кілька традицій ще не існувало у XVIII столітті. Пізніше Мартінізмом стали називати як вчення Мартінеса де Паскуаллі, так і вчення Луї Клода де Сен-Мартіна, а також роботи самого Сен-Мартіна, які інспірував де Паскуаллі[5][6] [7].

Три Гілки Традиції[ред. | ред. код]

Мартинізм можна розділити на три форми свого існування, як традиції, через які він пройшов у хронологічній послідовності [8]:

  1. Мартинізм Луї Клода де Сен-Мартінамістична традиція, яка приділяє головну увагу медитації та внутрішній духовній алхімії, споріднена з Християнським Ісихазмом. Сен-Мартін запропонував шлях, відмінний від уявлень його сучасників про Мартінізм, безмовний «Шлях Серця», що веде до реінтеграції. Сен-Мартін не призначив для цього шляху установи Орденів, але замість цього збирав невеликі гуртки, у яких давав настанови своїм послідовникам. Спадщину Сен-Мартіна перетворили на Орден Мартіністів 1886 року Огюст Шабосо і Жерар Анкосс (Папюс).
  2. Виправлений шотландський статут (фр. Rite écossais rectifié), або Благодійні Лицарі Святого Міста (фр. Chevaliers Bienfaisants de la Cite-Sainte, абревіатура — (CBCS) ) — масонський статут, що являє собою реформований варіант Статуту суворого дотримання, в якому відбуваються масонські ритуали від символічних ступенів до вищих[9]; в основі їх філософського наповнення лежать Мартинізм і практики Вибраних Коенів[10]. Благодійних Лицарів Святого Міста заснував наприкінці XVIII століття1778[9]) Жан-Батист Віллермоз, учень Мартінеса де Паскуаллі та товариш Сен-Мартіна. Лицарі Святого Граду ніколи не припиняли своєї діяльності, і існують донині, але в двох різних формах статуту, регулярної та іррегулярної, куди приймають і жінок.
  3. Орден Лицарів-Масонів Вибраних Коенів Всесвіту (фр. "Ordre des Chevaliers-Macons Elus-Cohen de L'Univers"), іноді скорочено « Вибрані Коени » (фр. "Elus-Cohen") — езотерична і теургічна система вищих ступенів масонства, що її створив відомий масон, містик, кабаліст і теург XVIII століття Мартінес де Паскуаллі, наставник Сен-Мартіна. Початковий і виключно теургічний шлях до реінтеграції. Перший орден Обраних Коенів припинив існувати у XVIII-у або на початку XIX століття, але його відродив у XX-у столітті Робер Амбелен. Він присутній і донині в різних Орденах Мартіністів, що походять від Амбелена, який самостійно відтворив Вибраних Коенів.

Символізм потрійності в Мартінізмі[ред. | ред. код]

Великий Суверенний Магістр Ордену Мартиністів у 1979-2016 роках Еміліо Лоренцо у Великій Ложі Франції, 2016 рік

Символізм потрійності посідає важливе місце в Мартінізмі. Цю важливість можна простежити ще від часів існування Ордена Вибраних Коенів Мартінеса де Паскуаліса:

«Підмайстер Обраний Коен — Кандидат, якому вже розповідали про наш "перший стан" на попередньому Ступені, на наступного Ступені слухає про падіння людини, і переносить це падіння на свій власний випадок. Він пройшов від перпендикуляра до трикутника, або від єдності з Першопринципом до потрійності матеріальних речей»[11].

Значущість символізму потрійності, вираженої через трикутник, збереглася у Луї Клода де Сен-Мартіна і в Ордені мартіністів Папюса. Вважають, що Печатку Ордена мартіністів — символ Вселенського Пантакля, два трикутники, що утворюють гексаграму в колі, об'єднану з рівностороннім хрестом і гексагоном, розробив Сен-Мартен щоб пояснити Всесвіт[12].

Наступне пояснення взяте з книги Сен-Мартіна «Про числа»:

«Природне Коло сформувалось інакше, ніж коло геометричне. Центр залучив верхній трикутник і нижній трикутник, обидва вони, реагуючи один на одного, проявили Життя»[13].

Символізм потрійності в оздобленні мартиністського храму зображений через три світочі на вівтарі й три тканини, що покривають вівтар[12].

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Сайт Ордену Мартіністів, створений Папюсом у 1887-1891 роках http://martinisme.org/
  2. Сайт Ордену Мартіністів в Україні http://martinisme.org.ua/
  3. Журнал "Ордену Мартіністів" "Ініціація" за 1888-1912 роки на французькій мові.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Serge Caillet. La Franc-Maḉonnerie Egyptienne de Memphis-Misraḯm. — ISBN 2-84454-215-8, Серж Кайе, Египетское Масонство Устава Мемфиса-Мицраима, перевод с французского ISBN 978-5-98882-146-5, страница 181
  2. Артур Эдвард Уэйт, Энциклопедия Масонства, ISBN 5-9511-0005-4
  3. Antoine Faivre, Encyclopædia Universalis, t. 15.
  4. Encyclopaedia Britannica (edição 1911) vol. XXIV. Pág. 29. Visitado em 2011-02-26
  5. Борис Леман, «Сен-Мартен, Неизвестный Философ как ученик Дома Мартинеса де Паскуалиса»; Р. А. Гилберт, «А. Э. Уэйт Французский Мистик и история современного Мартинизма», ISBN 5-94698-048-3
  6. Manifestations of the Martinist Order, Milko Bogaard. Архів оригіналу за 1 січень 2012. Процитовано 4 квітень 2015. 
  7. Baader, Franz von Ensignement secrets de Martinez de Pasqually
  8. Энциклопедия Тайных Обществ, Джон Майкл Грир, ISBN 978-5-386-01758-3 страница 328
  9. а б Baylot, Jean, Histoire du R.E.R. en France au XXe siècle, PARIS, 1976, Éditions Villard de Honnecourt.
  10. Jean Ursin, Création et histoire du rite écossais rectifié, Éditions Dervy.
  11. Оригінальний текст: «Companion Elect Priest. — Having been told of our „first estate“ in the previous Degree, the Candidate hears in the next concerning the Fall of Man and personifies it in his own case. He has passed from the perpendicular to the triangle, or from union with his First Principle to the triplicity of material things». Джерело: Saint-Martin, «The French Mystic and the Story of Modern Martinism», London, William Rider & Son, LTD., 811 Paternoster row. E.C., 1922, с. 23. — Saint-Martin, «The French Mystic and the Story of Modern Martinism», London, William Rider & Son, LTD., 811 Paternoster row. E.C., 1922, с. 23.
  12. а б Milko-Bogaard, SUPREME CONSEIL DE L’ORDRE MARTINISTE (Милко Богаард «1891 Верховный Совет Ордена Мартинистов»). Архів оригіналу за 19 жовтень 2014. Процитовано 4 квітень 2015. 
  13. L.-C. de Saint-Martin «Des Nombres», Paris, F. Dentu. Libraire-Editeur. Palais-Royal, 1861, с. 63